УКРАЇНА

                     Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9779/21 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого        Павицької Т. М.,

суддів                 Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9779/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зосименко О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства “Ідея Банк”, в якому просила визнати недійсним кредитний договір №К01.00602.008250339 від 24.06.2021, укладений з відповідачем.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 10.10.2019 між нею та акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування №262.24905.005799862. У відповідності до умов даного договору, позивач отримала кредит в сумі 28709,00 грн строком на 48 місяців з кінцевим терміном виконання зобов`язання до 10.10.2023 року. В подальшому, через неплатоспроможність, звернувшись до відділення банку працівниками відповідача позивачу було запропоновано реструктуризацію заборгованості шляхом зменшення періодичних щомісячних платежів, та збільшення терміну дії кредитного договору, в результаті чого, позивач уклала оспорюваний кредитний договір №К01.00602.008250339 від 24.06.2021 року. ОСОБА_1 вказує, що мала намір укласти договір про реструктуризацію заборгованості, а не новий кредитний договір, будучи інвалідом 2-ї групи по зору не мала можливості уважно ознайомитися з змістом оспорюваного договору, та вважала, що укладає саме договір про реструктуризацію заборгованості, але по факту уклала невигідну угоду внаслідок помилки, оскільки це новий кредитний договір, за яким кредитних коштів не отримувала та у відповідності до умов оспорюваного договору, відсотки та комісійні платежі нараховуються з нової суми кредиту, а саме 44937,30 грн, а не 28709,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № R01.00602.008250339 від 24.06.2021 року, укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ «Ідея Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом не було досліджено, що фактично було укладено договір реструктуризації шляхом укладення нового договору. Що уклавши цей договір, позивач свідомо розуміла, що її заборгованість за попереднім договором реструктуризується шляхом нового договору, та що окрім відсотків, остання не оплачує більше жодних платежів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування №262.24905.005799862. У відповідності до п.п. 1.1 - 4 даного договору, позивач отримала кредит в сумі 28709,00 грн строком на 48 місяців з кінцевим терміном виконання зобов`язання до 10.10.2023 року. 26 травня 2021 року позивачем на ім`я банку подано заяву про зменшення платежів по кредитному договору №262.24905.005799862. 24 червня 2021 року позивачем на ім`я банку подано заяву про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №262.24905.005799862. від 10.10.2019 року.

24 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №К01.00602.008250339. У відповідності до п. 1.1 даного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 44937,30 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Згідно довідки МСЕК №527992 ОСОБА_1 має 2-гу групу інвалідності по зору з 26.12.2019 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його волі (ч.3 ст.203 ЦК України), є однією з вимог, необхідних для чинності правочину. Таким чином відсутність вільного вираження внутрішньої волі особи є підставою для визнання недійсним правочину.

Відповідно до положень ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як роз`яснено у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які засвідчують існування помилки, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно мала місце і вона має істотне значення.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору, а й за іншими обставинами, наприклад: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 Матеріалами справи встановлено, що позивач оспорює вказаний правочин, посилаючись на те, що мала намір укласти договір про реструктуризацію заборгованості, а не новий кредитний договір, будучи інвалідом 2-ї групи по зору не мала можливості уважно ознайомитися з змістом оспорюваного договору, та вважала, що укладає саме договір про реструктуризацію заборгованості, але по факту уклала невигідну угоду внаслідок помилки, оскільки це новий кредитний договір, за яким кредитних коштів не отримувала та у відповідності до умов оспорюваного договору, відсотки та комісійні платежі нараховуються з нової суми кредиту, а саме 44937,30 грн, а не 28709,00 грн.

Встановлено, 24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Ідея Банк» із заявою, в які просила надати реструктуризацію за кредитним договором №Z62.24905.005799862 від 10.10. 2019 року. Зобов`язувалася виконувати всі умови банку.

В цей же день між сторонами був укладений спірний кредитний договір.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що позичальник укладенням цього Договору дає доручення Банку, а Банк, за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання даного Договору шляхом переказу коштів в сумі 44937,30 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім грн 30 коп.) з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк», МФО 336310, значення платежу: "Погашення кредитної заборгованості договір №Z 62.24905.005799862 від 10.10.2019 року.

Згідно п.5.1 кредитного договору   позичальник заявляє та гарантує, що: уся інформація, відомості та документи (у тому чиї містяться в даному Договорі та кредитній справі Позичальника у Банку), які повідомлені та ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; Банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного Договору йому вручено Банком при підписанні даного Договору; умови даного Договору він вважає справедливими і так відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань.

Також встановлено, що в кредитному договорі ОСОБА_1 власним підписом підтвердила, що отримала оригінал договору у день його підписання. З умовами та тарифами на послуги Банку ознайомлена, згодна, вони їй зрозумілі та вона їх приймає. Умови і тарифи цього Договору їй зрозумілі, вона з ними ознайомлена, згодна та їх приймає.

Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту в якому до неї було доведено інформацію відносного оспорюваного кредитного договору та заяву-анкету.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать, що при укладенні кредитного договору, банком до позивача була доведена вся інформація, з боку банку не було вчинено жодних дій, які б свідчили про те, що банк не повідомив умов реструктуризації.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 свідомо розуміла, що її заборгованість за попереднім договором реструктуризується шляхом укладення нового договору .

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що, позивач неправильно розуміла зміст укладеного правочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний кредитний договір вчинявся позивачем під впливом помилки, що нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, тобто, не доведені обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказані вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку, що під час укладення кредитного договору позивачка помилилась, та в момент вчинення правочину було  недодержано вимог статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

      З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з ухваленням нового рішення про відмову в позові, оскільки вимоги позивача не доведені і не ґрунтуються на законі.

У відповідності до положень ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки являється інвалідом другої групи.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то понесені відповідачем судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі  1362, 00 грн необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Компенсувати акціонерному товариству «Ідея Банк» за рахунок держави судовий збір у розмірі 1362, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 11 січня 2022 року.

Головуючий

Судді