ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                            Справа № 61/311-10

вх. № 10310/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №1869 від 23.11.10р.;

відповідача - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м Харків  

до  Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_3, м. Харків  

про стягнення 4427,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач  - ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, про стягнення з відповідача на користь позивача 4176,00 грн. переплаченої орендної плати, 84,44 грн. - 3% річних та 167,04 грн. інфляційних. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 24.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Відповідач в судове засідання 24.01.2011р., не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.11.2010р. та ухвала від 13.12.2010р., направлені на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (61037, АДРЕСА_1), повернулись до господарського суду з довідками поштового відділення зв"язку "повернуто у зв"язку із закінченням терміну зберігання". З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання ФОП ОСОБА_3  є: 61037, АДРЕСА_1.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання  сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ФОП ОСОБА_3 , належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 12.01.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

03.09.2009 року між ФОП  ОСОБА_2 (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) було укладено договір оренди приміщення , у відповідності до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове використання приміщення, загальною площею 17,4 кв.м., які розташовані за адресою:  АДРЕСА_3 (3 поверх).

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі приміщення , підписаним сторонами 03.09.2009р.

Відповідно до п.2.2 договору позивач зобов"язався протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача , або шляхом внесення грошових коштів в касу попередню оплату в розмірі подвійної орендної плати , як резервний фонд, який зберігається відповідачем до закінчення дії договору та зараховується в рахунок орендної плати , яка підлягає оплаті позивачем за 2 останні місяці строку дії договору.

Згідно п.2.4 договору відповідач виставляє позивачу рахунки за користування приміщенням щомісячно до 5 - го числа.

Пунктом 2.5 договру передбачено , що розмір орендної плати за користування приміщенням визначається , виходячи з вартості за користування 1 - го кв.м. приміщення , яка визначається у національній валюті України з урахуванням еквіваленту 15 американських доларів по курсу НБУ на дату виставлення рахунка.

Відповідно до п.2.6 договору розмір орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди становить 2088,00грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за наступні місяці визначається на підставі виставлених позивачем рахунків з урахуванням положень п.2.5 договору.

Згідно п.5.1 договору передача відповідачем та прийняття позивачем приміщення в оренду засвідчується актом здачі - приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення відповідачу  здійснюється за актом здачі - приймання .

Пунктом 5.3 договору передбачено , що приміщення та інше майно вважаються фактично переданими з моменту підписання акта здачі - приймання.

Відповідно до п.5.4 договору оплата оренди та комунальних послуг позивачем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Відповідно до п.7.1 договору він діє з моменту його підписання та укладається на строк по 02.09.2010р.

31.01.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення від 03.09.2009р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди приміщення від 03.09.2009р.

Факт повернення орендованого майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі - приймання приміщення від 01.02.2010р.  

09.03.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом  - вимогою про повернення в 7 - ми денний строк, переплачених позивачем коштів, внесених в рахунок двох останніх місяців оренди в розмірі 4176,00грн.

Відповідач отримав вказаний лист  - вимогу від позивача та у відповідь 18.03.2010р. надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив про те, що внесена сума зарахована до резервного фонду та є сплатою саме за липень - серпень 2010р., тому підстав для повернення зазначеної суми не вбачає.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю сплатив орендну плату за період з вересня 2009 року по січень 2010року включно, на загальну суму 10440,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру (арк.спр.26).Також позивачем надано докази оплати 4176,00грн. резервного фонду, який відповідно до умов договору зберігається відповідачем до закінчення дії договору та зараховується в рахунок орендної плати , яка підлягає оплаті позивачем за 2 останні місяці строку дії договору, а саме липень, серпень 2010р. (прибутковий касовий ордер №2 від 04.09.2009р.).

Зважаючи на те, що договір оренди приміщення від 03.09.2009р. за згодою сторін було припинено 31.01.2010р., а орендна плата за весь період дії договору оренди позивачем була сплачена в повному обсязі , проте, в період з 01.02.2010р. (акт повернення майна) позивач приміщенням не користувався.

Також беручи до уваги, що пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках , передбачених законодавством. Орендна плата , за період дії договору не може бути сплаченою двічі, отже сума  - 4176,00грн., внесена , як резервний фонд, підлягає поверненню позивачу.

Крім того,  суд враховує те, що відповідач доказів того, що угода про розірвання договору оренди приміщення від 03.09.2009р. та акт повернення майна від 01.02.2010р. ним не підписувались суду не надав, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду  документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4176,00 грн. переплаченої орендної плати  заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

          В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 84,44 грн. - 3% річних та 167,04 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 610, 625, 626,  655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_3 (61037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61143, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2)  4176,00 грн. переплаченої орендної плати, 84,44 грн. - 3% річних, 167,04 грн. інфляційних  , а також 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 27.01.2011р.

Справа №61/311-10.