Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 766/8906/20

провадження № 61-18122 св 20

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю«Фінстрим»;

суб`єкт оскарження- приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Пирожок Євгеній Віталійович;

боржник - ОСОБА_1 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2020 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрим» (далі - ТОВ «Фінстрим»), звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В., заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. з 12 липня 2018 року (ВП № 56765610) перебуває виконавчий лист № 666/1334/14-ц, виданий 16 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором від 21 грудня 2007 року у розмірі 2 755 431 грн 89 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 21 грудня 2007 року, а саме: 93/100 частини домоволодіння, яке складається з житлового будинку житловою площею 83,7 кв. м, загальною площею 206,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Примусове звернення здійснити шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижчу за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

20 вересня 2018 року приватним виконавцем Пирожком Є. В. було проведено опис нерухомого майна боржника - 93/100 частини вказаного вище домоволодіння, про що винесено відповідну постанову.

Приватним виконавцем було встановлено, що за адресою місцезнаходження предмету іпотеки з 05 березня 2008 року зареєстрована неповнолітня особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином боржника.

Через відсутність подальших дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки 27 травня 2020 року банк направив до приватного виконавця клопотання щодо здійснення подальших дій по виведенню предмету іпотеки на реалізацію (призначення експерта, визначення вартості майна, передачі його на реалізацію через державне підприємство «Сетам», без отримання згоди від органу опіки та піклування) з посиланням на правову позицію Верховного Суду України з порушеного питання.

01 червня 2020 року на адресу стягувача надійшов лист-повідомлення приватного виконавця від 27 травня 2020 року № 1171, яким відмовлено у вчинені дій щодо передачі предмета іпотеки на реалізацію державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам») з посиланням на порушення законних прав неповнолітньої особи - ОСОБА_3 , вимог пункту 3 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та відсутністю дозволу на реалізацію предмета іпотеки органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради.

З урахуванням викладеного, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у частині непроведення дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, для його подальшої реалізації у виконавчому провадженні № 56765610; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у частині нездійснення дій по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» (через державне підприємство «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна) без отримання згоди від органу опіки та піклування; усунути порушене право АТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у рамках виконавчого провадження № 56765610 визначити вартість майна боржника ОСОБА_1 - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, для його подальшої реалізації; усунути порушене право АТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у рамках виконавчого провадження № 56765610 здійснити дії по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (через державне підприємство «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна) без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року у складі судді Булах Є. М. у задоволенні скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець не є суб`єктом, який уповноважений визначати вартість нерухомого майна. Крім того, приватний виконавець правомірно відповідно до положень пункту 28 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у зв`язку із реєстрацією у будинку боржника неповнолітньої особи звернувся за попереднім дозволом до органу опіки та піклування, такий дозвіл отримано не було, тому відсутні підстави для передачі іпотечного майна на примусову реалізацію на електронних торгах. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. М. у виконавчому провадженні № 56765610 у частині: непроведення приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Пирожком Є. В. відповідних виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, для його подальшої реалізації; нездійснення приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Пирожком Є. В. відповідних виконавчих дій по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» (через державне підприємство «Сетам» або іншу систему електронних торгів, діючу на час передачі майна) без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у рамках виконавчого провадження № 56765610 вчинити необхідні виконавчі дії щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. у рамках виконавчого провадження № 56765610 здійснити виконавчі дії по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 93/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв. м, на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (через ДП «Сетам» або іншу систему електронних торгів, діючу на час передачі майна) без отримання згоди від органу опіки та піклування. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Судовим рішенням вже було вирішено питання про права та обов`язки сторін виконавчого провадження щодо переданого в іпотеку майна. Вказане рішення суду, що набрало законної сили, підлягає виконанню без усіляких умов і не може бути переглянуто на стадії виконавчого провадження, усі заперечення щодо нього могли бути реалізовані заінтересованими сторонами лише в порядку його оскарження.

