Справа № 2-а-25

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Сюсель І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Смілянської роти ДПС при УДАІ УМВС України в Черкаській області сержанта міліції Бельського Ігоря В’ячеславовича про визнання дій незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396 від 03.09.2010 року. В обґрунтування позову посилається на те, що 03.09.2010 року, приблизно о 05 год. 55 хв. він на власному автомобілі Форд Турнео, номерний знак НОМЕР_2 рухався по автодорозі „Київ-Знам’янка”, та в районі 206 км в м.Сміла був зупинений відповідачем по справі, який сказав, що позивач рухався з перевищенням встановленої швидкості руху на 22 км/год, тобто рухався зі швидкістю 82 км/год при дозволених 60 км/год. Позивач вказує, що він не згоден з даним ствердженням, оскільки правил дорожнього руху не порушував, та на його прохання надати докази скоєння правопорушення інспектор посилався на показання пристрою „Сокол” № 0501354, однак довести, що показання пристрою належать швидкості руху автомобіля позивача, не зміг. Відповідачем стосовно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач виклав свою незгоду зі змістом протоколу, однак відповідач одразу ж виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Позивач зазначає, що вказана постанова винесена незаконно, тому просить визнати дії відповідача при її винесенні незаконними, скасувати постанову та провадження у справі закрити.

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі за зазначеними доводами та підставами.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, тому суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

03.09.2010 року о 06 год. 00 хв. інспектором ДПС Смілянської роти ДПС сержантом міліції Бельським Ігорем В’ячеславовичем був складений протокол про адміністративне правопорушення серії СА1 № 050151, згідно якого 03.09.2010 року о 05 год. 55 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Форд Турнео, д/н НОМЕР_2 на 206 км а/д Київ-Знам’янка рухався зі швидкістю 82 км/год, перевищив швидкість руху на 22 км/год, швидкість руху вимірювалася приладом „Сокол” № 0501154, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується копією зазначеного протоколу /а.с.5/.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

03.09.2010 р. відповідачем у відношенні ОСОБА_1 була винесена постанова серії СА №188396 в справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. на користь держави /а.с.4/ за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.   

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем було перевищено швидкість руху, та що швидкість руху, зафіксована приладом „Сокол”, належить саме автомобілю позивача, суд вважає факт порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України не підтвердженим достовірними та достатніми доказами, а отже і скоєння ним правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КпАП України.

Приймаючи до уваги викладене, суд ставить під сумнів факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП та правдивість викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення серії СА1 050151 від 03.09.2010 року та в постанові в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396 від 03.09.2010 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.122 ч.1 КУпАП, тому підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності немає.

Таким чином, судом було встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396 від 03.09.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому дії відповідача при її винесенні слід визнати неправомірними, а постанову –скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії інспектора дорожньо-патрульної служби Смілянської роти ДПС при УДАІ УМВС України в Черкаській області сержанта міліції Бельського Ігоря В’ячеславовича при винесенні постанові в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396 від 03.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП неправомірними.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 188396 від 03.09.2010 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби Смілянської роти ДПС при УДАІ УМВС України в Черкаській області сержантом міліції Бельським Ігорем В’ячеславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень на користь держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДЯ                                                                      В.І.БАРАНОВ