ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.01.11 р. Справа № 10/12пн
за позовом: Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, м.Макіївка, ЄДРПОУ 24462001
до відповідача: Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка, ЄДРПОУ 26040617
про визнання права власності
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Соколова К.В. – по дов.
від відповідача: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Благодійний фонд „Притулок доброго пастиря”, м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка про визнання права власності на будівлю контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт загальною площею 26,70 кв.м., яка розташована за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву б/н від 24.12.2010р., відповідно до якої заявив вимоги про:
- визнання права власності на будівлю літера А-2 загальною площею 740,5 кв.м, будівлю літера Б-2 загальною площею 1608,8 кв.м та передавальні пристрої, які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1;
- зміну функціонального призначення приміщень (літери А-2, Б-2, В-1), які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, для використання як приміщень Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”;
- визнання права власності на будівлю контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт загальною площею 26,7 кв.м, яка розташована за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1.
20.01.2011р. до господарського суду надійшла заява б/н від 20.01.2011р. Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, за змістом якої позивач відмовився від позовних вимог в частині зміни функціонального призначення приміщень (літери А-2, Б-2, В-1), які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, для використання як приміщень Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”.
Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря” з урахуванням змісту заяв б/н від 24.12.2010р. та б/н від 20.01.2011р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Благодійним фондом „Притулок доброго пастиря” самовільно реконструйовано/збудовано спірне нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб. Обґрунтовуючи вимоги про визнання права власності на передавальні пристрої, позивач посилається на договір купівлі-продажу від 15.12.2000р.
Відповідач у відзиві №05/12-28 від 19.01.2011р. визнав позов у повному обсязі, розгляд справи просив здійснити без участі представника Макіївської міської ради Донецької області.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
15.12.2000р. між Управлінням комунальної власності Макіївської міської ради (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та передавальних пристроїв.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець зобов’язався передати у власність покупця нежитлову будівлю площею 2521,5 кв.м та передавальні пристрої, розташовані за адресою: 86126 м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, а покупець взяв на себе обов’язок прийняти вказані об’єкти та сплатити ціну у відповідності з умовами, які визначені в цьому договорі.
Частиною 1 ст.128 Цивільного кодексу Української РСР (приймаючи до уваги, що відносини стосовно набуття права власності на майно за договором виникли під час дії цього кодексу) передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із п.1.2 договору купівлі-продажу від 15.12.2000р. право власності на об’єкти переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. Тобто, виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, перехід права власності на придбане майно обумовлений не моментом передання майна, а датою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Як встановлено судом, 15.12.2000р. даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_1
За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.128 Цивільного кодексу Української РСР та п.1.2 договору купівлі-продажу від 15.12.2000р., за висновками суду, позивач набув право власності на нежитлову будівлю площею 2521,5 кв.м та передавальні пристрої, розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, що у відповідності до ст.86 Цивільного кодексу Української РСР передбачає виникнення у позивача, як власника майна, відповідних повноважень щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю, в тому числі, стосовно проведення реконструкції об’єкта, його переобладнання та перебудови.
Факт набуття права власності на перелічене майно також підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про власність №18 від 27.12.2000р.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно надання у користування земельної ділянки між позивачем та відповідачем склалися під час дії цього Кодексу) розпорядження землею віднесено до повноважень рад народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що для будь-яких потреб у межах міста земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) надає міська рада народних депутатів.
За змістом ст.7 вказаного вище нормативно-правового акту, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Тимчасове користування землею може бути довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У тимчасове користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.
Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право тимчасового користування землею, в тому числі, на умовах оренди, оформляється договором.
Як свідчать матеріали справи, 25.07.2001р. між позивачем та відповідачем на підставі рішення №642/3 від 05.07.2001р. виконавчого комітету Макіївської міської ради було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди), який зареєстровано 26.07.2001р. в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №1695.
За змістом п.1.1 вказаного договору Макіївська міська рада надала, а Благодійний фонд „Притулок доброго пастиря” прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,2623 га.
Виходячи зі змісту п.1.2 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) від 25.07.2001р. спірну земельну ділянку було надано позивачу строком на п’ятнадцять років для подальшого функціонування дитячого соціально-реабілітаційного центру за адресою: м.Макіївка, вул.Акопяна у Гірницькому районі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.7, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. земельної ділянки по вул.Акопяна у Гірницькому районі м.Макіївки.
За змістом п.п.1, 5 ч.1 ст.39 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.95 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів.
Одночасно, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.
