ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6260/21 Справа № 189/1444/20 Головуючий у першій інстанції: Степанова О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого –                        Красвітної Т.П.,

суддів:                                Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі                        Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про відмову від позову в частині вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки у цивільній справі по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27.07.2018 року між нею та ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки №56, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224255100-03-001-9582), загальною площею 6,7699 гектарів, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Дніпропетровської області. Договір укладено на термін 7 (сім) років до 31.12.2025 року. Відповідно до п. 4.1 договору, за кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 14850,00 грн. з урахуванням податків та зборів (ПДФО, військовий збір, тощо). Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди. Всупереч умовам договору відповідач свідомо порушує свої обов`язки та систематично не сплачує орендну плату. Так, у 2019 році та у 2020 році відповідач не провів розрахунок за орендну плату землі. Невиплата орендної плати протягом двох років фактично призводить до безкоштовного використання земельної ділянки, що завдає позивачу значних матеріальних труднощів, а передати іншому орендареві землю в оренду неможливо через наявність існуючого договору. Позивачка неодноразово намагалася вжити заходи досудового врегулювання спірних відносин, як в усному порядку, так і в письмовому. Однак, відповідач їх проігнорував. Таким чином, заборгованість відповідача за договором оренди земельної ділянки становить 29700,00 грн. ( 14850,00 грн. + 14850,00 грн.). Згідно п.12.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Крім того, згідно положень ЗУ «Про оренду землі» та враховуючи норми ЦК України, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору. Крім того, стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 4.8 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,04% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Таким чином, станом на 16.12.2020 року заборгованість по договору оренди земельної ділянки №56 від 27.07.2018 року становить 32930,51 грн., а саме: 29700,00 грн. - прострочена заборгованість за орендну плату; 484,56 грн. - 3% річних; 571,39 грн. - інфляційне збільшення; 2174,56 грн. - пеня. Тому позивач просила стягнути на її користь з ТОВ «Відродження» вказану заборгованість в загальному розмірі 32930,51 грн. та розірвати договір оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження».

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 412,74 грн. – 3% річних; 373,48 грн. - інфляційне збільшення; 2013,66 грн. – пеня. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за орендну плату в сумі 29700,00 грн. та в частині розірвання договору оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, що укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн., в якій він також просить закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог, зазначивши, що про наслідки відмови він ознайомлений.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання має добровільний характер, не порушує прав та інтересів третіх осіб, а тому підлягає задоволенню.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 373 ЦПК України передбачено, що всуді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Учасникам справи також роз`яснюються наслідки закриття провадження у справі передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, якою встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріали справи свідчать про відсутність визначених у згаданих нормах цивільного процесуального права перешкод для прийняття часткової відмови позивача від позову, що відповідає умовам ст. 206 ЦПК України, та в цілому також відповідає принципу диспозитивності.

Виходячи з викладеного, враховуючи подання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який є адвокатом та діє в межах повноважень на підставі договору про надання правової допомоги №30/20 від 18.09.2020 року (а.с. 205, 206), у письмовій формі заяви про часткову відмову від позову, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ТОВ «Відродження» в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн.; рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн. – визнати нечинним, провадження у справі в цій частині закрити.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 206, 255, 256, 373, 377 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Прийняти відмову  ОСОБА_1 від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн. – визнати нечинним.

Провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн. – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий                                                                        Т.П. Красвітна

Судді                                                                                І.А. Єлізаренко

                                                                                       О.В. Свистунова