Справа № 305/104/21

                                                        Провадження №1-кп/307/27/21

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

       12 січня 2022 року                                                         м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2020 року за №12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2020 року за №12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15 січня 2022 року.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивував тим, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу на даний час не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на волі з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, а також продовжити злочинну діяльність. Обвинувачений ОСОБА_8 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відносяться до особливо тяжких, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі. Крім того, ОСОБА_8 з урахуванням відсутності у нього міцних соціальних зв`язків, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, злочин вчинено стосовно родича, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. У зв`язку з викладеним, вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_6 , та її представник ОСОБА_7 , підтримали клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_9 , заперечили щодо заявленого прокурором клопотання та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисника та просив змінити йому запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявленого клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема, продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.11.2020 року ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Вказаний запобіжний захід періодично продовжувався судом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 , не має постійного місця роботи чи джерела доходів, являється неодруженим, на утриманні дітей чи інших осіб не має. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

Натомість, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду, а також матиме змогу вплинути на потерпілу.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відтак, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , а у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника, слід відмовити.

       Керуючись ст. ст.   177, 178, 183, 194, 331 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Клопотання прокурора задовольнити.

       Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 12 березня 2022 року.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захиснка ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

       Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

         Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя:                                                                         ОСОБА_1

Судді:                                                                                         ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3