Справа № 243/11445/21

Провадження № 2-к/243/1/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Коптєвої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янська клопотання ОСОБА_1 , про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду відносно ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшло клопотання ОСОБА_1 , про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду відносно ОСОБА_2 .

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився.

Місто Горлівка Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р., тому з 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з території Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у т.ч. до/з м. Горлівка (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті УДППЗ «Укрпошта»).

Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На офіційному веб-сайті судової влади України було розміщене повідомлення про розгляд клопотання відносно ОСОБА_2 відповідно до приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України, тому ОСОБА_2 вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання порядку розгляду зазначеного клопотання здійснюється нормами Європейської конвенції про визнання та приведення до виконання рішень іноземних арбітражів від 10 червня 1958 року, багатосторонньої угоди «Про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» ратифікованою 19 грудня 1992 року та підписаною Україною 20 березня 1992 року, Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», ратифікованої 10 листопада 1994 року та підписаної Україною 22 січня 1995 року, а також нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», клопотання про вирішення примусового виконання рішення подається в компетентний суд договірної сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано до суду, який виніс рішення по справі у першій інстанції. Цей суд направляє клопотання суду, компетентному винести рішення по клопотанню.

Також, згідно п. 5.1 Розділу «Питання визнання і виконання іноземних судових рішень в Україні» Наказу Міністерства юстиції України від 27червня 2008 року №1092/5/54 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів,отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264), рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності у відносинах з іноземною державною, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Згідно п. 5.2. Інструкції, клопотання заінтересованої особи про визнання і виконання рішення іноземного суду чи іншого компетентного органу (іноземне клопотання) подається безпосередньо до суду України з урахуванням пункту 5.3 цієї Інструкції. Іноземне клопотання, якщо це передбачено міжнародним договором України, може бути подано до іноземного суду, який розглянув справу і ухвалив рішення у першій інстанції і який надсилає іноземне клопотання на розгляд компетентного суду України через Мін`юст.

Відповідно до п. 5.3. Інструкції, іноземне клопотання розглядається судом України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження не відоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Згідно п. 5.4. Інструкції, Мін`юст, отримавши іноземне клопотання відповідно до абзацу другого пункту 5.2, перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України у відносинах із запитуючою державою, а також наявність документів, необхідних відповідно до міжнародного договору для визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні.

Якщо клопотання відповідає міжнародному договору України, Мін`юст через головне територіальне управління юстиції направляє іноземне клопотання до суду України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника чи його майна.

Відповідно до п.5.5. Інструкції, розгляд іноземного клопотання здійснюється згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, а стосовно рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». У разі, якщо міжнародний договір містить інші норми, застосовуються положення міжнародного договору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», виклик у судове засідання може підтверджуватись оригіналом або засвідченою копією документа, за допомогою якого мав здійснюватися виклик згідно з міжнародним договором або законодавством держави, де розглядалася справа.

У відповідності до п.12 Постанови ВСУ клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Пунктом 10 вищевказаної Постанови Верховного Суду України визначено, що під визначеним міжнародними договорами України судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений ЦПК. Тому при розгляді зазначених клопотань повинні застосовуватися відповідні інститути ЦПК, які згідно із засадами цивільного судочинства забезпечили б права стягувача та боржника, об`єктивне, правильне і своєчасне вирішення питання.

Процесуальні правовідносини, які спрямовані на визнання та виконання рішень іноземних суддів в Україні врегулюванні у розділі ІХ чинного Цивільно-процесуального кодексу України.

Заочним рішенням Советського районного суду м. Липецька від 24 травня 2021 року, провадження № 2-2603/2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 5107 руб. 50 коп. на кожну дитину, що відповідає 0,5 величини прожиткового мінімуму для дітей, встановленого в Липецькій області в 2021 році, щомісячно з 28 квітня 2021 року і до повноліття дітей або зміну сімейного чи матеріального стану сторін. Заочне рішення набуло законної сили 06 серпня 2021 року.

Згідно довідки Советського районного суду м. Липецька слідує, що заочне рішення Советського районного суду м. Липецька від 24 травня 2021 року, провадження № 2-2603/2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей набуло законної сили 06 серпня 2021 року та підлягає виконанню, та на території Російської Федерації рішення не виконувалося.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Відповідно до ч.1 ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника (стаття 464 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 466 ЦПК України, якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи;

4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);

6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Як слідує із заочного рішення Советського районного суду м. Липецька від 24 травня 2021 року, провадження № 2-2603/2021 відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Із довідки Советського районного суду м. Липецька слідує, що судова кореспонденція в адрес відповідача ОСОБА_2 була повернута у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується відповідними звітами про відправку.

Разом з тим, суд доходить висновку, що вказане не свідчить про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про прийняте судом рішення, оскільки доказів, що останнім саме отримано дане заочне рішення не надано.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 461/8156/17, в якому зазначив, що при розгляді справи щодо визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди, визначальним є документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесено рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином.

Доказів того, що ОСОБА_2 своєчасно і належним чином вручено виклик у судове засідання, яке відбулося 24 травня 2021 року, заявником суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 , про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду відносно ОСОБА_2 , є таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», нормами Європейської конвенції про визнання та приведення до виконання рішень іноземних арбітражів від 10 червня 1958 року, багатосторонньої угоди «Про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» ратифікованою 19 грудня 1992 року та підписаною Україною 20 березня 1992 року, Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», ратифікованої 10 листопада 1994 року та підписаної Україною 22 січня 1993 року, ст.ст. 462, 463, 467, 468 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду відносно ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05 січня 2022 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду                                                 С.Г. Пронін