Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2011 року Справа № 2а-7969/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкарової Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: Маслова А.І. (довіреність № 14/111 від 14.10.2010 року);
від відповідача: Гарбуз К.А. (довіреність № 12600/9/10 від 03.09.2010 року);
Гончарової О.В. (довіреність № 16148/9/10 від 16.11.2010 року);
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Електросервіс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
21 жовтня 2010 року приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Електросервіс» (далі-Позивач або ПП «ВКФ «Електросервіс») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська (далі-Відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2010 року на адресу ПП «ВКФ «Електросервіс» надійшли податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010 року за № 0000882300/0, 0000892300/0. Дані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача на підставі акту перевірки за № 512/2300/30641885 від 17.09.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ПП «ВКФ «Електросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства.
Позивачем до відповідача було направлено заперечення до вказаного акту перевірки, на що відповідач на адресу позивача надав відповідь, відповідно до якої, частково заперечення були прийняті та висновки акту були змінені в частині (лист 14042/10/23, 14043/10/2300 від 01.10.2010р.). Однак, позивач не погодився з висновками перевірки та прийнятими за її наслідками рішеннями з огляду на наступне.
Відповідно до п.4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року № 327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщені органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого п. 4.2 цього розділу. Враховуючи, що перевірка, що проводилась є виїзною плановою, то і підписання акта на думку позивача повинно було здійснюватися за місцезнаходженням підприємства позивача, а саме: за адресою: м. Луганськ, вул. Кірова, 49, але акт перевірки був направлений на адресу позивача рекомендованим листом, про що свідчить конверт, який надійшов на адресу ПП «ВКФ «Електросервіс» 23.09.2010року.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що наданий акт перевірки був прийнятий з порушенням податкового законодавства України, та на підставі такого акта подальші рішення не можуть бути прийняті, тому що даний акт не може бути належним доказом у порушенні податкового законодавства.
Також, згідно податкового повідомлення-рішення № 0000882300Д0/0 від 06.10.2010 року відповідачем було встановлено порушення ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», згідно вказаного повідомлення рішення відповідач був зобов’язаний сплатити податкове зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 70 671,00 гри., та сплати зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 39 888,50 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств.
На думку позивача, відповідно до п.6.1.3 Інструкції «про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник зобов'язаний сплатити штраф не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати. Враховуючи вказану норму, позивач зазначити, що є межа у розмірі штрафу - 50 відсотків, але враховуючи, що основне податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств складає 70671,00 грн., то і максимальний штраф по вказаному зобов'язанню має бути не більше 35335,50 грн. Тобто, позивач вважав, що розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкції не співпадає, та при цьому не може бути прийнятий як правильний розрахунок та враховуючи це дане податкове повідомлення - рішення не може бути законним, та відповідно підлягає скасуванню.
Також, згідно податкового повідомлення-рішення № 0000892300/10/0 від 06.10.2010 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську встановлено порушення ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» згідно вказаного повідомлення рішення позивач був зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у сумі 33772,00 грн., та сплати зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 16886,00 грн. за платежем: податок на додану вартість. Однак, позивач вважав, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Позивач зазначив, що враховую те, що відповідно до акту перевірки штрафні санкції нараховувались на порушення які виникли, з 01.06.2007 року по 31.12.2008 року, на підставі яких було прийнято повідомлення-рішення № 0000882300/10/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств та податкове зобов'язання яке відображені у податковому повідомлені - рішенні № 000089230/10/0 у сумі 33 772,00 грн. виникло 31.12.2008 року розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій не відповідає дійсності.
За таких обставин позивач просив суд визнати протиправними рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську № 0000882300Д0/0, 0000892000Д0/0 від 06.10.2010року та їх скасувати.
В судовому засіданні, позивач змінив підставу для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень та надав суду первинні документи, які нібито підтверджують формування податкового кредиту у відповідний період. Також додатково зазначив, що при складанні податкової декларації за 2007 рік були враховані прибутки від продажу товарів, робіт, послуг (п.01.1 декларації) та прибутки від списання простроченої заборгованості (п.02.3), які відображені в бухгалтерському обліку підприємства. Всі видатки згідно звіту були відображені в декларації: видатки на придбання товарів, робіт, послуг (п.04.1), збитки балансової вартості товарів (п.04.2), видатки на оплату праці (п.04.3), сума на загальнообов’язкове державне страхування (п.04.4), сума податків, зборів (п.04.6), інші видатки (п.04.13), списана сумнівна та безнадійна заборгованість (п.05.3). Всі видатки були відображені в бухгалтерському звіті підприємства. Однак, зазначена декларація не була прийнята в податковій інспекції з підстав того, що заборгованість, яка списувалась повинна бути віднесена до пункту «самостійно виправлені помилки» у зв’язку з тим, що по строку вони повинні були бути списаними раніше. Виправлення попереднього періоду — 2933,00 грн. (негативне значення) 414045,08-245787,67-2933=165324,41 грн. (в пункті 02.2 відображена сума 765525,00 грн.)
Таким чином, в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на підставі ч.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. № 509-Х11 «Про державну податкову службу в Україні» була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «ВКФ «Електросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої було складено акт від 17.09.2010р. № 512/2300/30641885 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.10.2010р. №0000882300/0 (основний платіж 70671,00 грн., штрафна санкція 39888,50 грн.), від 06.10.2010р. №0000892300/0 (основний платіж 33772,00 грн., штрафна санкція 16886,00 грн.).
Представники відповідача вважали, що відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 (далі - наказ № 327), акт виїзної планової перевірки складається у двох примірниках та підписується суб'єктами малого підприємництва протягом 3-х робочих днів. З метою вручення для ознайомлення та підписання акта перевірки посадовим особам підприємства, працівниками ДПІ у складі ревізійної бригади: головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків Гончарової О. В., головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу контрольно-перевірочної роботи Сапронової І.Б., Бондаренко О.В. здійснено 17.09.2010 року вихід за адресою платника податків. За результатами виходу встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідно до абз.2 п.4.9. наказу № 327 було складено акт від 17.09.2010 року №12/17.09.10/2300 про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акта планової виїзної перевірки. Відповідно до абз.3 п.4.9 наказу №327 другий примірник акта 20.09.2010 року було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом. ПП «ВКФ «Електросервіс» було отримано зазначений лист 23.09.2010 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Таким чином, на думку представників відповідача посилання ПП «ВКФ «Електросервіс» на те, що наданий акт перевірні був прийнятий з порушенням податкового законодавства України не відповідає дійсності.
Також, представники відповідача зазначили, що розрахунок штрафної (фінансової) санкції регламентується п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-31 (далі-Закон № 2181) відповідно до якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пунктом 2.8 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110, визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.
Штрафна санкція розрахована на суму недоплати, а не на суму основного платежу, які не співпадають по причині встановлення фактів завищення податкового зобов'язання.
Так, сума недоплати складає 79777,00 грн., (що складається з: 60111,00 грн. за 4 квартал 2007 року, 9809,00 грн. за 1 квартал 2008 року, 9857,00 грн. за 4 квартал 2008 року).
Сума основного платежу складає 70671,00 грн. (що складається із суми недоплати з урахуванням завищення податкового зобов'язання за 3 квартал 2008 року на 66,00 грн. та за 2 квартал 2010 року на 9040,00 грн.).
Таким чином, на думку представників відповідача штрафна санкція у розмірі 50% від суми недоплати складає 39888,50 грн., а відтак її застосування є правомірним.
Крім того, представники відповідача зазначили, що відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181 податковий орган, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, має право самостійно визначити суму податкових зобов'язання платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, представники позивача вважали, що положення ст.250 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку.
Виходячи із цього, представники відповідача зазначили, що рішення ДПІ до відповідача застосовані правомірно, а відтак у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю за необґрунтованістю.
В судовому засіданні представники відповідача надали додаткові пояснення наступного змісту.
Проведеною перевіркою було встановлено, що ПП «ВКФ «Електросервіс» до складу валових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року було віднесено суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 45934,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, а саме: в декларації за півріччя 2007р. по рядку: 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» відображено суму 256845,00 грн.; 02.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» відображено суму (-) 2933,00 грн.; в декларації за 2007р. по рядку: 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» відображено суму 134523,00 грн.; 02.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» відображено суму 165323 грн.