Приймаючи до уваги, що відповідно до п.1.2 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) від 25.07.2001р. земельна ділянка надавалась позивачу для функціонування дитячого соціально-реабілітаційного центру за адресою: м.Макіївка, вул.Акопяна у Гірницькому районі, враховуючи положення п.п.1, 5 ч.1 ст.39, п.1 ч.1 ст.40, Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.ст.95, 96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору позивач мав право на використання зазначеної земельної ділянки, зокрема, для реконструкції існуючого майна під будівлю дитячого соціально-реабілітаційного центру (притулку), а також будівництва інших об’єктів, що необхідні для обслуговування притулку.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Виходячи зі змісту позовної заяви, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт позивачем на наданій у користування земельній ділянці було здійснено реконструкцію будівлі, яку позивач набув у власність на підставі договору від 15.12.2000р., а саме: літера А-2 була зменшена на 31,7 кв.м, внаслідок чого її площа склала 740,5 кв.м, площа будівлі під літерою Б-2 була зменшена на 6,6 кв.м та склала 1608,8 кв.м.
Одночасно, Благодійним фондом „Притулок доброго пастиря” на відповідній земельній ділянці для опалення будівлі притулку було проведено будівництво контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт, загальною площею 26,7 кв.м.
За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого та збудованого позивачем майна.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки №1/35-13590 від 21.11.2010р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” по вул.Акопяна, 1 у м.Макіївці самочинно збудована котельня (літера Д-1), проведена реконструкція приміщень (літера А-2, Б-2).
Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, зміст довідки №1/35-13590 від 21.11.2010р. та твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведені Благодійним фондом „Притулок доброго пастиря” реконструкція приміщень (літера А-2, Б-2), будівництво будівлі контейнерної котельні (літера Д-1) були здійснені самочинно.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.376 вказаного Кодексу право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Одночасно, за приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
З урахуванням вимог ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України необхідними умовами для визнання у судовому порядку права власності на самочинно збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.
Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) від 25.07.2001р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1. При цьому, на теперішній час у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря” вказаною земельною ділянкою.
Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідних доказів, які б підтверджували наявність заперечень відповідача (який здійснює повноваження власника земельної ділянки) проти права власності позивача на спірні об’єкти до матеріалів справи не надано.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень відповідача до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Благодійним фондом „Притулок доброго пастиря”.
Крім того, згідно з наданими до матеріалів справи висновками про результати огляду та оцінки технічного стану конструкцій будівлі притулку та конструкцій котельної по вул.Акопяна, 1 у м.Макіївці, які складено Приватним підприємством „Домінанта” (ліцензія серії АВ №408479), будівля притулку відповідає санітарним та протипожежним нормам діючого ДБН-15-2005р., вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектурного проектування та може бути придатна для завершення будівництва та експлуатації. Будівля котельної також знаходиться у нормальному стані, відповідає санітарним та протипожежним нормам діючого ДБН-В.2.2-9-99г., вимогам діючої нормативно-технічної документації у галузі архітектурного проектування.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АВ №408479 Приватному підприємству „Домінанта” надано право проводити технічний огляд і оцінку стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж, суд приймає до уваги вказані вище висновки як докази дотримання позивачем будівельних норм і правил при реконструкції та будівництві спірних об’єктів.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, як особи, яка на наданій у користування земельній ділянці провела будівництво/реконструкцію спірного майна.
Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Як вказувалося вище, відповідач у відзиві №05/12-28 від 19.01.2011р. позовні вимоги визнав повністю.
Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов’язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні об’єкти збудовані/реконструйовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно – реконструйовані приміщення (літера А-2 загальною площею 740,5 кв.м, літера Б-2 загальною площею 1 608,8 кв.м), будівлю контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт загальною площею 26,7 кв.м, які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
20.01.2011р. до господарського суду надійшла заява позивача, за змістом якої позивач відмовився від позовних вимог про зміну функціонального призначення приміщень (літери А-2, Б-2, В-1), які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, для використання як приміщень Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”.
Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від цих позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.
До прийняття відмови позивача від цієї частини позову господарським судом за приписом ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника на вчинення таких дій. Одночасно, у судовому засіданні 20.01.2011р. позивач був ознайомлений з наслідками відмови від частини позовних вимог.
Згідно із ст.78 та п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від частини позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.
Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог про зміну функціонального призначення приміщень (літери А-2, Б-2, В-1), які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, для використання як приміщень Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря” підлягає припиненню.
Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, м.Макіївка до Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка про визнання права власності на будівлю літера А-2 загальною площею 740,5 кв.м, будівлю літера Б-2 загальною площею 1 608,8 кв.м, будівлю контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт загальною площею 26,7 кв.м та передавальні пристрої, які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, задовольнити повністю.
Визнати право власності Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, м.Макіївка на будівлю літера А-2 загальною площею 740,5 кв.м, будівлю літера Б-2 загальною площею 1 608,8 кв.м, будівлю контейнерної котельні (літера Д-1) потужністю 310 кВт загальною площею 26,7 кв.м та передавальні пристрої, які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1.
Припинити провадження по справі за позовом Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”, м.Макіївка до Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка в частині позовних вимог про зміну функціонального призначення приміщень (літери А-2, Б-2, В-1), які розташовані за адресою: 86126, м.Макіївка, вул.Акопяна, 1, для використання як приміщень Благодійного фонду „Притулок доброго пастиря”.
У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 24.01.2011р.