АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-791/2011 р.                                             Головуючий у 1 інстанції: Гончар М.С.

     Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 лютого 2011 р.                                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                            Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької Універсальної Товарної Біржі «Капітал-Центр»(далі-Біржа)  про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Запорізької Універсальної Товарної Біржі «Капітал-Центр»і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладений 12 березня 1998 року з ОСОБА_4 через товарну біржу «Капітал-Центр»і зареєстрований в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 16 березня 1998 року.

Посилаючись на те, що через недотримання сторонами при укладанні угоди вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору виникли проблеми з подальшим відчуженням будинку, просила про задоволення позову.

Відповідач не заперечував проти позову і просив розглянути справу без його участі (а.с.13,24).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що у березні 1998 року позивач через товарну біржу купила житловий будинок, право власності на який зареєстровано за нею в бюро технічної інвентаризації (а.с.6-7).

Звертаючись до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, позивач в якості відповідача, який порушив її право, зазначила товарну біржу.  

Проте, товарна біржа являється неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, між сторонами відсутній матеріально-правовий спір щодо дійсності укладеного позивачем правочину.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.   

Захист же цивільних прав –це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.   

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.   

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України).     

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета і підстав позову.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.   

В процесі розгляду справи позивач не змінювала підстави та предмет спору, не заявляла клопотань про залучення в якості належного відповідача особу, яка оспорює її право власності  на придбаний у 1998 році житловий будинок.

Між тим, діючим Цивільно процесуальним кодексом не передбачено право суду самостійно визначати предмет і підстави позову, залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов’язкової пасивної співучасті.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи конкретні обставини справи та положення норм процесуального права, суд першої інстанції, прийнявши до уваги обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову їй у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2010 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:                                              Судді: