ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 305/1294/17

провадження № 61-6751св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Буришиним Віталієм Васильовичем, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді

Бліщ О. Б., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого

2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Готри Т. Ю., Джуги С. Д.,

Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_3 , про припинення права власності на нерухоме майно та видалення запису про право власності.

В обґрунтування позову вказував, що він є власником квартири

АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку є ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку є ОСОБА_2 , яка самовільно знесла належну їй квартиру та приналежні до неї споруди без згоди інших співвласників багатоквартирного будинку і дозвільних документів на знесення.

30 червня 2017 року комісією Рахівської районної ради Закарпатської області у складі депутатів Кабаля М. В., Попенка М. М. , Молдавчука В. М. , Штадлера В. В. , провідного спеціаліста із земельних питань ОСОБА_7 та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державного архітектурно будівельного-контролю у Закарпатській області Клементєва Я. В. здійснено обстеження на місцевості, за результатами якого виявлено, що ОСОБА_2 демонтувала 1/8 частку спареного житлового будинку, а саме належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_4 .

Вказував, що у березні 2017 року він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Рахівської районної ради Закарпатської області заяви про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, однак згоди щодо розподілу даної земельної ділянки між власниками будинку не досягнено, у зв`язку з чим комісія Рахівської міської ради питань з регулювання земельних відносин та містобудування вказаної ради повідомила про неможливість формування висновку про подання на розгляд сесії питання щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою. Комісія рекомендувала для вирішення цього питання звернутися до суду.

Після виявлення факту самовільного знесення ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою позивач неодноразово звертався до неї з вимогою про звернення в установленому законом порядку із заявою щодо внесення відомостей про припинення права власності на знесене нею нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, як це передбачено статтею 349 ЦК України, оскільки відповідно до пункту 4

частини першої статті 346 ЦК України підставами припинення права власності є знищення майна.

ОСОБА_2 всупереч положенням законодавства не звертається до державного реєстратора про внесення таких змін, чим порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 . Видалити запис про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня

2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів, що його право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому квартири буде відновлене у разі припинення права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_4 . Також суд першої інстанції виходив з того, що право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем порушення відповідачем його права на приватизацію земельної ділянки для обслуговування квартири.

Також апеляційний суд зазначив про правильність висновку місцевого суду про те, що право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області

від 27 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 25 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанції статей 321, 349 ЦК України, оскільки вимога позивача про припинення права власності відповідача не може сприйматись як намір позбавлення цього права відповідача чи обмеження у його здійсненні, так як самовільним знищенням свого майна відповідач сама позбавила себе права на володіння, користування та розпорядженням цим майном. На думку заявника, знищення нерухомої речі (квартири та допоміжної споруди до житлового будинку) тягне за собою обов`язок з подання заяви до державного реєстратора щодо реєстрації припинення такого права у державному реєстрі.

Заявник вважає, що обов`язковість державної реєстрації припинення прав власності у випадку його знищення визначено також положеннями статей 3,

4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно», де серед загальних засад державної реєстрації визначено вимоги щодо достовірності відомостей про права у реєстрі, вимоги про обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, де право власності

(в тому числі й факт його припинення) підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 і

АДРЕСА_4 . Право власності

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 у вказаному будинку підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 липня 2017 року.

З акта обстеження земельної ділянки біля будинку

АДРЕСА_7 , складеного комісією Рахівської районної ради у складі депутатів міської ради Кабаля М. В., Попенка М. М. ,

Молдавчука В. М. , Штадлера В. В. , провідного спеціаліста із земельних питань ОСОБА_7 та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області Клементєва Я. В., суди встановили, що ОСОБА_2 демонтувала 1/8 частку спареного житлового будинку, а саме належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_4 .

З листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 17 серпня 2017 року суди встановили, що з 10 до 16 серпня 2017 року відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, та направлення для проведення позапланового заходу

від 9 серпня 2017 року № 276/1007 проведено позапланову перевірку на об`єкті будівництва - в квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_2 . Відповідно до акта, складеного за результатами позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт

від 16 серпня 2017 року № 267/1007, встановлено, що ОСОБА_2 без належно затвердженої проектної документації та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) здійснює будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_4 (демонтовано несучі конструкції квартири та влаштовано фундамент), що є порушенням частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та

абзацу 2 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

Приписом від 16 серпня 2017 року № 129-П/1007 забудовника зобов`язано усунути порушення, виявлені під час проведення перевірки, у двомісячний термін, а також складено протокол про адміністративне правопорушення

від 16 серпня 2017 року.

22 вересня 2017 року ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку на АДРЕСА_7 .

У подальшому наказом Відділу містобудування та архітектури управління економічного розвитку Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 26 квітня 2018 року № 9/01-05 скасовано будівельний паспорт від 22 вересня 2017 року № 164 на реконструкцію житлового будинку на АДРЕСА_7 (замовник ОСОБА_2 ). Наказом цього ж відділу від 26 квітня 2018 року № 10/01-05 скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 29 серпня

2017 року № 25 на реконструкцію вказаного житлового будинку. Також наказом вказаного відділу від 26 квітня 2018 року № 11/01-05 скасовано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом відділом містобудування та архітектури райдержадміністрації

від 29 серпня 2017 року № 3/01-29 на реконструкцію вказаного житлового будинку.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 здійснювалися роботи з реконструкції належної їй на праві власності квартири.

Також суди встановили, що до будинку АДРЕСА_7 прилягає земельна ділянка, згоди щодо поділу якої між співвласниками житлового будинку досягнуто не було, у зв`язку з чим комісія Рахівської міської ради Закарпатської області рекомендувала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійти згоди та звернутися до міської ради із спільною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується витягом із протоколу № 29 від 7 березня 2017 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами

статті 349 ЦК Украйни є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами того, що його право на приватизацію земельної ділянки буде відновлене у разі припинення права власності відповідача на її квартиру, а також факту звернення відповідача із заявою щодо припинення права власності внаслідок знищення нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій статей 321, 349 ЦК України відхиляються касаційним судом, оскільки застосування судами вказаних норм права узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеними у постановах від 6 листопада 2019 року у справі № 758/1485/15-ц (провадження

№ 61-30538св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 272/62/15-ц (провадження № 61-8833св18) та від 26 червня 2019 року у справі № 334/16303/15 (провадження № 61-9084св18).

Посилання заявника про покладення на відповідача Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно» обов`язку припинити його право власності у випадку знищення майна є безпідставними, оскільки частинами першою та другою статті 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Касаційний суд враховує, що ОСОБА_2 здійснюються роботи з реконструкції належної їй на праві власності квартири.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Буришиним Віталієм Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня

2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук