ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2022 р.                                                           Справа №914/562/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                            Кравчук Н.М.

суддів                                                                                Кордюк Г.Т.

                                                                                          Плотніцьций Б.Д.

розглянувши          апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” за вих. №01/05-1040 від 15.07.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2426/21 від 19.07.2021)

на рішення                    Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст рішення складено 16.06.2021)

у справі                     № 914/562/21

за позовом:                    Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”, (надалі ДП “Адміністрація річкових портів”) м.Київ

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНДОР ЛОГІСТИК” (надалі ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК”), м. Львів

про                               стягнення штрафу у розмірі 24 258,00 грн

за участю представників учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

ДП “Адміністрація річкових портів” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” штрафу у розмірі 24258,00 грн згідно з договором поставки №01/06-559 від 26.06.2020.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі № 914/562/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” на користь ДП “Адміністрація річкових портів” 24258,00 грн штрафу та 2270,00 грн судового збору. Відмовлено у відшкодуванні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що ДП “Адміністрація річкових портів”,  звертаючись з даним позовом, зазначило, що не планує нести додаткові судові витрати, окрім судового збору. Також, місцевий господарський суд зазначив, що позивач, подаючи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, не надав пояснень та доказів того, що він при зверненні з позовом до суду не міг передбачити такі витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у відшкодуванні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ДП “Адміністрація річкових портів” оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач покликається на те, що в позовній заяві ним зазначено, що саме станом на момент подання позову ДП «Адміністрація річкових портів» не планує нести додаткові судові витрати. Вказане було обумовлено тим, що позовна заява про стягнення штрафу у розмірі 24 258,00 грн відноситься до малозначних і підлягає розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін. Однак, Господарський суд Львівської області ухвалою від 12.05.2021 вирішив здійснювати розгляд справи №914/562/21 за правилами загального позовного провадження та визнав явку сторін у судовому засіданні обов`язковою. На виконання вищевказаної ухвали, ДП «Адміністрація річкових портів» забезпечило представництво в суді через адвоката. Таким чином, скаржник вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу незаконним, просить його скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

В решті частині рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справу №914/562/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. – головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП “Адміністрація річкових портів” на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі №914/562/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 21.09.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до    статті 170 ГПК України.

Позивач та відповідач в строки, визначені судом, жодних заяв та клопотань не подали.

Відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, яке передбачене ч. 1 ст. 263 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до    ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

18.02.2021 ДП “Адміністрація річкових портів” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” штрафу у розмірі 24258,00 грн на підставі договору поставки №01/06-559 від 26.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2021 прийнято позовну заяву ДП “Адміністрація річкових портів” до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.05.2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.06.2021, явку сторін в судовому засіданні визнано обов`язковою.

08.06.2021 позивач подав заяву вх.№13364/21 про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якої попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що планує понести позивач, складає 11000,00 грн.(а.с.81).

Ухвалою від 08.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.06.2021.

14.06.2021 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява вх.№13891/21 про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат ДП “Адміністрація річкових портів” до заяви долучило копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, Додаткової угоди №6 від 03.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, Акт прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 11.06.2021, платіжне доручення №4373 від 11.06.2021 на суму 5500,00 грн (а.с.88-96).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” на користь ДП “Адміністрація річкових портів” 24258,00 грн штрафу за договором поставки №01/06-559 від 26.06.2020 та 2270,00 грн судового збору. Відмовлено у відшкодуванні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 2  статті 124 ГПК України  у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз частини 2  статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2  статті 124 Господарського процесуального кодексу України  містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Адміністрація річкових портів”, звертаючись з позовною заявою від 18.02.2021 зазначило, що станом на момент подання позову, не планує понести додаткові судові витрати, окрім судового збору.

08.06.2021 позивач подав заяву вх.№13364/21 про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с 81). В даній заяві ДП “Адміністрація річкових портів” зазначило, що у зв`язку з тим, що Господарським судом Львівської області винесено ухвалу від 12.05.2021, якою вирішено розгляд справи № 914/562/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та визнано явку сторін в судовому засіданні обов`язковою, в останнього виникла потреба забезпечити в судовому засіданні участь адвоката. Окрім того, у даній заяві позивач вказав, що отримує правничу допомогу по розгляду справи № 914/562/21 від адвоката О. Сербулова на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019. Відповідно до умов вказаного договору, участь адвоката у кожному судовому засіданні становить 5500,00 грн. Таким чином, попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає 11000,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що позивач, подаючи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, не надав пояснень та доказів стосовно того, чому він звертається з такою заявою. Колегія суддів також зазначає, що такий висновок судом першої інстанції зроблений з порушенням норм процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалося вище, 14.06.2021 ДП “Адміністрація річкових портів” на адресу Господарського суду Львівської області надіслало ще одну заяву вх.№13891/21 про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат ДП “Адміністрація річкових портів” до заяви долучило копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, копію Додаткової угоди №6 від 03.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, Акт прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 11.06.2021, платіжне доручення №4373 від 11.06.2021 на суму 5500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ      Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач письмових заперечень стосовно відшкодування позивачу судових витрат не надав, хоча останньому було відомо про наявність заяви вх.№13891/21. Вказана заява була надіслана ТзОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” на юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною (а.с. 97-98).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 06.01.2019 між ДП “Адміністрація річкових портів” і адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Додатковою угодою № 6 від 03.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019 сторони погодили, що адвокат приймає на себе доручення клієнта щодо надання професійної правничої допомоги у розгляді справи №914/562/21 у Господарському суді Львівської області.

Пунктом 6.5.6 договору сторони погодили, що за участь у кожному судовому засіданні по розгляду справи №914/562/21 клієнт сплачує адвокату 5500,00 грн.

03.05.2021 на адвоката Сербулова Олександра Володимировича виписано ордер серії КС №239580.

08.06.2021 в судове засіданні по розгляду справи №914/562/21 з`явився адвокат Сербулов О.В., вказане вбачається з протоколу судового засідання.

11.06.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого Сербулов Олександр Володимирович забезпечив представництво підприємства у Господарському суді Львівської області по розгляду справи №914/562/21. Вартість вказаної послуги становить 5500,00 грн.

11.06.2021 позивачем сплачено адвокату Сербулову О.В. 5500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4373.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що послуга, зазначена в акті приймання-передачі була надана адвокатом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, подана до Господарського суду Львівської області заява за вх.№13891/21 про розподіл судових витрат підлягала до задоволення.

Відповідно до  ст. 275 ГПК України  суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю бо частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1  ст. 277 ГПК України  підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.  2  ст. 277 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 в частині відмови у стягненні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати, в цій прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі № 914/562/21 в частині відмови у стягненні 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНДОР ЛОГІСТИК” (ідентифікаційний код 39046990; 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (ідентифікаційний код 33404067; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 14) 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення залишити без змін.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНДОР ЛОГІСТИК” (ідентифікаційний код 39046990; 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (ідентифікаційний код 33404067; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 14) 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4.          Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

6.          Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя                                                            Н.М. Кравчук

судді                                                                                           Г.Т. Кордюк

                                                                                                    Б.Д. Плотніцький