Примусове виконання рішення суду не є правочином, на вчинення якого необхідна попередня згода органу опіки та піклування, положення пункту 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки вказаний розділ врегульовує порядок виконання рішень про стягнення коштів, а не звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається, така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 766/8906/20 з Херсонського міського суду Херсонської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2021 року зупинено виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у справі за скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В., заінтересована особа - ОСОБА_1 , задоволено. Залучено акціонерне товариство «Оксі Банк» до участі у справі як правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року заяву акціонерного товариства «Оксі Банк» про заміну сторони у справі за скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В., заінтересована особа - ОСОБА_1 , задоволено. Залучено ТОВ «Фінстрим» до участі у справі як правонаступника АТ «Оксі Банк».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) за скаргою ОСОБА_4 на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач - ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року касаційне провадження у цій справі поновлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вважав висновки суду першої інстанції законним та обґрунтованими, а дії приватного виконавця правомірними.

Також зазначав, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 247 840 доларів США для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 на строк до 21 грудня 2027 року.

У той же день для забезпечення виконання умов кредитного договору 21 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки із змінами від 24 липня 2012 року, за яким в іпотеку позичальником було передано придбаний цього ж дня за кредитні кошти 93/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1.1. договору іпотеки іпотекодавець гарантує, що до моменту укладання цього договору предмет іпотеки знаходиться у його власності, прав щодо нього у третіх осіб не має.

Згідно з пунктом 4.1.4. цього договору іпотекодавець зобов`язався не обтяжувати предмет іпотеки зобов`язанням з боку третіх осіб, не передавати його в оренду, найом без отримання попередньої згоди на це від іпотекодержателя.

16 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона було видано виконавчий лист № 666/1334/14-ц у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За виконавчим листом в рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , яка станом на 18 лютого 2014 року складала 2 755 431 грн 89 коп., з яких: сума заборгованості по кредиту у розмірі 2 331 301 грн 71 коп.; сума заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 198 838 грн 94 коп.; пеня за порушення строку повернення кредиту та сплати відсотків у розмірі 225 291 грн 24 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 грудня 2007 року за реєстровим № 9580, укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 - на 93/100 частини домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. К, житловою площею 83,7 кв. м, загальною площею 206,8 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановлено початкову ціну не нижчу за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення за рахунок предмету іпотеки майнових вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

12 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Порожком Є. В. відкрито виконавче провадження № 56765610 з примусового виконання виконавчого листа № 666/1334/14-ц, виданого 16 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

Станом на 01 червня 2020 року у ВП №56765610 приватним виконавцем Пирожком Є. В. на підставі опису майна боржника 20 вересня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника на загальну суму стягнення у розмірі 3 031 225 грн 08 коп.

Відповідно до довідки від 27 лютого 2020 року № 16-21/387, отриманої з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані з 05 березня 2008 року: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

04 травня 2020 року приватний виконавець Пирожок Є. В. звернувся до Дніпровської районної у м. Херсоні ради Служби у справах дітей із заявою про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, в якій просив надати дозвіл на реалізацію домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний/кадастровий помер НОМЕР_1 , на земельній ділянці площею 660,0 кв. м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 - боржнику у виконавчому провадженні № 56765610 з виконання виконавчого листа № 666/1334/14-ц, виданого 16 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона.

Листом від 19 травня 2020 року за вихідним № 691/07-16 начальник служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради повідомив приватного виконавця, що за законодавством України дозвіл органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, надається лише у разі гарантування збереження права дитини на житло і оформляється рішенням виконавчого комітету, з метою здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини, батьки подають службі у справах дітей відповідні документи. Орган опіки та піклування не може надати дозвіл на відчуження житла з огляду на викладене.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців. Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судами установлено, що місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано 05 березня 2008 року, тобто після укладення договору іпотеки.

Відповідно до підпункту «л» пункту 5.1 договору іпотеки від 21 грудня 2007 року іпотекодавець стверджує, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування на предмет іпотеки.

Пунктом 5.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець має право вчиняти будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя.

Отже, боржник, зареєструвавши у спірному будинку неповнолітню дитину, діяв всупереч умов укладеного ним договору іпотеки, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. Реєстрація у будинку малолітньої дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки. Тому боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечному будинку неповнолітню дитину.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що приватним виконавцем було безпідставно відмовлено стягувачу у передачі предмета іпотеки для реалізації, з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Однак суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається, тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про задоволення скарги, проте помилився щодо мотивів її задоволення

Ураховуючи викладене оскаржувану постанову апеляційного слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Поновити виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта