ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2006 р. | № 27/1-06-108 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Державного підприємства “Ровенькиантрацит” |
на рішення | від 05.05.2006 року |
у справі | № 27/1-06-108 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промышленная компания “Николаевоблтопливо” |
до | 1. Одеської залізниці; 2. Державного підприємства “Ровенькиантрацит” |
про | стягнення 2 874,44 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача-1: від відповідача-2: | не з’явились не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Семенюк Г.В.) від 05.05.2006 року по справі № 27/1-06-108 позов задоволено частково; стягнуто з ДП “Ровенькиантрацит” на користь ТОВ “Торгово-промислова компанія “Миколаївобленерго” 2579,15 грн. основного боргу, 91,52 грн. державного мита, 105,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в стягненні з Одеської залізниці збитків ТОВ “Торгово-промышленная компания “Николаевоблтопливо” від нестачі вугілля, що мала місце при перевезенні в вагоні №61061008 ПВ за залізничною накладною №51471458 - відмовлено.
В касаційній скарзі Державне підприємство “Ровенькиантрацит” просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2006 року по справі № 27/1-06-108 та прийняти нове рішення, яким звільнити відповідача-2 від відповідальності, посилаючись на порушення ст.43 ГПК України,
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Представники сторін в судове засідання не з’явились.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Господарським судом встановлено, що 25.07.2005 року по залізничній накладній № 51471458 в вагоні № 61061008 ПВ зі станції Фащевка ДП “Ровенькиантрацит” відвантажило на адресу позивача 65,0 тонн вугілля марки АМ.
28.07.2005 року на станції Знам’янка Одеської залізниці встановлена нестача вугілля в обсязі 7600 кг.
Нестача вугілля підтверджується комерційним актом серії БК №024962/442 від 28.07.2005 року, у якому зазначено, що фактично вантаж завантажено нижче бортів на 300 мм. На поверхні вантажу є поглиблення праворуч по ходу поїзда: над першим люком довжиною 1600 мм., шириною 1600 мм., глибиною 400 мм.; над другим та третім люками довжиною 2000 мм., шириною 1600 мм., глибиною 400 мм.; над четвертим, п’ятим та шостим люками довжиною 4000 мм., шириною 1500 мм., глибиною 500 мм. Течії вантажу не має. Двері та люки щільно закриті. Каток не застосовувався. Захисне маркування вантажу відсутнє.
12.10.2005 року за вихідним № 01-200 позивач звернувся із претензією до Одеської залізниці щодо відшкодування нестачі на яку 15.11.2005 року за №А 261/4 отримав відповідь, згідно якої остання своєї вини не визнає, мотивуючи це тим, що відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу, оскільки вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, без слідів втрати та був завантажений засобами відправника без участі залізниці.
Відповідно до рахунку-фактури № УК-0002341 від 27.07.2005 року ТОВ “Торгівельно-промислової компанії “Українське вугільне паливо”, ціна однієї тонни вугілля марки АМ становить 309,25 грн. за одну тонну вугілля без ПДВ (371,10 грн. - з урахуванням ПДВ).
Згідно з розрахунком позивача нестача вантажу з урахуванням природної втрати відповідно до Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, складає 6950 кг на загальну суму 2149,29 грн. без врахування ПДВ та 2579,15 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні. Як вибачається з листа начальника лінійного відділу на станції Знам’янка № 4/3561 від 04.08.2005 року за фактом нестачі вантажу в вагоні № 61061008 за відправкою зі станції Фащевка відмовлено в порушенні кримінальної справи по п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що вина Одеської залізниці у нестачі 6950 кг. вугілля відсутня.
Судом обґрунтовано відмовлено в стягненні збитків від нестачі вугілля з першого відповідача по справі (Одеської залізниці), оскільки матеріалами справи вини цього підприємства у нестачі вантажу не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за № 796/5987, з подальшими змінами та доповненнями, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Посилання Державного підприємства “Ровенькиантрацит” у відзиві на позовну заяву на те, що вугілля марки АМ є вантажем, який не містить дрібні фракції, оскільки має частки, розмір яких складає від 13 до 25 мм., та як слід відправник не був зобов’язаний проводити ущільнення поверхні вугілля та наносити захисне маркування, оскільки це не передбачено Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу та Технічними умовами навантаження та кріплень вантажів, правильно визнані судом безпідставними з огляду на наступне. Згідно п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажами, що містять дрібні фракції, є вантажі, з частками, розмір яких не перевищує 13 мм., тобто більше 13 мм. Із змісту цього пункту випливає, що вугілля марки АМ, в якому наявні частки розміром 13 мм, є вантажем що містить дрібні фракції. Таким чином, доводи Державного підприємства “Ровенькиантрацит” про те, що він не повинен був вживати заходів, передбачених п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, визнані судом хибними.
До того ж, пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу зазначено, що поверхня вантажу розрівнюється і ущільнюється у всіх випадках. Для розрівнювання та ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої, що також не було зроблено відправником при відвантаженні вугілля марки АМ. За комерційним актом серії БК № 024962/442 від 28.07.2005 року каток не застосовувався.
Через оцінку даних комерційного акту суд дійшов висновку, що відповідач-2 (Державне підприємство “Ровенькиантрацит”) при відправленні вантажу не підготував його для перевезення з умов схоронності.
Згідно із ст.ст. 31, 32, п. “а” ст. 111 Статуту залізниці України відправник відповідає за недостачу, якщо не підготував вантаж з умов його схоронності та відсутні ознаки втрати вантажу при транспортуванні.
За таких обставин, вартість нестачі вугілля в сумі 2579,15 грн. судом правомірно віднесено за рахунок Державного підприємства “Ровенькиантрацит”.
Згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
З врахуванням вимог ч.2 ст.1117 ГПК України не приймаються до уваги доводи скаржника які фактично зводяться до переоцінки доказу, яким є комерційний акт. Доводи касаційної скарги про порушення застосованих судами норм матеріального права ґрунтуються виключно на невірній оцінці судами комерційного акту .
В частині відмови у стягненні залізничного тарифу в розмірі 295,29 грн. судове рішення не оскаржується.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Ровенькиантрацит” від 02.06.2006 року №10/4-02 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2006 року у справі № 27/1-06-108 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2006 року у справі № 27/1-06-108 –без змін.
Головуючий-суддя | О.Глос |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |