Справа № 361/907/21    Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1574/2022                                         Суддя-доповідач ОСОБА_2  

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 січня 2022року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді -  ОСОБА_2           

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі  - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6  на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області  від 28 грудня  2021 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, з продовженням дії раніше визначеного розміру застави - 47 580 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області  перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120211013000758  щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області  від 28 грудня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7   на 60 днів, з продовженням дії раніше визначеного розміру застави в сумі 47 580 гривень.

Не погоджуючись з цією  ухвалою захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обгрунтовуючи такі апеляційні вимоги захисник зазначає, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоведеними та необгрунтованими, при цьому, прокурором не надано жодного доказу, який би вказував на існування цих ризиків та свідчив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, зазначає, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, проживає за адресою, яка знаходиться неподалік суду першої інстанції, що вказує на можливість застосування саме запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані до апеляційного суду матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Під час розгляду суд встановив, що розгляд кримінального провадження триває, а тому існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 зокрема можливості перебуваючи на волі переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників судового провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, є обгрунтованим. При цьому, суд встановив під час розгляду,  що достатні стримуючі фактори, які б вказували на протилежне в матеріалах провадження відсутні.

         Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів враховує  також практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також ЄСПЛ в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, судом першої інстанції враховано, що обвинувачений ОСОБА_7   неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів, органом досудового слідства обвинувачується у ряді тяжких умисних злочинів, за вчинення яких передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, крім цього у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 ,  характер злочину, в якому обвинувачується останній, дає підстави вважати, що по справі існують обґрунтовані ризики щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві, його можливість вплинути на встановлення істини по справі та в подальшому перешкодити виконанню процесуальних рішень по справі, обвинувачений з метою ухилення від відбування покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

         З урахуванням наведеного, колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

Доводи захисника про визначення судом непомірного для ОСОБА_7 розміру застави, колегія суддів вважає непереконливими,  оскільки судом обгрунтовано визначено заставу, в розмірі, який не суперечить вимогам ст. 182 КПК України, оскільки саме такий розмір застави зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з продовженням дії запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 47 580 гривень, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги захисника, за яких він вважає можливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає непереконливими.

За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області  від 28 грудня 2021   якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7   на 60 днів, з продовженням дії запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 47 580 гривень - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: