Справа № 190/552/18

1-о/212/1/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року                 м. Кривий Ріг

Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , прокурора Криворізької північної окружної прокуратури - ОСОБА_5 , захисника засудженого – адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження за заявами засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, -

                                       в с т а н о в и л а:

24 вересня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 року, у зв`язку із закінченням повноважень головуючого судді ОСОБА_8 та члена колегії судді ОСОБА_9 , визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З матеріалів справи встановлено, що засуджений  ОСОБА_7  у різні періоди звертався із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, які в ході судового розгляду ухвалами колегії суддів від 13 листопада 2019 року та 03 вересня 2021 року були об`єднані в одне провадження, а саме заява від 26.12.2017 року (справа № 190/552/18, провадження 1-о/212/2/19), заява від 13.09.2018 року   (справа №190/1348/18, провадження №1-о/212/5/19), заява від 19.07.2018 року (справа №190/1086/18, провадження №1-о/212/6/19), заява від 27.02.2018 року (справа №190/298/18, провадження №1-о/212/7/19), заява від 15.07.2021 року (справа № 190/967/21, провадження 1-о/212/3/21), заява від 17.04.2018 року (справа №190/22/18, провадження №1-о/212/8/19) і заявам надано відповідний єдиний номер 190/552/18, провадження 1-о/212/2/19.

В узагальненому викладі в обґрунтування вимог заяв, засуджений ОСОБА_7 посилається на те, що вироком судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року він був визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ст. 93 п.п. «б», «г», «з», ст. ст. 17 ч. 2, 93 п.п. «б», «г», «з», ст. 145 ч. 1 КК України до покарання: по ст. 93 п.п. «б», «г», «з» КК України - довічне позбавлення волі; по ст. ст. 17 ч. 2, 93 п.п. «б», «г», «з» КК України - позбавлення волі на чотирнадцять років; по ст. 145 ч. 1 КК України - позбавлення волі на три роки. На підставі ст. 42 КК України остаточно визначено йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим довічне позбавлення волі у тюрмі суворого режиму.

Засуджений ОСОБА_7 вважає, що нововиявленими та іншими обставинами, які могли вплинути на судове рішення, є: свідчення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які раніше не були відомі та не могли бути відомі як суду, так і йому особисто, та невідповідність викладених у вироку обставин справжнім обставинам, за яких було вбито ОСОБА_17 завідомо неправдиві показання потерпілої ОСОБА_18 і неправильна оцінка судом наявних даних щодо замаху на її умисне вбивство. Зазначені свідки можуть підтвердити обставини, які не були відомі на час розгляду кримінальної справи судом та постановлення вироку відносно нього, зокрема про те, що ОСОБА_17 мав намір отруїти за допомогою алкоголю, підмішавши до пляшки невідому речовину, та доручив ОСОБА_18 щоб остання дала випити алкогольний напій з отрутою ОСОБА_7 з метою заволодіти в подальшому його табельною зброєю. Крім того, вказані свідки також можуть підтвердити, що ОСОБА_17 , будучи в минулому військовим, полюбляв вогнепальну зброю, і хотів собі пістолет «Макарова», для чого приїжджав на полігон для стрільб та придбав у власність набої для даного виду зброї. Крім того, засуджений ОСОБА_7 вважає завідомо неправдивими показання потерпілої ОСОБА_18 , надані в ході розгляду справи, а також вказує на невідповідність висновків досудового слідства щодо наданих останньою свідчень в частині напрямку виконаних ним пострілів, кількості вилучених гільз. Наявності патронів в автомобілі «Форд-Гранада», та відсутності слідів від пострілів в салоні автомобіля. А також наявності часу для здійснення пострілу в потерпілу ОСОБА_18 в той момент коли остання вибігла із салону автомобіля, та інших невідповідностей висновків слідства фактичним обставинам розвитку подій які, відбулись. Також засуджений ОСОБА_7 вважає необґрунтованим і необ`єктивним висновок судово-психіатричної експертизи проведеної відносно нього, так як на його думку лікарями які проводили судово-психіатричну експертизу не враховані обставини які б свідчили про його неосудність, а саме: не взяті до уваги ті обставини, що в тій ситуації і в той час в якій він опинився в момент скоєння злочину, він перебував в стані стресу, та сильного хвилювання, викликаним протиправними діями проти нього. Не були взяті до уваги свідчення певних осіб які могли підтвердити перебування в стані неосудності, зокрема водіїв вантажівки які його затримали. Та той факт, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння, а саме рівень алкоголю в крові, який було виміряно тільки після спливу шістьох годин після його затримання.

