ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1319/22 Справа № 216/3170/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном, набутим подружжям за час шлюбу, його поділ та стягнення компенсації 1/2 частки вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.

В обґрунтування позову, зазначав, що з 02 серпня 1997 року до 16 травня 2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,00 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м. Покупцем у договорі купівлі-продажу зазначено відповідача ОСОБА_1 .

Також за час шлюбу ними було придбано транспортні засоби: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 .

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 остаточно просив суд:

- визнати вищевказане майно об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділити його;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. М;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. м;

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вартістю 88 182,42 грн, та автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , вартістю 110 203,42 грн;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , вартістю 111 071,95 грн, та автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , вартістю 165 066,12 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів в сумі 77 752,23 грн; стягнути з відповідача понесені ним судові витрати (т. 3, а. с. 155-159).

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном, його поділ та стягнення компенсації 1/2 частки вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям за спільні кошти сімейного бюджету було придбано вищевказане нерухоме та рухоме майно. Проте автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було частково придбано за кошти її батька, що були виручені від продажу його особистого автомобіля. Інші автомобілі були придбані шляхом кредитування, поручителями в кредитних договорах була вона та її батьки, а заставним майном була квартира її батьків, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з тим, що автомобілі ОСОБА_2 використовує у своїй підприємницькій діяльності, то вони повинні бути визнані судом за ним з виплатою їй компенсації за половину вартості транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що є всі підстави здійснити поділ між подружжям половини чистого прибутку, отриманого чоловіком від підприємницької діяльності за період шлюбу.

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просила суд:

- визнати спільним сумісним майном подружжя: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- у порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію різниці вартості автотранспортних засобів та квартири в розмірі 56 686,68 грн;

- визнати чистий дохід від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період

з 01 грудня 2015 року до 27 травня 2016 року спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частку чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року до 27 травня 2016 року в сумі 28 199,26 грн (т. 3, а. с. 209-215).

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вартістю 88 182,42 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , вартістю 110 203,42 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , вартістю 111 071,95 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , вартістю 165 066,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів у сумі 77 752,23 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: витрати за складання висновку судового експерта (експертного дослідження) в сумі

2 256,84 грн, а також судовий збір у розмірі 3 627,17 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном, набутим подружжям за час шлюбу, його поділ та стягнення компенсації 1/2 частки вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року до 27 травня 2016 року в сумі 28 199,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати за складання висновку судового експерта (експертного дослідження) в сумі 3 656,54 грн, а також судовий збір у розмірі 647,34 грн.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року, на транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила, рішення суду в частині способу поділу квартири та автомобілів скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині поділу квартири та автомобілів, а зустрічний позов ОСОБА_1 в частині поділу квартири та автомобілів задовольнити, а також залишити в силі рішення суду першої інстанції щодо поділу чистого доходу від підприємницької діяльності (т.4, а.с.17-18).

Щодо стягнення з неї компенсації за більшу частку майна у спільній сумісній власності подружжя, заявник зазначає, що у неї такої суми немає, та не зрозуміло, чому суд не розподілив автомобілі хоча б з приблизно рівною ціною. Вважає, що запропонований нею варіант поділу майна є справедливим, а тому просить виділити їй спірну квартиру, а відповідачу - спірні автомобілі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 02 серпня 1997 року до 16 травня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

За час спільного проживання подружжям було набуте нерухоме майно, а саме: згідно з договором купівлі-продажу від 22 червня 2007 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. м (т. 1, а. с. 6).

Згідно з відомостями з Територіального сервісного центру № 1243 регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 07 жовтня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 (т. 1, а. с. 220-221).

Сторони підтвердили, що вказані транспортні засоби були придбані в період їх перебування у шлюбі.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертизи від 26 липня 2017 року № 5591/5592-16 оціночна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,40 кв. м, становить 361 150,00 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 88 182,42 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 111 071,95 грн, ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 , становить 165 066,12 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 , становить 110 203,42 грн (т. 3, а. с. 41-114).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне рухоме та нерухоме майно є спільним майном подружжя, оскільки придбане в період шлюбу та за спільні кошти, частки сторін в якому є рівними.

Забезпечуючи дотримання рівності часток подружжя у спільному сумісному майні при його поділі, суд першої інстанції вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів у сумі 77 752,23 грн як з особи, якій виділено майно, вартість якого є вищою.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності на свою частку в майні з отримання грошової компенсації на свою користь, регулюються також положенням частини другої статті 364 ЦК України, яка передбачає, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Щодо застосування указаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23 вересня 2015 року, відповідно до якої при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України).

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильних висновків про визнання спірного рухомого та нерухомого майна спільним майном подружжя.

Здійснюючи поділ нерухомого майна, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що спірна квартира підлягає поділу між подружжям в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на це майно не спростована жодною із сторін.

Посилання ОСОБА_1 на те, що запропонований нею варіант поділу спірного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на квартиру, а за ОСОБА_2 - на спірні автомобілі, є більш правильним та відповідає порядку користування сторонами вказаним майном, є неспроможними, оскільки такий варіант поділу не відповідає засадам рівності часток подружжя.

Разом із тим, колегія суду не погоджується з висновком суду щодо здійснення поділу рухомого майна з огляду на таке.

Сторони не погодили порядок користування автомобілями, ОСОБА_1 не погоджується сплачувати ОСОБА_2 будь-яку компенсацію за її частку автомобілів і не бажає вносити будь-яку суму грошових коштів на депозитний рахунок суду за частку автомобілів.

Позивачем не надано доказів наявності у відповідача матеріальної можливості сплати компенсацію за спірне майно у визначеній сумі.

Також слід зазначити, що задоволення вимог позивача і стягнення з відповідача значної суми коштів, може призвести до примусової реалізації його нерухомого чи рухомого майна в процесі виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача у порядку поділу спільно придбаного майна грошову компенсацію за 1\2 частину вартості автомобілів, між тим враховуючи вимоги щодо поділу майна подружжя, право приватної власності на спірні автомобілі за ОСОБА_2 підлягає припиненню, з визнанням за сторонами права власності на автомобілі по 1\2 частки за кожним із подружжя.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року в частині поділу рухомого майна (транспортних засобів) - скасувати.

Припинити право власності за ОСОБА_2 на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку автомобіля MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку автомобіля MERCEDES-BENZ 308 DПE, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку автомобіля автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: