ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5857/10/1770

10 січня 2011 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

 Рівненський міський центр зайнятості        

до Колективне мале підприємство "Софія"      

про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Рівненський міський центр зайнятості звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 3360 грн. з відповідача -  Колективне мале підприємство "Софія".

До початку судового засідання на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача заперечень на позов суду не надав, у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив. За таких обставин, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України,  суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі по тексту судової постанови - Закон № 803-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону № 803-XII при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

У контексті Закону № 803-XII під "вивільненням" слід розуміти припинення строкового або безстрокового трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця (звільнення працівника) на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року (далі по тексту судової постанови - КЗпП України), а саме: у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 19 грудня 2005 року № 420 затвердило форми звітності та інструкцій щодо їх заповнення. Зокрема, були затверджені форми звітності № 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та № 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників".

Відповідно до п. 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, зокрема щодо подання державній службі зайнятості інформації про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.

За результатами перевірки, проведеної Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Рівненського обласного центру зайнятості, складено Акт № 07-190 від 18.10.2010 року про порушення законодавства про зайнятість населення. Проведеною перевіркою встановлено порушення Колективним малим підприємством "Софія" п. 5 ст. 20 Закону № 803-XII, а саме: під час вивільнення працівника підприємства - ОСОБА_1 невчасно (18.06.2010 року) подано службі зайнятості інформацію про заплановане вивільнення.

10.06.2010 року відповідачем для позивача був поданий звіт за Формою № 4 ПН (план) про заплановане вивільнення працівників. Однак, списки фактично вивільнених працівників у встановлені законом строки (звіт про фактичне вивільнення працівників) надані відповідачу не були.

Згідно з довідкою №14 про річну заробітну плату ОСОБА_1, звільненої згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, загальна сума нарахованої їй річної заробітної плати становить 3360 грн.

Таким чином, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Рівненського обласного центру зайнятості було встановлено порушення відповідачем вимог п. 5 ст. 20 Закону № 803-XII, виконанням яких є обов’язковим для роботодавців у випадку, коли звільнення працівників відбувається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Винятків чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не було надано доказів сплати штрафу або його оскарження, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що належать до задоволення.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь сторони - суб’єкта владних повноважень не присуджувалися, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано. Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому ДКМУ "Про державне мито" порядку (стаття 4).

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного малого підприємства "Софія" на користь Рівненського міського центру зайнятості штраф у розмірі 3360,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                    Комшелюк Т.О.