Оскільки декларації відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі-Закон № 334) надаються наростаючим підсумком, то сума задекларованого за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року доходу від списання кредиторської заборгованості повинна складатиме: (134523,00 грн. + 165323,00 грн.) - (256845,00 грн. – 2933,00 грн.) = 299846,00 грн. -253912,00 грн. = 45934,00 грн. - сума, яка задекларована платником податків за перевіряємий період.
Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку до складу валових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року віднесено суму 291723,00 грн. простроченої кредиторської заборгованості.
Отже заниження валових доходів складає: 45934,00 грн. – 291723,00 грн. = (-) 245789,00 грн.
Згідно з п.п.12.1.1, Закону № 334 суб'єкт господарювання має право збільшити суму валових витрат на суму простроченої дебіторської заборгованості лише за умовами, зазначеними у ньому пункті закону. Але до декларації з податку на прибуток ПП «ВКФ «Електросервіс» не включено до складу валових витрат зазначені суми простроченої кредиторської заборгованості.
Виходячи з нього, представники відповідача вважали, що позивач не мав права на заниження волових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року за рахунок не задекларованих валових витрат.
Крім того, протокол зборів ПП «ВКФ «Електросервіс», який був нааний представником позивача, на думку представників відповідача не має юридичної сили та не є документом, який державні податкові органи під час перевірки повинні брати до уваги.
Також сума податкового кредиту до ТОВ «ДП «Укрпромтех» у розмірі ПДВ 33772,00 грн. за грудень 2008 року па момент перевірки не підтверджується оригіналами податкових накладних та фактичною сплатою на розрахунковий рахунок або у готівковій формі, оскільки станом на 31.12.2008 року по вказаному контрагенту рахується кредиторська заборгованість у сумі 450618,56 грн.
Також, представники відповідача зазначили, що за даними програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «ВКФ «Електросервіс» та податковими зобов'язаннями ТОВ«ДП «Укрпромтех» за грудень 2008 року у сумі 33772,00 грн., яка виникла за рахунок того, що ПП «ВКФ «Електросервіс» за грудень 2008 року до складу податкового кредиту включено суму 33772,00 грн., а ТОВ «ДП «Укрпромтех» податкові зобов'язання за відповідний період по ПП «ВКФ «Електросервіс» не задекларовано.
Таким чином, на думку представників відповідача жодного підтвердження права ПП «ВКФ «Електросервіс» на податковий кредит за грудень 2008 року у сумі 33772,00 грн. по контрагенту ТОВ «ДП «Укрпромтех» не має.
У судовому засіданні представник позивача надав копії документів, а саме - податкові накладні (№10121 від 10.12.2008р., №02125 від 02.12.2008р. та №18123 від 18.12.2008р.) та видаткові накладні (№10121 від 10.12.2008р., №02125 від 02.12.2008р. та №18123 від 18.12.2008р.). Однак, на момент перевірки цих документів не існувало, ПП «ВКФ «Електросервіс» до перевірки ці документи не надало та під час надання заперечення до акту перевірки також не було представлено зазначених документів, що ставить під сумнів їх дійсність, так як податкові накладні та видаткові накладні надані через півроку с моменту закінчення перевірки.
За таких обставин, представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та оцінивши надані на їх підтвердження докази суд дійшов такого.
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Елекросервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.12.2000 року за № 25370169Ю0010900, є юридичною особою. Скорочена назва – ПП «ВКФ «Елекросервіс» (аркуш справи 14)
ПП «ВКФ «Елекросервіс» знаходиться на податковому обліку в Артемівському районі у м. Луганську з 09.12.1999 року за № 2719. Нова довідка про взяття на облік платника податків складена 13.12.2000 року за № 198 у зв’язку зі зміною назви підприємства та є платником податків на прибуток підприємства та на додану вартість (аркуш справи 15).
Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.08.2010 року № 641, від 08.09.2010 року № 670, виданих ДПІ в Артемівському районі м. Луганська була здійснена планова виїзна перевірка ПП «ВКФ «Елекросервіс». За результати перевірки був складений акту перевірки за № 512/2300/30641885 від 17.09.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ПП «ВКФ «Електросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (аркуші справи 13-64).
