Справа №2-240/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Злотнікова В.Я.,

при секретарі – Зудіновій К.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №248/07/13-N від 09.10.2007 р. у сумі 476 055 грн. 37 коп., в рахунок погашення даної заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.10.2007р. за реєстровим номером 6405 – квартиру АДРЕСА_1/ АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири з початковою ціною предмета іпотеки у 363 600 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 09.10.2007 р. отримала кредит для придбання житла у розмірі 61 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних з кінцевим терміном повернення 08.10.2017 р. У забезпечення виконання зобов’язань позичальника 26.10.2007 р. між сторонами був укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1/ АДРЕСА_1. Відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим, станом на 02.02.2010р., за нею числиться заборгованість у сумі  476 055 грн. 37 коп., яка складається з наступного: 52 779,89 долара США – суми заборгованості за кредитом, 3 714, 92 долара США – заборгованості за відсотками, 2 378,28 доларів США – пені, 5000 грн. – штрафу. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитного договору №248/07/13-N від 09.10.2007 р. та договору іпотеки від 26.10.2007 р. за реєстровим номером 6405 недійсними, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору в якості розрахункової валюти використовувались долари США, у зв’язку з чим, щомісячна сплата за тілом кредиту та процентів за користування кредитом визначена також у доларах США, що суперечить положенням діючого законодавства, відповідно до яких розрахунки повинні проводитися національною валютою. Також, для здійснення валютних операцій кредитодавець повинен мати індивідуальну ліцензію, якої ПАТ «Банк Форум» на момент укладання кредитного договору не мав. Крім того, значне зростання курсу долару США та знецінення національної валюти з моменту укладання договору значно утруднює позивачці повернення кредиту, у зв’язку з чим, просила визнати кредитний договір недійсним, і, з урахуванням положень ч.2 ст.548 ЦК України, з якої слідує, що недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, також просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений у забезпечення виконання кредитного договору.    

У судовому засіданні представник ПАТ «Банк Форум» мотивовано підтримала заявлені вимоги, просила суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, свій зустрічний позов підтримала, просила про його задоволення.  

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить первісні позовні вимоги підлягаючими задоволенню у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між сторонами 09.10.2007 р. був укладений кредитний договір №248/07/13-N, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредит для придбання житла у сумі 61 000 доларів США, а остання зобов’язалася повернути кредит у строк до 08.10.2017 р., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних. Відповідач зобов’язалася щомісячно здійснювати повернення кредиту частинами в сумі не менше 508,33 доларів США, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту (а.с.5-7).

У забезпечення виконання зобов’язань позичальника, що випливають з кредитного договору, 26.10.2007 р. між сторонами був укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1/ АДРЕСА_1, яка оцінена сторонами в 363 600 грн. (а.с.7-8).

ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим, станом на 02.02.2010р., за нею числиться заборгованість у сумі  476 055 грн. 37 коп., яка складається з наступного: 52 779,89 долара США – суми заборгованості за кредитом, 3 714, 92 долара США – заборгованості за відсотками, 2 378,28 доларів США – пені, 5000 грн. – штрафу (а.с.12-13).

Через неналежне виконання умов кредитного договору, банком двічі, 30.09.2009р. та 06.01.2010р., на адресу відповідачки направлялися письмові вимоги про усунення порушень кредитного зобов’язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги (а.с.10,11).      

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає, що заявлені первісні позовні вимоги обґрунтовані, та з відповідачки на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №248/07/13-N від 09.10.2007р. у сумі 476055 грн. 37 коп., в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а також, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним, позивачка посилаються на відсутність індивідуальної ліцензії у банку   для здійснення кредитування в іноземній валюті; визначення валюти виконання зобов’язання в іноземній валюті; зростанням курсу долара США.

Судом не приймаються до уваги вказані твердження позивачки виходячи з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною  валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та  клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та  розміщення іноземної валюти на міжнародних  ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному  ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, та письмового дозволу Національного банку України.

Сторонами у судовому засіданні не заперечувався факт наявності у Банку вказаних документів, їх копії є в матеріалах справи (а.с.70,71,72).

За таких обставин здійснення кредитних операцій Банком у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

В абз. 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від  19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

У зв’язку з наведеним вище, виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству , суд приходить до висновку, що не є порушенням діючого законодавства України визначення зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті.

 В частині посилань позивачки на зростання курсу долара США, суд вважає за необхідне зазначити, що зростання курсу долара США – валюти кредиту не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, так як у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає, що заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного договору, оскільки його недійсність пов’язується з визнанням недійсним основного зобов’язання – кредитного договору, який не визнаний судом недійсним.

На підставі ст.ст. 551,553,554,1050,1054 ЦК України, ст.39 Закону України «Про іпотеку», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921), керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №248/07/13-N від 09.10.2007р. у сумі 476 055 (чотириста сімдесят шість тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 37 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №248/07/13-N від 09.10.2007р. у сумі 476 055 (чотириста сімдесят шість тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 37 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.10.2007р. за реєстровим номером 6405 – квартиру АДРЕСА_1/ АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири з початковою ціною предмета іпотеки у 363 600 (триста шістдесят три тисячі шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

        Суддя: