Справа № 159/3304/21

Провадження № 1-кп/168/11/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

05 січня 2022 року                         смт. Стара Вижівка

        Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді  ОСОБА_1 ,

секретаря с/з – ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілого­ – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030190000285 від 20 жовтня 2019 року відносно:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця,з професійно-технічною освітою, працюючого слюсарем СТзОВ «Ратнівський Аграрій», раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Старовижівського районного суду Волинської області 16 липня 2021 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019030190000285 від 20 жовтня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні

       13 жовтня 2021 року ухвалою Старовижівського районного суду  призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що 19 жовтня 2019 року о 15.15 год., перебуваючи на території господарства, що розташоване в с.Секунь, вул.Буцинська, 6 Ковельського району, на грунті довготривалих особистих неприязних відносин, умисно завдав тілесні ушкодження ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 .

Так, 19 жовтня 2019 року близько 15.15 год., ОСОБА_4 , взявши із собою сокиру, зайшов на огороджену територію господарства, належного ОСОБА_5 , що в АДРЕСА_1 . Підійшов до ОСОБА_5 , який стояв на подвір`ї, штовхнув останнього лівою рукою в грудну клітку, внаслідок чого потерпілий впав на землю.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , взяв сокиру в праву руку, а лівою рукою взяв за плече ОСОБА_5 , на грунті особистих неприязних відносин умисно наніс один удар тупою металевою стороною сокири в область голови, а саме: під ліве око. Чим спричинив останньому тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта Ратнівського міжрайонного Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи № 144 від 22 жовтня 2019 року у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

       Дії обвинуваченого  ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною 1 статті 125 КК України, як умисні дії, які виразились в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження.

       У судовому засіданні  підсудний   ОСОБА_4  свою вину у скоєнні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, не визнав. Від надання суду пояснень відмовився. Наполіг в судовому засіданні щоб його повноважним представником та захисником під час розгляду справи був саме ОСОБА_6 .

Відповідно до статті 45 КПК України єдиним суб`єктом, який у кримінальному провадженні має право виступати як захисник є адвокат. Оскільки ОСОБА_6 не є адвокатом (відсутнє посвідчення адвоката, відомості про вказану особу не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України), то останній протокольною ухвалою суду був недопущений до захисту обвинуваченого ОСОБА_4 в якості захисника.

Обставини для залучення захисника для обов`язкової його участі в даному кримінальному провадженні відповідно до статті 52 КПК України відсутні.

Обвинуваченому ОСОБА_4 було роз`яснено про його право щодо залучення захисника судом,  у тому числі право на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про залучення захисника в порядку призначення не заявив, категорично вказав, що захисником під час розгляду справи має бути саме ОСОБА_6 .

       Окрім цього, ОСОБА_4 судом роз`яснено щодо можливості звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України та про закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України і правові наслідки такого закриття кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності  у зв`язку із закінченням строків давності не заявив, визнав себе невинуватим.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доводиться матеріалами справи. Просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального проступку. Призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 год. Речові докази: три металеві сокири з дерев`яними рукоятками залишити у власності ОСОБА_4 . Судові витрати відсутні. Просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України.

       Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю погодився з думкою прокурора.

       Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

       Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання потерпілого, свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові та речові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом не встановлено. Дані докази є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених статтею 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

       Незважаючи на не визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - кримінального проступку, доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

       На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019030190000285 від 20 жовтня 2019 року, відомостях наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 cтатті 125  КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, є доведеною в повному обсязі.