Також на момент розгляду справи йому не було відомо, а стало відомо лише у жовтні 2017 року, про те, що справу було розглянуто незаконним складом суду, оскільки до складу колегії Дніпропетровського обласного суду, яка розглядала його кримінальну справу і ухвалювала вирок входив суддя ОСОБА_19 , який присягу судді України не приймав, що підтверджується листом територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області від 24.10.2017 року (вих. № 17 -2 17). В ньому зазначається, що «За повідомленням Новоайдарського районного суду Луганської області в особовій справі колишнього судді Новоадарського районного суду ОСОБА_19 відсутні дані щодо прийняття ним суддівської присяги». Ця інформація територіального управління ДСАУ в Луганській області підтверджена листом Новоайдарського районного суду від 23.10.2017 року (вих. № 09-27/176/2017).

А так само народні засідателі які приймали участь у складі колегії під час розгляду справи ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , та ОСОБА_23 , не мали права та повноважень на здійснення правосуддя оскільки не обирались, та не призначались народними засідателями Дніпропетровською обласною радою.

Крім того, засуджений вважає, що з набаранням чинності нової редакції ст.25-2 КК України (1960 року), якою після скасування смертної кари Законом України від 22.02.2000 року було доповнено кримінальний кодекс новим видом покарання у вигляді довічного позбавлення волі, зазначена новела не була узгоджена із нормами ст.7-1 КК України (1960 року), яка містила вичерпний перелік «тяжких злочинів», до яких входила ст.93 КК України (1960 року). При цьому правового визначення та розмежування понять «тяжкого» та «особливо тяжкого» злочину не містив жоден правовий акт 1960 року. Отже, засуджений вважає, що призначене йому вироком суду покарання за ст.93 КК України (1960 року) у вигляді довічного позбавлення волі не відповідає вимогам закону та не могло перевищувати 15 років. Вказані обставини є нововиявленими і, на думку засудженого, є підставою для скасування вироку суду.

Таким чином, засуджений ОСОБА_7 просив відкрити за його заявами кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, скасувати вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, призначити новий судовий розгляд його кримінальної справи та ухвалити новий вирок.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 , який на час розгляду справи утримується в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» поза межами міста Кривого Рогу, приймав участь в режимі відеоконференції, при цьому після заявлення ряду клопотань та відводу головуючому судді, вподальшому відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вимагаючи забезпечення його особистої присутності у залі суду.

З огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду заяв, роз`яснивши засудженому ОСОБА_7 положення п.20-5 Перехідних положень КПК України щодо участі осіб, які утримуються під вартою в судових засіданнях в режимі відеоконференції за ініціативою суду на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), колегією суддів прийнято відмову засудженого від його участі у судовому засіданні та продовжено розгляд справи за участю його захисника на підставі ч.2 ст.466 КПК України.

У судовому засіданні захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 підтримав заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилаючись на підстави, що викладені в письмових обґрунтуваннях заяв.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні заяв про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в зв`язку з відсутністю законних підстав.

Вивчивши заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та додані до них документи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вироком судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст. 93 п.п. «б», «г», «з», ст. ст. 17 ч. 2, 93 п.п. «б», «г», «з», ст. 145 ч. 1 КК України до покарання: за ст. 93 п.п. «б», «г», «з» КК України - довічне позбавлення волі; за ст. ст. 17 ч. 2, 93 п.п. «б», «г», «з» КК України - позбавлення волі на чотирнадцять років; за ст. 145 ч. 1 КК України - позбавлення волі на три роки. На підставі ст. 42 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 16 січня 2001 року вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційні скарги ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 залишено без задоволення.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

За ч. 2 статті 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Посилання засудженого ОСОБА_7 на свідчення осіб, які не були відомі суду під час розгляду справи, а саме місцевих жителів с.Жовте: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , про яких дізналась його дружина ОСОБА_27 та які були опитані його захисником, колегія суддів не вважає обставинами, які відповідають критерію нововиявлених обставин. Наведені пояснення осіб, які не були безпосередніми свідками злочинів і через 8 років пригадали певні обставини розмов третіх осіб, не знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, не можуть мати значення для оцінки обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; крім того, не мають істотного значення, оскільки не доводять неправильність вироку суду.

Посилання засудженого на невідповідність викладених у вироку обставин справжнім обставинам, за яких було вбито ОСОБА_17 , завідомо неправдиві показання потерпілої ОСОБА_18 , неправильна оцінка судом наявних даних щодо замаху на її умисне вбивство, невідповідность висновків слідства фактичним обставинам розвитку подій які, відбулись, а також необґрунтованість висновку проведеної відносно засудженого судово-психіатрічної експертизи щодо встановлення стану осудності в момент вчинення злочину, також не містять ознак нововиявлених обставин у розумінні ч.2 ст.459 КПК України, а зводяться за своїм змістом лише до незгоди засудженого із наданою судом оцінкою обставинам справи та доказам, а також незгодою із вироком суду, що могло бути лише підставою для оскарження вироку суду.

