Справа № 11-21/11 Головуючий у І інстанції Наполов
Категорія - ст. 296 ч.3 КК Доповідач Антипець В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіАнтипець В. М.
СуддівНавозенко Л. С. Мельниченка Ю. В.
з участю прокурора
захисника- адвоката
засудженого Хомазюка О. В.
ОСОБА_5
ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляціями захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 2 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Пічки Холмогорського району Архангельської області РФ, громадянин України, який одружений, має сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, не працював, з середньою – спеціальною освітою, житель АДРЕСА_1, раніше судимий :
1) 21. 06. 1990 року Глухівським міським судом Сумської області за ч.3 ст. 81 КК України (1960 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на один рік;
2) 10.01. 1991 року Глухівським міським судом Сумської області за ч.2 ст. 206, 43 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
3) 10.09. 1993 року Балаклієвським районним судом Харківської області за ст. ст. 105, 43 КК України (1960 року) на 1 рік три місяці позбавлення волі;
4) 19.04.1995 року Глухівським міським судом Сумської області за ч. 2 ст. 206 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі;
5) 18.08. 1998 року Глухівським міським судом Сумської області за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
6) 07. 10. 2004 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
7) 02. 02. 2005 року Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 309, ч.4 ст. 70 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі.
Засуджений за ч. 3 ст. 296 КК України на 4 роки шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець і житель АДРЕСА_2, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, інвалід 3 групи, раніше не судимий.
Засуджений: за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено 2 роки шість місяців позбавлення волі.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави по 283 грн. 80 коп. з кожного. судових витрат.
Стягнуто із засуджених: ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 6 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Як встановив суд, 18 липня 2010 року, близько 18 години, перебуваючи в приміщенні кафе, розташованого на території міського пляжу м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, ОСОБА_6, будучи раніше судимим за хуліганство, групою осіб, з ОСОБА_7 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю – побиттям в присутності інших відпочиваючих громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10, погрозою вбивством предметом, схожим на пістолет, та пошкодженням майна кафе на суму 600 грн., що належало ПП ОСОБА_11
Так, ОСОБА_6, діючи в групі з ОСОБА_7 та з особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, спонукаючи їх до побиття громадян. З метою залякування, направив предмет, схожий на пістолет, в сторону потерпілого ОСОБА_10 та погрожував вбити останнього, а також інших осіб, які спробують припинити протиправні дії.
В цей час ОСОБА_7 разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завдали ударів руками, ногами та стільцем по обличчю, тулубу та по голові потерпілого ОСОБА_9, пошкодили майно в приміщенні кафе. ОСОБА_7 завдав ударів потерпілому ОСОБА_9, заподіявши середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Погрози засудженого ОСОБА_6 предметом, схожим на пістолет, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 сприймали як реальні, які позбавляли їх можливості захищатися від хуліганських дій.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, пом’якшити покарання, застосувавши ст. 75 КК України. Доводи апеляції обґрунтовані тим, що засуджений ОСОБА_7 визнав провину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, є інвалідом від тяжкого захворювання, на його утриманні перебуває малолітня дитина і ним відшкодована шкода власнику кафе.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить його виправдати, вказуючи на непричетність до хуліганських дій. Він приїхав у м. Новгород - Сіверський, в монастир, разом з дружиною і малолітнім сином. Дійсно, після перебування в монастирі вони пішли на міський пляж, де побачивши знайомих ОСОБА_7 з ОСОБА_15, він зайшов в кафе, щоб привітатися ближче. Участі в бійці він не приймав. Коли потерпілий ОСОБА_9 замахнувся на ОСОБА_15, він похитнувся і випустив з рук іграшковий пістолет сина. Іграшка впала на підлогу і він наступив та розтрощив її, після чого вийшов з кафе та поїхав із сім’єю додому. Наполягає, що потерпілі його обмовляють, бажаючи отримати гроші, а начальник карного розшуку ОСОБА_12, помстився йому за свою дружину - свідка ОСОБА_13
Засуджений ОСОБА_7 вирок суду не оскаржував, проте 8. 12. 2010 року подав доповнення до апеляції, в яких вказує, що засудженого ОСОБА_6 засудили без вини, позбавили останнього життя та сім’ї, що пістолет в руках у ОСОБА_6 був іграшковий, і той в кафе з ними не перебував, а відпочивав із своєю дружиною та сином. Притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності є наслідком неправомірних дій начальника кримінального розшуку ОСОБА_13, який помстився за свою дружину, свідка ОСОБА_13.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_5, який підтримав подану апеляцію та просив пом’якшити його підзахисному ОСОБА_7 покарання, застосувавши ст. 75 КК України; засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію та просив виправдати його або повернути справу на додаткове розслідування, у зв’язку з розшуком особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та двох свідків -дівчат, які перебували в кафе; прокурора, який заперечував проти поданих апеляцій та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а обране покарання справедливим, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляції залишити без задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, 18 липня 2010 року близько 18 години в кафе на пляжі м. Новгород-Сіверський, зайшли разом засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особа, щодо якої справа виділена в окреме провадження у зв’язку з розшуком.
До потерпілого ОСОБА_10, який знаходився поряд із барною стійкою, підійшла особа, щодо якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, та попросила цигарку. Потерпілий повідомив про відсутність в нього цигарок і не бажання ділитися цигаркою, яку він розпочав палити.
Потерпілий ОСОБА_10 повернувся за столик до свого товариша ОСОБА_9, за ним підійшли до столу особа, яка просила цигарку та чоловік з татуюваннями на руках, які присіли за їх столик.
Чоловік з татуюванням на руках виявився ОСОБА_6, саме він потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повідомив, що останні образили його товариша. ОСОБА_10 вибачився, проте, особу, яка просила в нього цигарку це не влаштовувало, розпочався словесний конфлікт.
ОСОБА_6 погрожував потерпілому ОСОБА_10, вказуючи що зробить в його тілі дві дірки, а останній побоюючись погроз відповідав, що вірить цьому. Потім свою агресію ОСОБА_6 з особою, щодо якої справа виділена в окреме провадження, переключили на ОСОБА_9, будучи незадоволеними виразом його обличчя.
В цей час до столу підійшов третій хлопець із шрамами на голові, як потім з’ясувалося ОСОБА_7, та почав бити ОСОБА_9 по різним частинам тіла, в тому числі завдав удару пляшкою по голові, по тулубу та кінцівках, заподіявши середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. До побиття потерпілого приєдналася особа, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження.
Потерпілий ОСОБА_9, закриваючись від ударів, упав зі стільця на підлогу, нападники завалили барну стійку, розбилися пляшки.
Потерпілий ОСОБА_10 наполягає, що під час побиття потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_6 направив у його сторону пістолет і попередив, щоб той не рухався. Перед очима потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_6 перезаряджав пістолет, і в цей час з пістолета спала затворна рама і було видно зворотню пружину, курок і патрон. Скориставшись цим, потерпілий ОСОБА_10 вибив стілець із рук ОСОБА_7, яким останній намагався вдарити ОСОБА_9
В приміщенні кафе саме ОСОБА_6 погрожував усіх перестріляти, як тих, що перешкоджали побиттю потерпілих, так і тих, хто викличе міліцію.
Згідно з висновками судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_9, 1981 року народження, були виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран в області зовнішнього краю верхньої губи зліва з переходом на червону кайму та слизову оболонку верхньої губи наверх, в область носо-губної складки, в міжбрівній області лоба; синці на фоні крововиливів на зовнішній поверхні правого плеча, на шиї по задній боковій поверхні, верхній поверхні лівого плечового суглобу, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, в лівій поперековій області, по зовнішній передній поверхні лівого стегна, садна на передній поверхні правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того у потерпілого була закрита черепно-мозкова травма, із струсом головного мозку, рани голови, перелом кісток носу із зміщенням, які розцінені як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
Перелом крючкуватої кістки лівої кисті, виявлений у потерпілого ОСОБА_9 відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров’я і необхідності загоювання перелому.
Характер ушкоджень, виявлених у потерпілого, свідчить про те, що різані рани могли бути заподіяні склом від розбитої пляшки, решта тілесних ушкоджень – від ударів руками, ногами та іншими предметами, якими могли бути пляшка та металевий стілець.
Потерпілому ОСОБА_9 було завдано не менше 12-14 ударів по голові, тулубу та кінцівках ( висновки судово - медичної експертизи том 1 а. с. 49-50).
В кафе, де відбувалося побиття потерпілих, були зламані три стільці, стіл, розбито 15 скляних пляшок різних напоїв, що вбачається з пояснень потерпілого - власника кафе приватного підприємця ОСОБА_11, якому було завдано матеріальної шкоди на суму 600 грн.
Крім того, робота кафе була припинена на декілька годин, з нього пішли відвідувачі, працівники кафе прибирали скло, замінювати поламані меблі.
Версія засудженого ОСОБА_6 про те, що він не приймав участі в хуліганських діях в кафе на пляжі, і мав при собі дитячу іграшку у вигляді пістолета, якою нікому не погрожував, є невірогідною і не заслуговує на увагу.
Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до подій 18 липня 2010 року в кафе на пляжі м. Новгород-Сіверський з потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знайомими не були. Останні не мали підстав обмовляти ОСОБА_6, прізвище якого дізналися від працівників міліції.
Як потерпілі, так і працівники бару свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 стверджували, що саме чоловік в татуюваннях погрожував предметом, схожий на пістолет, при цьому виказував конкретні погрози вбивством, які сприймалися як реальні. Саме у засудженого ОСОБА_6 руки, ноги вкриті татуюванням, що підтверджується довідкою ( том 1 а. с. 234).
Факту перебування в кафе на пляжі м. Новгород-Сіверський 18 липня 2010 року близько 18 години не заперечує і сам засуджений ОСОБА_6, проте намагається уникнути відповідальності за свої дії.
Під явною неповагою до суспільства розуміють нахабно виявлене, очевидне для потерпілих зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності.
Прохання особи, щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження, надати цигарку, потім претензії ОСОБА_6 до потерпілого ОСОБА_10 з приводу неправильної поведінки, невдоволення виразом обличчя потерпілого ОСОБА_9 є підтвердженням хуліганського мотиву вчинення злочину.
Порушення громадського порядку, яке виразилося в погрозах предметом, схожим на пістолет, потерпілим та працівникам кафе, публічне побиття потерпілого ОСОБА_9, який перебував за столиком з потерпілим ОСОБА_10 і нікого не ображав, заподіяння тому легких тілесних ушкоджень, а засудженим ОСОБА_7 - середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, пошкодження стільців, столу, розбиття пляшок з напоями, тимчасове припинення роботи закладу, є підтвердженням особливої зухвалості хуліганських дій.
Взяття під варту особи, щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження, не є підставою для скасування вироку, так само як поява свідків, яких знайшла дружина засудженого ОСОБА_6
По справі є прямі докази про винність засудженого ОСОБА_6, про його участь в хуліганських діях, а саме - на нього вказують обидва потерпілих та свідки, які працювали в кафе.
Засуджений ОСОБА_7, намагаючись полегшити становища ОСОБА_6, подав письмові пояснення з обвинуваченнями начальника карного розшуку Новгород-сіверського РВ УМВС в упередженості до ОСОБА_6
Начальник карного розшуку ОСОБА_12 ніякого відношення до даної кримінальної справи не має. Розслідування кримінальної справи проводив слідчий Олексієнко О. В., який є самостійної процесуальною особою під час провадження слідчих дій.
Отже, посилання засудженого ОСОБА_6 на необ’єктивне дослідження обставин події злочину та умисне формування проти нього доказової бази обвинувачення безпідставні. Навпаки, всі докази мають процесуальні джерела і досліджувалися судом відповідно до вимог закону.
Районний суд належно оцінив усі зібрані докази по справі і обґрунтовано засудив ОСОБА_6 за ч.3 ст. 296 КК України, як особу, що раніше судима за хуліганство.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, суд зобов’язаний врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 суд в повній мірі врахував суспільну небезпеку скоєного, особу винного, його ставлення до свої дій, негативні соціальні зв’язки, характеристики, сімейний стан, і обрав покарання, необхідне і достатнє для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обговорюючи питання про міру покарання засудженому Небилиці районний суд вказав, що той приймав найбільш активну участь у злочині, розкаявся, проте з урахуванням фактичних обставин справи, прийшов висновку ізолювати винного від суспільства.
Доводи апеляції захисника про менш активну участь у злочині його підзахисного ОСОБА_7 прямо суперечать фактичним обставинам по справі. Саме ОСОБА_7 розпочав бити потерпілого, застосовуючи для заподіяння шкоди здоров’ю, скляну пляшку, стілець, ним були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Завдана потерпілому шкода не відшкодована.
У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання визнається щире каяття, яке передбачає особою визнання факту вчинення злочину, дійсне, відверте, визнання своєї провини, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Присутності усіх цих ознак у поведінці засудженого ОСОБА_7 немає.
Суспільна небезпечність злочину, данні, які характеризують засуджених, ступінь участі кожного у вчиненні злочину, вказують на те, що їх виправлення та перевиховання неможливі без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляції захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 2 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без змін.
СУДДІ:
АНТИПЕЦЬ В. М. НАВОЗЕНКО Л. С. МЕЛЬНИЧЕНКО Ю. В.