ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/2548/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

08.09.2020р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії позивачу;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу №2128850004472 від 31.03.2020р.;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.03.2019р. на вказаний ним банківський рахунок у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. (справа №540/1971/19) визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладену у листах від 25.03.2019р. №934/02-04, від 16.04.2019р. №5394/03-01, від 19.04.2019р. №1262/02-04; зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Проте, за результатами повторного звернення до територіального органу ПФУ з метою вирішення питання про призначення пенсії, відповідач своїм рішенням від 31.03.2020р. №212850004472 відмовив у призначенні пенсії з підстави невідповідності документу, що посвідчує особу позивача Порядку, затвердженому постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1. Позивач вважає, що відповідач незаконним і дискримінаційним рішенням порушив його права, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.10.2020р., яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020р., відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі, оскільки є таке що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2021р. ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 05.10.2020р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020р. у справі №540/2548/20 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2021р. справу передано на розгляд судді Гомельчука С.В.

Ухвалою від 03.11.2021р. провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.11.2021р. канцелярією суду зареєстровано відзив на позову заяву, в якому відповідач не погоджується із позицією ОСОБА_1 з підстав, викладених у спірному рішенні територіального управління ПФУ від 31.03.2020р. за №2128850004472. Вказує на законність та обґрунтованість означеного рішення, у зв`язку із чим останнє скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

За даними наявної у матеріалах справи копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 28.05.1998р., орган видачі 0101, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

У 2003р. ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, 24.06.2003р. взятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль, де проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До виїзду за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

14.03.2019р. позивач через свого представника звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої додано наступні документи:

- оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії (підписана ОСОБА_1 , підпис якого нотаріально посвідчено та апостильовано);

- оригінал довіреності;

- особисту декларацію;

- нотаріально засвідчену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера №1926417678;

- нотаріально засвідчену копію трудової книжки та оригінал для ознайомлення;

- копію посвідчення особи ОСОБА_1 за №321279762, виданого відділенням МВС у м. Хайфа 18.02.2013р.

25.03.2019р. ГУ ПФУ в Херсонській області направило на адресу представника позивача лист №934/02-04, яким відмовило гр. ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону, оскільки заявником не надано до Генічеського відділу обслуговування громадян оригіналу паспорта громадянина України або іншого документа з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а наявність реєстрації місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014р. №234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов`язковою умовою для призначення пенсії.

05.04.2019р. представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про надання до раніше поданої заяви від 14.03.2019р. про призначення пенсії за віком додаткових документів, а саме:

- копію довідки про заробітну плату за період з 1969-1971 рік від 04.04.2019р. №3/01-32.9 ОСОБА_1 ;

- копію довідки про роботу за період з 02.10.1969р. по 15.11.1971р. від 04.04.2019р. №8/01-32.9 ОСОБА_1 ;

- копію виписки з наказу №3-а від 06.10.1969р. ОСОБА_1 ;

- копію виписки з наказу №139-а від 12.11.1971р. ОСОБА_1

16.04.2019р. ГУ ПФУ в Херсонській області направило представнику позивача лист №5394/03-01, яким повідомив, що заявником не надано оригінал паспорту та документ з відміткою про реєстрацію, наявність реєстрації місця проживання якого є обов`язковою умовою для призначення пенсії (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014р. №234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком), 25.03.2019р. відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Додатково повідомлено, що до звернення від 05.04.2019р. представником заявника надано:

- копію довідки про заробітну плату за період з жовтня 1969р. по листопад 1971р.;

- копію довідки про роботу в Сакському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства за період з 02.10.1969р. по 15.11.1971р.;

- копії витягів з наказів, при цьому наголошено, що відповідно до пункту 2.23 Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Листом від 19.04.2019р. №1262/02-04 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача про те, що відповідно до п. 2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Оскільки заявником не надано до Генічеського відділу обслуговування громадян оригіналу паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а оскільки наявність місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.11.2014р. №234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов`язковою умовою для призначення пенсії, гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону.

Не погодившись з відмовами відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, викладеними у листах від 25.03.2019р., 16.04.2019р. та 19.04.2019р., позивач через свого представника звернувся до суду з позовом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. у справі №540/1971/19, яке набрало законної сили 02.03.2020р., частково задоволено вказаний вище позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області та ухвалено:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладену у листах від 25.03.2019р. №934/02-04, від 16.04.2019р. №5394/03-01, від 19.04.2019р. №1262/02-04;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. у справі №540/1971/19 станом на день звернення до суду з даним позовом набрало законної сили.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р., яке набрало законної сили 02.03.2020р. та яким зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Херсонській області розглянуто питання призначення пенсії позивачу та прийнято рішення про відмову у відповідному призначенні з підстави відсутності документу, який підтверджує його громадянство.

