ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.11 р.                                                                                    Справа № 22/312                               

  Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства „Зябкін”, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 30534724,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760483,

про стягнення 47 363,24 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Віденка Є.В. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,-

                                                         ВСТАНОВИВ:        

Позивач, Приватне підприємство „Зябкін”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у розмірі 47 363,24 грн., у тому числі 45 180,00 грн.  основного боргу, 30,08 грн. пені, 300,78 грн. 3% річних та 1 852,38 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов’язання за контрактом купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р., внаслідок  чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію контракту купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р. разом із специфікацією №1 від 03.08.2010р., видаткової накладної №РН-0008464 від 03.08.2010р., вимоги відносно оплати за контрактом №15/07А від 15.07.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ч.2 ст.625, ч.1 ст.691  Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193, ч.1 ст.229 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 12, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2010р. у судовому засіданні представником Позивача надано суду письмові пояснення, за змістом яких між сторонами відсутні будь-які інші договірні відносини, окрім тих, що склалися на підставі контракту №15/07А від 15.07.2010р., а також щодо відсутності на розгляді інших судів даних позовних вимог. Одночасно до матеріалів справи додана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осі біб та фізичних осіб-підприємців №7901510, копії фіскального чеку №8298 від 21.12.2010р. разом із описом вкладення у цінний лист, акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.12.2010р., підписаний лише Позивачем, копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №43 від 26.07.2010р., податкової накладної №11390 від 03.08.2010р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є контракт купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р.

Оцінивши контракт №15/07А від 15.07.2010р., із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу статті 1 контракту Позивач (Продавець) зобов’язується продати, а Відповідач (Покупець) – придбати (прийняти та оплатити) металопрокат виробництва ВАТ „МК „Азовсталь” на загальну суму 60 240,00 грн., номенклатура, якість, кількість, ціна та строки поставок якого визначені у специфікаціях, доданих до даного контракту та, що є його невід’ємними частинами.

Згідно статті 2 контракту, строки поставок товару зазначаються у специфікаціях. Датою поставки є дата виписки відповідного відвантажного документу (накладної).

Ціна на товар за одну одиницю, за визначеннями статті 3 контракту, визначається на умовах, зазначених у специфікації, у відповідності до Інкотермс 2000, якщо інше не обумовлено у цьому контракті та додатках до нього. До ціни врахована вартість товару, його упаковка та вартість перевезення до пункту призначення автотранспортом.

Специфікацією №1 від 03.08.2010р. до контракту купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р. сторони обумовили поставку (мовою оригіналу): „отсортировки от листа 09Г2С О 12 2000 7500” у кількості 1.340т., „отсортировки от листа 09Г2С О 12 2000 7500” у кількості 1.320т., „отсортировки от листа Ст3сп О 18 2200 12000” у кількості 3.760т., „отсортировки от листа 10Г2ФБ-У О 18 2191 11650” у кількості 3.620т., на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 60 240,00 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції.

Згідно з видатковою накладною №РН-0008464 від 03.08.2010р., Продавець передав обумовлену вище продукцію Покупцеві загальною вартістю 60 240,00 грн., а останній її прийняв, що підтверджується підписами представників та печатками сторін на даних документах.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару від імені Покупця підтверджуються довіреністю №43 від 26.07.2010р.

Про договірний характер даних правовідносин свідчить відповідність товару, поставленого за означеною первинною документацію, його кількості та вартості специфікації №1 від 03.08.2010р., що є невід’ємною частиною контракту №15/07А від 15.07.2010р. та визначення Відповідачем у довіреності №43 від 26.07.2010р. правової підстави отримання від Позивача цінностей за договором.

Одночасно, відповідно до пояснень Позивача, що не спростовані Відповідачем у порядку, визначеному процесуальним законодавством, будь-які інші договірні відносини між сторонами, окрім тих, що склались на підставі контракту купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р., згідно умов якого Приватне підприємство „Зябкін” зобов’язано передати металопрокат на загальну суму 60 240,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” прийняти та оплатити їх вартість, відсутні.

Отже, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Виходячи з наведених обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем видаткова накладна та довіреність є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім саме в межах спірного контракту.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним 03.08.2010р. у межах укладеного між сторонами правочину за номером 15/07А від 15.07.2010р.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у обумовленому вище контракті купівлі-продажу.

Так, статтею 4 контракту передбачено, що платежі за ним здійснюються шляхом перерахування на рахунок Продавця 100% вартості узгодженої партії товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару (виписки відвантаженого документу (накладної) від імені Виробника на ім’я Продавця. Сторони домовились, що Продавець надає Покупцю додаткову знижку на товар, що постачається у розмірі 25% від вартості, зазначеній у специфікації.

З огляду на вказані положення контракту №15/07А від 15.07.2010р. Відповідач повинен був здійснити розрахунок за поставлену продукцію у сумі 45 180,00 грн. (60 240,00 грн. – 25%) у строк не пізніше 06.08.2010р.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов’язань Відповідачем за контрактом купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р. щодо здійснення розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

Отже, враховуючи твердження Позивача, матеріали справи, Відповідачем у супереч наведеним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положенням контракту №15/07А від 15.07.2010р., зобов’язання щодо оплати отриманого товару у межах спірного правочину не виконане.  

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відносно стягнення суми основного боргу у розмірі 45 180,00 грн. є обґрунтованими і  підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду  прострочення (з 07.08.2010р. по 26.10.2010р.) становить 1 852,38 грн., 3% річних  - 300,78 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Статтею 9 контракту купівлі-продажу №15/07А сторонами визначена відповідальність за недотримання Покупцем строків, передбачених у цьому контракті, у розмірі 0,3% від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочки, але не більш 10% від загальної вартості поставленої партії.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення сума пені у розмірі 30,08 грн.

У розумінні п.3 ст.549 Цивільного кодексу України відповідальність, передбачена ст.9 контракту №15/07А від 15.07.2010р. є пенею.

Перевіривши розрахунок даних позовних вимог, суд встановив наступне, 0,3% від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочки з 07.08.2010р. по 26.10.2010р. становить 10 978,74 грн., що є значно більшим ніж 10% від загальної вартості поставленої партії оскільки останні дорівнюють 4 518,00 грн. Разом з тим, розмір пені із наведеного розрахунку перевищує суму із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, обмеження у розмірі якої встановлені Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на означене, враховуючи, що заявлена Позивачем до стягнення сума пені у розмірі 30,08грн. не протиречить вимогам діючого законодавства, відсутність підстав у відмові від задоволення стягнення неустойки у означеному розмірі, вимоги Приватного підприємства „Зябкін” у частині стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 30,08 грн.

На ряду з вказаним Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України,  витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №б/н від 01.11.2010р., укладений між Приватним підприємством „Зябкін” (Замовник) та Фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Адвокат). Згідно з умовами даного договору Замовник доручає, а Адвокат зобов’язується за винагороду (плату) надати юридичну допомогу зі стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” на користь Замовника заборгованість, що складається з основного боргу за контрактом купівлі-продажу №15/07А від 15.07.2010р., а також штрафних санкцій, витрат від інфляції та 3% річних за невиконання грошового зобов’язання з оплати виконаних робіт, а саме: організація та ведення претензійно-позовної роботи; підготовка усіх необхідних процесуальних документів; представництво у встановленому законом порядку інтересів Замовника у господарському суді та інших органах і установах з метою виконання цього договору.   

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статус адвоката підтверджено свідоцтвом про право на занняття адвокатскою діяльністю №435 від 26.11.2003р.

Про наявність повноважень на представництво інтересів Позивача свідчить довіреність №1 від 27.10.2010р.

В обґрунтування понесення витрат, пов’язаних з юридичною допомогою, Позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №25 від 01.11.2010р., що підтверджує сплату ПП ОСОБА_1 2 000,00 грн.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається підготовка Адвокатом документів до позовної заяви, участь у судовому засіданні при розгляді даної справи.

Суд вважає надані Позивачем документи належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами надання йому юридичної допомоги для проведення даного процесу у господарському суді Донецької області за справою №22/312.

На підставі викладеного, вимоги щодо стягнення витрат, понесених у зв’язку із сплатою послуг адвоката, у розмірі 2 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу та оплата послуг адвоката покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 32-38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд,-

                                                                     ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Зябкін”, м.Запоріжжя, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення грошових коштів у розмірі 47 363,24 грн., у тому числі 45 180,00 грн. основного боргу, 30,08 грн. пені, 300,78 грн. 3% річних та 1 852,38 грн. інфляційних витрат задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.104, оф.411, ЄДРПОУ 33760483, п/р26004900177756 у МФ ЗАО „ПУМБ” у м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Приватного підприємства „Зябкін” (69114, м.Запоріжжя, вул.Задніпровська, буд.39, кв.180, ЄДРПОУ 30534724, п/р26005229201 у АТ „Метабанк” у м.Запоріжжя, МФО 313582) 47 363,24 грн., у тому числі 45 180,00 грн. основного боргу, 30,08 грн. пені, 300,78 грн. 3% річних та 1 852,38 грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.104, оф.411, ЄДРПОУ 33760483, п/р26004900177756 у МФ ЗАО „ПУМБ” у м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Приватного підприємства „Зябкін” (69114, м.Запоріжжя, вул.Задніпровська, буд.39, кв.180, ЄДРПОУ 30534724, п/р26005229201 у АТ „Метабанк” у м.Запоріжжя, МФО 313582) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 473,63 грн., витрат на   інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат, понесених у зв’язку із сплатою послуг адвоката, у розмірі 2 000,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 25.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

  Повний текст підписано 31.01.2011р