Справа № 216/8123/21

провадження № 2/216/1593/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 січня 2022 року Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Центрально-міського райсуду м. Кривого Рогу з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів. В своїй позовній заяві позивач просить суд прийняти рішення про визнання поважними причини пропуску для подання заяви про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № KRP0GK00150630 від 18.01.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», визнати незаконною відмову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором № KRP0GK00150630 від 18.01.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк». Одночасно з позовною з заявою подано заяву про забезпечення позову.

Вивчивши матеріали позовної заяви суддею встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог встановлених ст. ст. 175, 176, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір», яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Крім того частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до суду позовної зави не майнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачами ставляться вимоги немайнового характеру при цьому судовий збір не сплачено. Позивач не є особою яка звільнена від сплати судового збору та доказів протилежного не надано. Підстав для такого звільнення не має.

Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимоги не майнового характеру в розмірі 908,00 грн.

Щодо посилань позивача на те, що він є споживачем, а від так звільнений від сплати судового збору, посилаючись на норми частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживача» суд зазначає наступне.

Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору.

В даному випадку, між сторонами фактично існують питання щодо виконання набравшего чинності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись.

Таким чином, враховуючи, що позивач як підставу підсудності та звільнення від сплати судового збору посилається на Закону України «Про захист прав споживачів», потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору або сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір», якщо вимоги позову випливають з договорів Кредиту та Іпотеки, враховуючи місце розташування предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів  залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, але не більше ніж протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.                

Суддя                                                                        М. В. БУТЕНКО