Щодо посилання засудженого ОСОБА_7 на постановлення вироку неповноважним складом суду через відсутність присяги головуючого судді ОСОБА_19 та відсутності повноважень у народних заседателів, що приймали участь у розгляді справи, колегія суддів зазначає наступне.

З наявних у справі листів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року вих.№ 04.4-37/313/2017 (т.7 а.с.67) та від 17.10.2017 року вих.№ 04.4-43/153/2017 (т.1 а.с.5) вбачається, що суддя ОСОБА_19 був вперше обраний народним суддею Новоайдарського районного народного суду Ворошиловградської області у 1983 році, з 1991 року суддя Дніпропетровського обласного суду, з липня 2001 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області. 08 вересня 2016 року Верховною Радою України звільнений з посади судді у зв`язку з виходом у відставку. Сформована особова справа не містить відомостей про дату і місце прийняття присяги, оскільки обрання суддею Дніпропетровского обласного суду не є першим призначенням.

У листах територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 24.10.2017 року вих. № 1792/17 (т.7 а.с.68) та Новоайдарського районного суду Луганської області від 23.10.2017 року вих. № 09-27/176/2017 (т.7 а.с. 69) зазначено про відсутність даних щодо прийняття суддею ОСОБА_19 присяги.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймає присягу. Вказаною нормою не передбачено повторної присяги суддів, які її прийняли до прийняття вказаного закону. Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року судді всіх судів України, обрані чи призначені до дня набуття чинності Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

Також до набрання чинності Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яким було передбачено прийняття присяги вперше обраним суддею та визначено зміст такої присяги, раніше обрані судді до присяги не приводились з огляду на відсутність такої вимоги у зазначеному Законі та принцип незворотності закону в часі.

Таким чином, головуючий під час розгляду справи стосовно ОСОБА_7 суддя Дніпровського обласного суду ОСОБА_19 був вперше обраний суддею народного суду у 1983 році, тобто до дня набуття чинності Конституцією України і здійснював свої повноваження відповідно до вказаних вимог Конституції України.

Твердження засудженого про відсутність повноважень у народних заседателів, спростовуються змістом архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 23.10.2018 року вих.№ Д-131-2018, згідно якої, ОСОБА_23 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 були обрані народними заседателями відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 275-13/ХХІІ від 20.10.2000 року (т.3 а.с.73). У повторному листі Державного архіву Дніпропетровської області зазначено, що ці дані були виявлені лише після повторного перегляду документів та знайдені відповідні відомості.

Крім того, згідно архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 01.06.2018 року вих.№ Д-48-2018 (т.4 а.с.4), ОСОБА_28 зазначена народним заседателем від обласного суду у додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 41-4/ХХІІ від 12.10.1995 року. У додатку № 2 до рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/ХХІІІ від 15.05.1999 року ОСОБА_29 зазначена народним заседателем від м. Дніпропетровська. У додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 275-13/ХХІІІ від 20.10.2000 року ОСОБА_20 зазначена народним заседателем від м. Дніпропетровська.

При цьому, зазначені народні заседателі не входили до складу суду в ході судового розгляду справи стосовно ОСОБА_7 , за наслідками якого було постановлено обвинувальний вирок.

Крім того, вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року було оскаржено до Верховного Суду України засудженим ОСОБА_7 , однак жодних посилань на незаконність складу суду засудженим у скарзі не зазначалось. Не було встановлено таких обставин і Верховним судом України і ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 16 січня 2001 рок вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а касаційні скарги ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 - без задоволення.

Таким чином колегія суддів відхиляє доводи засудженого щодо незаконності складу колегії суддів Дніпропетровського обласного суду і вважає, що відсутність відомостей про складання присяги суддею, що розглядав справу у складі колегії суддів, а також даних щодо складання присяги народними заседателями, не є нововиявленими обставинами в розумінні ч.2 ст.459 КПК України. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 20.04.2021 року справа № 175/4663/17,провадження № 51-4267км20.

Посилання засудженого на безпідставне призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, колегія суддів також відхиляє, оскільки Закон України « Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким у статті 93 КК України (1960 року) "смертну кару" замінено словами "довічним позбавленням волі", набрав чинності 29.03.2000 року, в той час як вирок Дніпропетровського обласного суду, яким ОСОБА_7 засуджено до довічного позбавлення волі було ухвалено 14 листопада 2000 року, тобто після набрання чинності відповідних змін у ст.93 КК України (1960 року).

Крім того, законність та співмірність призначеного ОСОБА_7 покарання вже були предметом оцінки Верховного Суду України під час перегляду вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, а отже вказані засудженим обставини не є нововиявленими.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.459-467 КПК України, колегія суддів, -

                                               постановила:

В задоволенні заяв засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя:                                         ОСОБА_1

Суддя:                                                         ОСОБА_2

Суддя:                                                         ОСОБА_3