Справа № 2-237

                                                                                                                                                                           2011 рік

 Р І  Ш  Е  Н Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М     У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року                       Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим  

у складі  судді:     Переверзєвої Г.С.,

при секретарі:     Казаченко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ Державної Виконавчої служби Ялтинського міського Управління Юстиції,  про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди,

 Керуючись   ст.ст. 60, 208, 209, 212,214,215, 217ЦПК України

в с т а н о в и в :

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення у розмірі 102986,30 гривень та моральної шкоди у сумі 10000 гривень.

    Вимоги мотивує тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим на його користь з відповідачки була стягнута грошова сума у розмірі 999867,4 гривень.  Рішення суду набрало законної сили та було пред’явлено до примусового виконання. Разом з тим, рішення суду відповідачем до цього часу не виконується, у зв’язку з чим він просить стягнути з відповідачки не сплачену йому суму за весь час прострочення з урахуванням індексу інфляції у сумі 72990,30 та три відсотки річних у  сумі 29996 гривень, а всього на суму  102986,30 гривень .

    Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, та пояснила, що вона на даний час не має можливості виконати рішення суду від 20 жовтня 2009 року,  в наслідок чого виникла  заборгованість з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних , оскільки на усе її майно відділом Державної Виконавчої служби Ялтинського міського Управління Юстиції був накладений арешт.

    Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, був сповіщений завчасно, належним чином, причин неявки суду не надав.

    Суд, вислухавши сторони,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню.

    Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20 жовтня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто 999867,4 гривень і судові витрати у розмірі 17030 гривень (а.с. 7). Рішення суду набрало законної сили і 04 грудня 2009 року був виданий виконавчий лист для примусового виконання (а.с.146 цивільної справи № 2-1744/2009), згідно якого 25 грудня 2009 року, на все майно ОСОБА_2 було накладено арешт (а.с. 152 цивільної справи № 2-1744/2009).

    Згідно ст. 625 ЦК України  боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ по відшкодуванню шкоди» передбачено, що в тому випадку, коли на день виконання рішення про відшкодування збитку підвищилися ціни на майно або роботи, на придбання або проведення яких він був стягнутий, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не буде його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Посилання відповідачки, що вона була позбавлена можливості повернути гроші через те, що відділом Державної Виконавчої служби Ялтинського міського Управління Юстиції був накладений арешт на все її майно, на думку суд є непереконливим та безпідставним.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які надали пояснення, що відповідачка дійсно ухиляється від виплати боргу. Так свідок ОСОБА_3  пояснила, що вона є дружиною позивача, і що дійсно рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20 жовтня 2009 року на користь її чоловіка була стягнута з відповідачки гроші у сумі 999867,4 гривень, але за весь цей час вона ніякої спроби повернути цей борг не робила, зв’язатися з нею або її чоловіком вона також не намагалась. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 також має борг і перед нею. В газеті вона побачила повідомлення, що ОСОБА_2 продає свій будинок за 500000 доларів США, та вона за рахунок боргу хотіла його придбати, але коли вона звернулась до відповідачки, ОСОБА_2 назвала вже іншу суму 700000 доларів США, у зв’язку з чим вона так і не змогла купити цей будинок.    

17 серпня 2010 року  ухвалою суду Ялтинського міського суду був знятий арешт з земельної ділянки АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 167 цивільна справа № 2-1744/2009), але відповідачка ніяких дій, щодо продажі вказаної земельної ділянки та розрахунку з боргом за весь цей час не робила.

    Згідно довідці відділу статистики м. Ялта,  індекс інфляції станом на січень 2011 року, з січня по грудень 2010 року склав 109,1% .

    Таким чином, оскільки з грудня 2009 року рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача  не виконується, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню  з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, тобто  72990,30 гривень та три відсотки річних у сумі 29996 гривень, а всього 102986,30 гривень.

    Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спори про відшкодування заподіяної фізичної чи юридичної особі моральної шкоди (немайнової) розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено Конституцією або випливає з її положень у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

    У даному випадку спірні правовідносини та норми закону, які їх регламентують, не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди, а тому у задоволені позову в цій частині повинно буди відмовлено.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору і витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 78, 212-218  ЦПК  України, суд

В  И  Р   І  Ш  И  В:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексу інфляції та три відсотки річних у розмірі 102986,30 гривень, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1129 гривень, витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи в сумі 120 гривень, а всього – 104235,3 (сто чотири тисячі двісті тридцять п’ять) гривень 30 копійок.

В задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки згідно ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя –