КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2011 № 3/292
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
прокуратури: Пилипенко Т.А., пом.прокурора, посв.від 20.07.10 № 139,
позивача: Гулько А.Б., дов.від 13.01.11 № 225-КР-26,
відповідача 1: Пільганчук В.В., дов.від 25.01.11,
відповідача 2: ОСОБА_4, нот.зав.дов.від 04.11.10 № 3499,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010
(підписане 26.11.10)
у справі № 3/292 ( )
за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1) Комунального підприємства “Плесо”,
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання недійсним договору №84 від 16.04.2009, звільнення земельної ділянки та приведення її у належний стан
ВСТАНОВИВ:
Київський природоохоронний прокурор (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства “Плесо” (далі – відповідач або КП «Плесо») та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі – відповідач 2) про визнання недійсним договору від 16.04.09 № 84 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою об’єкта за адресою: м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, пляж «Венеція», укладеного між відповідачами, та зобов’язання відповідача 2 повернути земельну ділянку позивачу, привівши її у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від будівель та споруд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.10 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що документи, які посвідчують право користування спірною земельною ділянкою, у відповідачів відсутні; спірний договір суперечить нормам чинного законодавства; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Не погодившись з рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, надано неправильну оцінку доказам та юридичних фактам.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.11 відповідачу 2 відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження суду першої інстанції, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 26.01.11.
25.01.11 відповідачем 2 надані доповнення до апеляційної скарги, в яких він підкреслює, що позов не визнає, оскільки спірну земельну ділянку самовільно не займав, користується тимчасовою спорудою за адресою: Дніпровський р-н, ПК та В «Гідропарк», зона відпочинку «Венеція», на умовах договору, укладеного з відповідачем, та в межах делегованих розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.02.09 № 111 КП «Плесо» прав та обов’язків.
В судовому засіданні прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу. В даному документі відповідач звертає увагу суду на те, що з боку відповідача 2 не було самовільного заняття земельної ділянки площею 0,0365 га, укладений між сторонами договір спрямований на виконання рішень міськради, розпоряджень його виконавчого органу. Укладання таких договорів знаходиться в межах делегованих повноважень, якими місцеві органи влади наділили КРП «Плесо» щодо питань благоустрою земель водного фонду та прибережних захисних смуг для виконання його статутних завдань. Відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу.
При розгляді апеляційної скарги по суті представник відповідача 2 підтримав її доводи та просив оскаржуване рішення скасувати.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін прокурора, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, доповнень до неї, відзиву, пояснень, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві» встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює Комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то Комунальне підприємство «Плесо» має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.
Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо» угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.
16.04.09 між Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (за текстом договору «оператор») та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 (за текстом договору абонент) укладено договір № 84 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою Об‘єкта благоустрою (далі - договір).
За умовами п.2.1 договору відповідач закріплює, а відповідач 2 приймає визначену територію для розміщення на ній тимчасових споруд та здійснення благоустрою.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що загальна площа прилеглої території, щодо якої абонент приймає пайову участь, форма та порядок оплати встановлюється в додатку № 2 до цього договору.
Згідно з додатком № 2 до договору місце розташування об‘єкта благоустрою м. Київ, пляж “Венеція”, о. Долобецький. Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 для розміщення тимчасових споруд становить 15 кв.м. Загальна площа прилеглої території до визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 становить 350 кв.м. Розмір грошової суми пайової участі (з ПДВ) відповідача 2 у заходах благоустрою прилеглої території станом на дату укладення договору становить 750 грн.
Відповідно до п.2.8 договору договір є підставою для отримання дозволів, погоджень, інших дозвільних документів, які передбачені чинним законодавством для розміщення тимчасових споруд і не надає право відповідачу 2 безпосередньо розміщувати тимчасові споруди без попереднього отримання таких дозволів.
Згідно з п.3.2.1 договору відповідач 2 зобов‘язаний отримати передбачені нормативно-правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для розміщення тимчасових споруд, їх експлуатації та для здійснення діяльності з використанням об‘єкта благоустрою.
В пунктах 4.1, 4.2 договору сторони домовились, що вартість послуг відповідача щодо розміщення тимчасової споруди становить 750 грн., в тому числі ПДВ, за один місяць. Площа тимчасової споруди - 15 кв.м.
Проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично між відповідачем та відповідачем 2 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, пляж «Венеція», о.Долобецький.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, КП «Плесо» в установленому законодавством порядку отримало документи, які посвідчують право користування спірною земельною ділянкою.
Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЦК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.02.09 № 111 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об‘єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва» вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо» на праві господарського відання внутрішніх водних об‘єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.
Зі змісту п.2 зазначеного розпорядження вбачається, що Комунальному підприємству «Плесо» доручено: 2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; 2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; 2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.
Відповідно до п. 4. розпорядження від 04.02.09 № 111 підприємства, установи та організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язані передати, а КП «Плесо» взяти на баланс внутрішні водні об’єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.
З додатку до розпорядження № 111 вбачається, що до переліку внутрішніх водних об’єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо» входить затока Русанівська (о. Долобецький) у Дніпровському районі м. Києва.
Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку, що згідно вказаного розпорядження відповідачу не передавались в користування земельні ділянки, на яких розташовані об‘єкти. За розпорядженням № 111 відповідач отримав їх на баланс.
Відповідачем 2 також не надано доказів наявності у нього дозвільної документації на розміщення об‘єкта площею 15 кв.м, який знаходиться у Дніпровському районі м.Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький, та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 365 кв.м, в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка у Дніпровському районі м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький знаходиться у комунальній власності м. Києва. Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем земельних ділянок, на яких розташовані внутрішні водні об‘єкти та гідротехнічні споруди, у користування. Отже, відповідач не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір і передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на викладене вище правильним є висновок суду першої інстанції, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги Київської природоохоронної прокуратури про визнання недійсним договору від 16.04.09 № 84 задоволено обґрунтовано.
Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Долучені до матері лаві справи докази свідчать про те, що відповідачем 2 на земельній ділянці за адресою: Дніпровський район м.Києва, пляж «Венеція», о.Долобецький встановлені торгівельні павільйони.
Враховуючи те, що власником земельної ділянки за вказаною адресою є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зобов’язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 365 кв.м Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.10 у справі № 3/292 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.10 у справі № 3/292 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 3/292 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
01.02.11 (відправлено)