А саме:        

       - показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні ствердив, що конфлікти із обвинуваченим мали місце і раніше. Їх причиною було те,що потерпілий має пилораму. А робота із лісоматеріалами ніби створювала незручності для ОСОБА_4 . Останній неодноразово йому погрожував молотком, побив двері. А 19 жовтня 2019 року в післяобідню пору потерпілий ОСОБА_5 займався своїми справами на території свого обійстя. В цей час ОСОБА_4 почав в черговий раз конфлікт. Погрожував потерпілому фізичною розправою, лаявся. Під лівою полою верхнього одягу тримав предмет, схожий на сокиру. Підійшовши до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 штовхнув у груди лівою рукою. А правою рукою після падіння потерпілого, який стояв на колінах, наніс один удар знизу до верху у ліву скроню. Внаслідок чого у потерпілого утворилась гематома. Згодом ОСОБА_5 викликав поліцію. Спочатку приїхала швидка допомога, а поліція через півгодини. Швидкою допомогою був доставлений у місто Ковель для медогляду. Початок конфлікту бачили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які того ж дня привозили лісоматеріали на пилораму та забирали пиломатеріали;        

       - показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні сказав, що точно дату не пам`ятає. Але пам`ятає про конфлікт між потерпілим та обвинуваченим того ж дня. Перед обідом бачив ОСОБА_5 на відстані 1-2 метрів. На обличчі синяків у нього не було. В обідню пору забирали дошки у потерпілого. Сам із ОСОБА_8 знаходилися на дорозі. Чули про сварку між потерпілим та обвинуваченим, які голосно між собою сперечалися. Самої сокири чи хто до кого зайшов не бачили, бо вже поїхали;

       - показаннями свідка ОСОБА_8 який в судовому засіданні ствердив, що осінньої пори 2019 року привозили гужовим транспортом разом із ОСОБА_7 до ОСОБА_5 лісоматеріали на пилораму, а потім забирали дошки. Тоді ж і бачили потерпілого. Ніяких ушкоджень на лиці у нього не було. Коли вийшов обвинувачений ОСОБА_4 , то між ними почалася сварка із потерпілим. Коли вони почали голосно сваритися між собою, то він разом ОСОБА_7 швидко поїхали подальше від них. Чи була сокира у ОСОБА_4 не пам`ятає бо вже поїхали;

       - показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні сказав, що 19 жовтня 2019 року від диспетчера отримав виклик про надання медичної допомоги. Бо працює медичним братом у селі Сереховичі Ковельського району. Під час огляду потерпілого ОСОБА_5 у останнього на обличчі була гематома. Зі слів потерпілого це було наслідком удару сусідом твердою частиною його сокири по голові потерпілого. Оскільки у ОСОБА_5 була підозра на струс мозку, то він був госпіталізований для подальшого медичного обстеження у місто Ковель. О 16.35 год. 19 жовтня 2019 року потерпілий був доставлений у лікарню;

       - показаннями свідка ОСОБА_10 який в судовому засіданні ствердив, що в жовтні 2019 року біля обідньої пори був виклик у село Секунь про те, що потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження. Під час виїзду у потерпілого було виявлено гематому в області лівої щоки. Зі слів потерпілого це було наслідком удару обухом сокири, що вчинив сусід. Бо конфліктував із ним;

       - витягом з ЄРДР за №12019030190000285 від 20 жовтня 2019 року та протоколом від 19 жовтня 2019 року прийняття заяви про кримінальне правопорушення, з яких вбачається, що 19.10.2019 року о 15.15 год надійшло повідомлення те, що ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин завдав тілесні ушкодження ОСОБА_5 (а.с.76-77);

       - письмовим поясненням від 19 жовтня 2019 року обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він більше 4-х років перебуває у неприязних відносинах із потерпілим. Ствердив, що вказаного дня біля 15 год. мав розмову із ОСОБА_5 і робив останньому зауваження. Саму бійку заперечив (а.с.81);

       - висновком експерта Ратнівського міжрайонного Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи № 144 від 22.10.2019 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету без відображення контактуючої поверхні терміном не більше 2-3 доби до моменту обстеження. Судово-медичних даних що вищевказані ушкодження утворилися при падінні з висоти власного зросту немає(а.с.82);

- протоколом слідчого експерименту від 01 листопада 2019 за участю потерпілого ОСОБА_5 , в ході якого останній виклав обставини заподіяння йому підсудним ОСОБА_4   тілесних ушкоджень, вказав механізм та локалізацію нанесених йому підсудним удару в область обличчя, що мав місце 19 жовтня 2019 в АДРЕСА_1 . Матеріали слідчого експерименту зберігаються на карті пам`яті марки «Kinston Micro SD»,ємкістю 16Gb, яка була оглянута в судовому засіданні (а.с.91-93).

Суд не бере до уваги письмові пояснення підсудного ОСОБА_4 з приводу того, що він не вчиняв побиття потерпілого ОСОБА_5 з заподіянням останньому тілесних ушкоджень і бійки між ними не було, не визнання ним своєї вини та розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

       Таким чином, ступінь вини підсудного ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, в об`єктивності яких у суду немає підстав для сумнівів.

З огляду на наведене, не визнання обвинуваченим винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні суд розцінює, як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19 (провадження 51-3411км20) зазначено про те, що згідно закону  належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

       При цьому, чинне  законодавство не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки,  визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з частин 2, 4 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

При розкритті змісту поняття розумного сумніву суд вважає за доцільне звернути увагу на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Зокрема, при оцінці доказів ЄСПЛ керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п. 161). Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростовних презумпцій (рішення у справі "Салман проти Туреччини", п. 100; рішення у справі "Єрохіна проти України", п. 52). При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ під час провадження на підставі Конвенції необхідно застосовувати принцип affirmantiincumbitprobatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження) (рішення у справі "Ушаков та Ушакова проти України").

Також при розкритті поняття стандарту доведення поза розумним сумнівом суд вважає за доцільне звернути увагу, що Верховним Судом (далі ВС) у постанові від 21 січня 2020 року (справа N 754/17019/17) зауважено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

       У постанові від 12 червня 2018 року (справа N 712/13361/15) ВС зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

       У постанові від 04 липня 2018 року (справа N 688/788/15-к) ВС зазначено, що законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

       За правилами статті 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (пункт 3 частина 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (частина 3).

       Сукупність наведених та досліджених в судовому засіданні доказів, свідчать про те, що дії підсудного ОСОБА_4  за частиною 1 статті 125 КК України кваліфіковано вірно, так як він своїми умисними діями вчинив умисне легке тілесне ушкодження.

При визначенні підсудному ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, працює, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, як особа, на яку не надходили скарги, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітніх сина та дочку.

       Обставин, які відповідно до статей 66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.

       Таким чином, з урахуванням даних про особу підсудного ОСОБА_4 , відсутність обставин, які як пом`якшують так і обтяжують покарання, відношення до скоєного кримінального правопорушення, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливо з застосуванням до нього міри покарання у виді штрафу.

       Між тим, у судовому засіданні встановлено, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 125 КК України вчинене підсудним ОСОБА_4 19 жовтня 2019 року.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_4  протиправного діяння, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, передбачено альтернативне кримінальне покарання, а саме : штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходу громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1 року, що відповідно до приписів статтею 12 КК України відноситься до кримінального правопорушення - кримінального проступку.

       Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

       Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

       Згідно приписів частин 2,3 статті 4, частини 1 статті 5 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

       Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У судовому засіданні з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_4 після 19 жовтня 2019 року повторних кримінальних правопорушень не вчиняв, від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся.

       Відповідно до частини 3 статті 285 КПК України у разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

       В такому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

       Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що підсудний  ОСОБА_4  заперечує проти закриття кримінального провадження за частиною 1 статті 125 КК України за нереабілітуючою обставиною шляхом мовчання та неподання ним суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності після роз`яснення йому судом про таку можливість, суд вважає за необхідне, з застосуванням приписів частини 5 статті 74 КК України, за вироком суду звільнити його від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

              Запобіжний захід у відношенні підсудного ОСОБА_4 не обирався.

              Потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов не заявлено.

       Розмір шкоди, завданої кримінальним проступком та витрати на залучення експерта відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 373, 374 КПК України 

суд

У Х В А Л И В :

    ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень .

       На підставі статті 49, частини 5 статті 74  КК України  ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного за частиною 1 статті 125 КК України.

       Запобіжний захід у відношенні до засудженого ОСОБА_4 не обирався.

Судові витрати відсутні.

       Речові докази: три металеві сокири з дерев`яними рукоятками, передані на зберігання власнику ОСОБА_4 – залишити у власника.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

  Вирок надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1