Не погоджуючись із даною відмовою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку законності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 4 ст. 8 Закону №1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. №13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2014р. за №804/25581 (далі - Постанова) (п. 1.3 Порядку №22-1).

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (абз. 7 п. 2.9 Порядку №22-1).

Згідно із п. 2.22 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

На підставі викладеного, суд зазначає, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Варто відмітити, що за результатами вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, пенсійний орган 31.03.2020р. прийняв рішення №2128850004472, яким відмовив ОСОБА_1 у відповідному призначенні.

Як установлено судом, звертаючись через свого представника до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком від 14.03.2019р. (з урахуванням заяви про долучення до первинної заяви додаткових документів від 05.04.2019р.), ОСОБА_1 надав посадовим особам територіального органу ПФУ наступний перелік документів:

- оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії (підписана ОСОБА_1 , підпис якого нотаріально посвідчено та апостильовано);

- оригінал довіреності;

- особисту декларацію;

- нотаріально засвідчену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера №1926417678;

- нотаріально засвідчену копію трудової книжки та оригінал для ознайомлення;

- копію посвідчення особи ОСОБА_1 за №321279762, виданого відділенням МВС у м. Хайфа 18.02.2013р.;

- копію довідки про заробітну плату за період з 1969-1971 рік від 04.04.2019р. №3/01-32.9 ОСОБА_1 ;

- копію довідки про роботу за період з 02.10.1969р. по 15.11.1971р. від 04.04.2019р. №8/01-32.9 ОСОБА_1 ;

- копію виписки з наказу №3-а від 06.10.1969р. ОСОБА_1 ;

- копію виписки з наказу №139-а від 12.11.1971р. ОСОБА_1 .

Також суд відмічає, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012р. №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено назви та види документів, які зокрема, посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

На підставі викладеного, суд вважає, що звертаючись до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії, особа повинна пред`явити, зокрема, паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу. При цьому, таким документом може бути, у тому числі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Із матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до пенсійного органу представник позивача надав в якості документа, що посвідчував особу ОСОБА_1 не копію паспорта для виїзду за кордон, а посвідчення особи за № НОМЕР_2 , видане відділенням МВС у м. Хайфа 18.02.2013р.

Натомість, у матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 28.05.1998р. на ім`я ОСОБА_1 .

Суд дослідив копію паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон та встановив, що цей документ був дійсний до 28.05.2008р., надалі його дію було продовжено до 28.05.2018р. (згідно відмітки у паспорті).

Відповідно до ч. 1 розділу V Перехідні положення Закону № 5492-VI документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Таким чином, на дату звернення представника позивача до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, поданою 14.03.2019р., паспорт громадянина України для виїзду за кордон, в якості документа, що посвідчував особу ОСОБА_1 , був недійсним. Натомість, надання позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії копії посвідчення особи, виданого МВС у м. Хайфа, не є наданням належного документу, що посвідчує особу у розумінні законодавства України.

З огляду на таке, суд вважає, що представником позивача не надано всіх документів, необхідних для призначення пенсії, передбачених Порядком №22-1.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правомірних підстав для відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком з 14.03.2019р.

Водночас, суд наголошує, що закінчення строку дії паспорта особи для виїзду за кордон не припиняє громадянства, однак у зв`язку із закінченням строку дії паспорта, такий документ не може посвідчувати особу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.09.2018р. у справі №805/465/18-а та постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020р. у справі №540/1989/179.

Відтак, суд не погоджується із позицією позивача про те, що посвідчення особи, яке видане Державою Ізраїль, та копія якого надана відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, є таким, що подане у відповідності до п. 2.9 Порядку №22-1, оскільки такий документ посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні наведеної п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Разом з тим, суд відмічає, що у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, та є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною вимогу пенсійного органу про необхідність надання позивачем документу, що підтверджує реєстрацію на території України (в АР Крим).

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність свого рішення про відмову у призначені пенсії позивачу, у зв`язку з ненаданням документу, що посвідчує особу громадянина України у розумінні Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, відшкодуванню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 42-246, 250, 255, 262 КАС України, суддя

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 112010200