ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуСправа №160/34342/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

28.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у перерахунку раніше призначеної пенсії згідно п. а ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з  урахуванням пільгової вислуги років у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.07.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  перерахувати пенсію ОСОБА_1 , призначену згідно з п. а ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням пільгової вислуги років та здійснити її виплату з урахуванням раніше  виплачених сум, у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.07.2023 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у перерахуванні призначеної пенсії за вислугу років  з урахуванням пільгової вислуги років є протиправною. Вказує, що його вислуга років з урахуванням часу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка  підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 25 років 01 місяць 23 дні, зважаючи на що, на думку позивача, він набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262.

Ухвалою від 02.01.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/34342/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку  статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

02.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на таке. Позивачу пенсія призначена  з 01.07.2023 року за вислугу років у розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення на підставі п. «б» ст. 12 Закону №2262. Розрахунок проведено на підставі п. «б» ст. 13: 50% (за 25 років страхового стажу) + 25 (стаж понаднормовий). Тому вимога про перерахунок пенсії згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262 у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.07.2023 року є незрозумілою та безпідставною.

При цьому відповідач наголосив на такому. Відповідно до витягу з Наказу від 29.06.2023 року №109/ОС-23 ОСОБА_1 звільнено 30.06.2023 року зі служби в Державній кримінально- виконавчій службі за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому на позивача не розповсюджуються норми п. «а» ст. 12 та п. «а» ст. 13 Закону №2262.

Відповідач з посиланням на Постанову №1522 також зазначив, що функції визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій та обчислення вислуги років належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено.

Вимоги щодо встановлення судового контролю, на думку відповідача, не є обгрунтованими.

12.02.2024 року відповідачем подано клопотання про долучення до справи копії пенсійної справи позивача.

12.02.2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій, окрім іншого, вказано, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Згідно з Наказом №109/ОС-23 від 29.06.2023 року ДУ «Криворізької виправної колонії (№80)»   ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державний кримінально-виконавчій службі за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).  

Вислуга років на день звільнення:

- у календарному обчисленні – 23 роки 06 місяців 20 днів;

- у пільговому обчисленні – 25 років 01 місяць 21 день.

Загальний трудовий стаж: 27 років 00 місяців 20 днів.

18.10.2023 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою щодо пенсійного забезпечення.

Відповідач листом №58188-46630/Г-01/8-0400/23 від 22.11.2023 року повідомив позивача про таке. 01.07.2023 року позивач призначено пенсію за вислугу років (27 років загальної вислуги, 23 календарних років) у розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону №2262. Рекомендовано звернутись до уповноваженого структурного підрозділу, звідки позивача було звільнено.

Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії згідно п. а ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з  урахуванням пільгової вислуги років у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.07.2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Судом встановлено, що 29.06.2023 року позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393», (набрала чинності 19.02.2022 року та була чинною на момент звільнення позивача 25 .09.2023 року), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в Державній кримінально-виконавчій службі.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити:

- підпунктом «г» пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

- водночас, відповідно до підпункту «г» пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній на дату звільнення, 29.06.2023 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року): час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Таким чином, редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку №393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії.

З огляду на це, суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2024 року по справі №240/22910/22, адміністративне провадження №К/990/38196/23.

Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача зі служби діяла нова редакція пункту 3 Порядку №393, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби у підрозділах Державної кримінально-виконавчій службі України, до вислуги років саме для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, від 07.09.2023 року у справі №560/9478/22, від 15.09.2023 року у справі №380/10714/22, від 18.10.2023 року у справі №360/17/23 та від 15.01.2024 року у справі №240/22910/22.

Таким чином, вислуга років позивача станом на 29.06.2023 року у календарному обчисленні склала 23 роки 06 місяців 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії за п. а ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням наведеного, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 72-90, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     Н.В. Захарчук-Борисенко