Не погодившись з актом зазначеної перевірки позивач надав відповідачу лист щодо внесення змін до акту від 01.10.2010 року за № 14043 (аркуш справи 11).
Розглянувши заперечення до акту перевірки відповідач надав лист-відповідь на заперечення до акту перевірки від 27.09.2010 року за № 245, відповідно до якої, частково заперечення були прийняті та висновки акту в частині були змінені (аркуш справи 10).
08.10.2010 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.10.2010 року за № 0000882300/0, 0000892300/0 (аркуші справи 8, 9).
Розглядаючи підстави для скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.10.2010 року за № 0000882300/0, 0000892300/0, які були зазначені у позовній заяві суд виходить з такого.
Щодо порушення п.4.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 в частині місця підписання акту перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 327, акт виїзної планової перевірки складається у двох примірниках та підписується суб'єктами малого підприємництва протягом 3-х робочих днів.
З метою вручення для ознайомлення та підписання акта перевірки посадовим особам підприємства, працівниками ДПІ у складі ревізійної бригади: головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків Гончарової О.В., головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу контрольно-перевірочної роботи Сапронової І.Б., Бондаренко О.В. було здійснено 17.09.2010 року вихід за адресою платника податків. За результатами виходу встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідно до абз. 2 п.4.9. наказу № 327 було складено акт від 17.09.2010 року № 12/17.09.10/2300 про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акта планової виїзної перевірки. Відповідно до абз.3 п.4.9 наказу №327 другий примірник акта 20.09.2010 року було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом. ПП «ВКФ «Електросервіс» було отримано зазначений лист 23.09.2010 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, що підтверджується матеріалами справи (аркуші справи 80-82).
Таким чином, у даному випадку працівники податкової служби діяли в межах, передбачених наказом № 327.
Крім того, порушення порядку складання акту перевірки в частині місця підписання акту перевірки не можу бути підставою для скасування самого акту перевірки.
Щодо порушення законодавства при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000882300\10/0 від 06.10.2010 року в частині невірного застосування розміру штрафної (фінансової) санкції суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Розрахунок штрафної (фінансової) санкції регламентується п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 відповідно до якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пунктом 2.8 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110 зазначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.
Штрафна санкція розрахована на суму недоплати, а не на суму основного платежу, які не співпадають по причині встановлення фактів завищення податкового зобов'язання.
Так, сума недоплати підприємства позивача становить - 79777,00 грн., (що складається з: 60111,00 грн. за 4 квартал 2007 року, 9809,00 грн. за 1 квартал 2008 року, 9857,00 грн. за 4 квартал 2008 року).
Сума основного платежу складає 70671,00 грн. (що складається із: суми недоплати з урахуванням завищення податкового зобов'язання за 3 квартал 2008 року на 66,00 грн. та за 2 квартал 2010 року на 9040,00 грн.).
Таким чином, штрафна санкція у розмірі 50% від суми недоплати складає 39888,50 грн., а відтак її застосування до підприємства позивача є правомірною, що підтверджується її розрахунком (аркуш справи 79).
Щодо застосування до даних правовідносин положення ст.250 Господарського кодексу України у зв’язку з тим, що з дня виявлення порушення минуло більше ніж один рік суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181 податковий орган, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, має право самостійно визначити суму податкових зобов'язання платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Приймаючи до уваги, що положення п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону № 2181 є спеціальним при застосуванні у відносинах пов’язаних з виконанням податкового законодавства України, вимоги ст.250 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку.
В судовому засіданні представник позивача змінив підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень та надав суду пояснення та документи, які на його думку підтверджують неправомірність рішень ДПІ в Артемівському районі.
Надавши оцінку наданим в судовому засіданні документам суд дійшов наступного висновку.
Проведеною перевіркою підприємства позивача у вказаний період було встановлено, що ПП «ВКФ «Електросервіс» до складу валових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року було віднесено суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 45934,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, а саме: в декларації за півріччя 2007р. по рядку: 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» відображено суму 256845,00 грн.; 02.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» відображено суму (-) 2933,00 грн.; в декларації за 2007р. по рядку: 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» відображено суму 134523,00 грн.; 02.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» відображено суму 165323 грн.
