В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1940/21

Провадження № 1-кп/348/152/22

13 січня 2022 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021091200000122 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Тюдів, Косівського району, Івано-Франківської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 та фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянки України, яка працює офіціантом у ресторані ГК "Буковель", з професійно-технічною освітою, неодруженої, на утриманні нікого не має, раніше не судимої, у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 191 КК України,

інші учасники: прокурор ОСОБА_4

встановив:

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_5 № ПСІ 4-к/тр від 24.05.2021 ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_3 . Також між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 25.05.2021 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким ОСОБА_3 несе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей. У період часу з 28 травня 2021 року по 2 червня 2021 року ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні магазину «Техно Salе», працюючи на посаді продавця непродовольчих товарів, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами спрямованими на привласнення чужого майна, яке було їй ввірене та перебувало в її відання, будучи особою, яка несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність, з можливістю доступу до товарно-матеріальних цінностей усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, привласнила два мобільні телефони марки «Archos Access 55» модель «АС 55АS3G», чорного кольору, вартістю 1 345 гривень кожний та цифровий ефірний приймач DVВ-Т2 марки «Romsat» модель «Т800НD», вартістю 395 гривень, які знаходилися в коробці у підсобному приміщенні магазину. Після вчинення злочину ОСОБА_3 місце вчинення злочину покинула, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд Таким чином спричинила ФОП ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3085 гривень. Такими діями, ОСОБА_3 вчинила привласнення чужого майна, яке було їй ввірене, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України.

       Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме щодо обставин вчинення злочину, які підлягають доказуванню. У ході судового розгляду постановлено обмежитися дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченої та допитом обвинуваченої.

       Обвинуваченавизнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. У судовому засіданні дала такі показання. Згідно наказу вона працювала на посаді продавця непродовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », також вона підписувала договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених матеріальних цінностей. З підсобного приміщення вона викрала два мобільні телефони та приставку Т2, які здала в ломбард. Вказала, що вона росла з бабусею, братом та сестрою. З грошима у них було тяжко. Мати позбавлена батьківських прав. Кошти на утримання сести і брата вона не надає, зараз проживає окремо. Шкоду завдану потерпілій нею відшкодовано, щиро кається у вчиненому та більше такого не вчинятиме.

       Предтсавник потерпілої ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просив обвинувачену суворо не карати. Зазначив, що жодних претензій до обвинуваченої не має, збитки відшкодовано в повному обсязі, від написання цивільного позову відмовляється.

       Крім цього, в судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої: копію паспорта громадянинки України; вимога про відсутність судимостей; довідки про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристика з місця проживання обвинуваченої, згідно з якою вона характеризується позитивно, довідка про склад сім"ї обвинуваченої, в склад якої входить мати ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_8 та брат ОСОБА_9 ; акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї, згідно якого вона виросла в багатодітній сім`ї. В шлюбі не перебуває .

       Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, доведена повністю  і її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було їй ввірене.

       У судових дебатах прокурор зазначив, що обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди, обставини, які обтяжують покарання відсутні, а тому з урахуванням особи обвинуваченої слід призначити їй покарання на підставі ст.69 КК України, а саме у виді штрафу врахувавши важкий матеріальний стан обвинуваченої який зменшити до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3200 гривень.

       З цього приводу суд зазначає таке. Обвинувачена вчинила умисний нетяжкий злочин проти власності. За вчинення даного злочину КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Стаття 69 КК України надає право суду перейти до більш м`якого виду покарання ніж той, що передбачений у санкції статті за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного. Пуктом 8 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

       Таким чином, суд доходить висновку, що при призначенні покарання обвинуваченій немає підстав для застосування ст.69 КК України. Так, у даній справі встановлено наявність 2 обставин (обставини, передбаченої п.1,2 ч.1 ст.66 КК України), які пом`якшують покарання, однак, обставин, які б свідчили про те, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом у ході здійснення судового провадження не було встановлено. Крім того, дані про особу винної, її поведінку під час та після вчинення злочину, мета та мотиви вчинення злочину також не свідчать про можливість застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченій покарання. Так, обвинувачена маючи офіційне місце праці та можливість отримання стабільного заробітку в перший тиждень роботи вчинила за місцем праці корисливий злочин проти власності, внаслідок чого була звільнена з роботи.

       При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, її вік, сімейний стан, її стан здоров`я, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

       Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченою злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. Крім того, уповноважений орган з питань пробації пропонує, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, окрім обов"язків, визначених ч.1 ст.76 КК України, додатково покласти на обвинуваченого обов"язки відповідно до ч.3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

       Зазначений висновок орагну пробації є обгрунтованим з підстав наведених у ньому, орган пробації в повному обсязі дослідив особу обвинуваченої та дав мотивований висновок, підстав для відхилення такого висновку не встановлено. Однак судом встановлено, що обвинувачена на даний час працює, а тому немає підстав встановлювати обвинуваченій додатковий обов`язок працевлаштуватися.

       При призначенні покарання обвинуваченій слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

       Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

       Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

       Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винною у вчиненні інкримінованого їй злочину передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначити їй покарання в межах санкції ч.1 ст.191 КК України у виді обмеження волі. На підставі ст.75 КК України обвинувачену слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на неї основні та додатковий обов`язок, передбачений ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, який вказаний у висновку органу пробації.

       Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

       Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Archos Access 55» модель «АС 55АS3G» та цифровий ефірний приймач DVВ-Т2 марки «Romsat» модель «Т800НD» які відповідно до постанов від 07.06.2021 та від 08.06.2021 визнані речовими доказоми у кримінальному провадженні слід повернути законному володільцю; DVD- диск із макувальними позначеннями « Alerus» на якому наявні відеозаписи з камер відео нагляду , які розташовані в приміщенні магазину «Техно SaІе», який визнаний речовим доказом відповідно до постанови від 08.07.2021 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

       Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

       ОСОБА_3 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

       На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на неї такі обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

       Речові докази:

-мобільний телефон марки «Archos Access 55» модель «АС 55АS3G» та цифровий ефірний приймач DVВ-Т2 марки «Romsat» модель «Т800НD» - повернути потерпілій ОСОБА_5 ;

-DVD- диск із макувальними позначеннями «Alerus» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

       Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя ОСОБА_1