Оскільки декларації відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі-Закон № 334) надаються наростаючим підсумком, то сума задекларованого за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року доходу від списання кредиторської заборгованості повинна складати: (134523,00 грн. + 165323,00 грн.) - (256845,00 грн. – 2933,00 грн.) = 299846,00 грн. - 253912,00 грн. = 45934,00 грн. - сума, яка задекларована платником податків за перевіряємий період (аркуші справи 104-118).
Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку до складу валових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року віднесено суму 291723,00 грн. простроченої кредиторської заборгованості. Отже заниження валових доходів складає: 45934,00 грн. – 291723,00 грн. = (-) 245789,00 грн.
Згідно з п.п.12.1.1 Закону № 334 суб'єкт господарювання має право збільшити суму валових витрат на суму простроченої дебіторської заборгованості лише за умовами, зазначеними у цьому пункті закону. Але до декларації з податку на прибуток ПП «ВКФ «Електросервіс» не було включено до складу валових витрат зазначені суми простроченої кредиторської заборгованості.
Виходячи з цього, позивач не мав права на заниження волових доходів за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року за рахунок не задекларованих валових витрат.
Крім того, протокол зборів ПП «ВКФ «Електросервіс», на який посилається представник позивача, щодо вирішення питання простроченої дебіторської заборгованості не має юридичної сили та не є документом, який державні податкові органи під час перевірки повинні брати до уваги.
Також, сума податкового кредиту ТОВ «ДП «Укрпромтех» у розмірі ПДВ 33772,00 грн. за грудень 2008 року па момент перевірки не підтверджується оригіналами податкових накладних та фактичною сплатою, оскільки станом на 31.12.2008 року по вказаному контрагенту рахується кредиторська заборгованість у сумі 450618,56 грн.
За даними програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «ВКФ «Електросервіс» та податковими зобов'язаннями ТОВ «ДП «Укрпромтех» за грудень 2008 року у сумі 33772,00 грн., яка виникла за рахунок того, що ПП «ВКФ «Електросервіс» за грудень 2008 року до складу податкового кредиту включено суму 33772,00 грн., а ТОВ «ДП «Укрпромтех» податкові зобов'язання за відповідний період по ПП «ВКФ «Електросервіс» не задекларувало.
Таким чином, представник позивача в судовому засіданні не підтвердив права ПП «ВКФ «Електросервіс» на податковий кредит за грудень 2008 року у сумі 33772,00 грн. по контрагенту ТОВ «ДП «Укрпромтех».
У судовому засіданні представник позивача надав копії документів, а саме - податкові накладні (№10121 від 10.12.2008р., №02125 від 02.12.2008р. та №18123 від 18.12.2008р.) та видаткові накладні (№10121 від 10.12.2008р., №02125 від 02.12.2008р. та №18123 від 18.12.2008р.). Однак, суд не бере їх до уваги, у зв’язку з тим що момент перевірки ці документи працівникам ДПІ надані не були. Під час надання заперечення до акту перевірки також не було представлено зазначених документів, що ставить під сумнів їх дійсність, так як податкові накладні та видаткові накладні надані суду через півроку с моменту закінчення перевірки, тобто податковий орган на момент перевірки не мав можливості встановити правомірність формування податкового кредиту у відповідний період без наявності відповідних документів. Зазначені документи витребувались у позивача як під час перевірки, процедури адміністративного оскарження так і в порядку судового оскарження, що підтверджується матеріалами справи та листом відповідача від 14.09.2010 року на ім’я керівника платника податків.
З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення – рішення ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.10.2010 року за № 0000882300/0, 0000892300/0, винесені у відношенні ПП «ВКФ «Електросервіс» є правомірними, а відтак підстав для їх скасування судом не вбачається.
Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вимог ч.3 с.2 КАС України, які визначені до рішень суб’єктів владних повноважень, суд зазначає, що спірні податкові повідомлення – рішення від 06.10.2010 року за № 0000882300/0, 0000892300/0 грн. прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України у даному випадку стягнення судових витрат із відповідача не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 94, 98, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірма «Електросервіс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 07 лютого 2010 року.
Суддя А.А. Лагутін