Справа № 22-1317\07 Головуючий в 1 інстанції: Єремейчук С.В.
Категорія: 26 Доповідач: Хилевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 грудня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Оніпко О.В.
суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Томашевській І.М.
за участю сторін та їх представників,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рокитнівського районного суду від 5 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації, Рокитнівська державна нотаріальна контора; про визнання права власності на частку в спадковому майні та усунення перешкод у користуванні власністю і зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права на частку в спадковому майні,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2ОСОБА_3ОСОБА_4треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації, Рокитнівська державна нотаріальна контора; про визнання права власності на частку в спадковому майні та усунення перешкод у користуванні власністю.
В обґрунтування позову вказувала, що ОСОБА_5який є її батьком, а також батьком ОСОБА_3і ОСОБА_410 листопада 1983 року отримав земельну ділянку з правом безстрокового користування під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. У 1985 році будинок прийнято в експлуатацію, зареєстровано на його ім'я, хоча фактично зазначений житловий будинок був власністю подружжя - ОСОБА_5 і ОСОБА_2матері позивача та ОСОБА_3таОСОБА_4
27 липня 2002 року ОСОБА_5помер, не склавши заповіту.
На її думку, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР позивач та її мати - ОСОБА_2прийняли спадщину, оскільки на день смерті проживали спільно з померлим.
Рокитнівською державною нотаріальною конторою відмовлено у прийнятті заяви й видачі свідоцтва про право власності на спадщину.
Відповідач ОСОБА_2не визнає право позивача на спадкове майно, відібрала ключі й не допускає до будинку, створюючи перепони в користуванні власністю.
Посилалася на правила ст. 370 ЦК України стосовно рівності часток у спільній сумісній власності, згідно чого ОСОБА_5належить 1\2 частина спірного житлового будинку, а тому частка позивача у спадковому майні становить 1\2 частину, або 1\4 частину всього спірного житлового будинку.
Просила суд визнати за нею право на спадщину за законом на 1\4 частину житлового будинку, усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідачів не чинити таких перешкод.
У квітні 2007 року ОСОБА_3ОСОБА_4заявлено зустрічний позов до ОСОБА_1і ОСОБА_2із вимогою визнати право на частку в спадковому майні.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, покликалися на ту обставину, що вони за три місяці до смерті батька, під час його хвороби, здійснювали за ним догляд, а також залишалися після смерті жити разом з матір'ю з метою підтримати її та взяти участь у поминальних заходах. Виходячи з наведених підстав, вважали, що прийняли спадщину, фактично вступивши в оперативне управління спадковим майном.
Просили визнати за ними право власності кожній на 1\8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Рішенням Рокитнівського районного суду від 5 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1право власності на 1\8 частину спірного будинку загальною площею у 106, 8 м. кв., житловою площею у 68, 2 м. кв., надвірні прибудови, а саме на хлів „Б”, хлів „б”, хлів „Г”, вбиральню „В”, огорожу №1 та огорожу №2. У позові про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
Зустрічний позов задоволено повністю і визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4право власності на 1\8 частину житлового будинку кожній, а саме - за ОСОБА_3 визнано право на спірне майно загальною площею у 106, 8 м. кв., житловою площею у 68, 2 м. кв., надвірні будівлі, які складаються із хліва „Б”, хліва „б”, хліва „В”, огорожі №1 і огорожі №2. За ОСОБА_4визнано право на нерухоме майно загальною площею у 106, 8 м. кв., житловою площею у 68, 2 м. кв., надвірні будівлі, які складаються із хліва „Б”, хліва „б”, хліва „В”, огорожі №1 і огорожі №2.
У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на незаконність рішення, а саме на порушення норм матеріального й процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
На її думку, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_3оскільки показаннями свідків підтверджено її відсутність в участі ведення господарства і неможливість вступити в управління й володіння спадковим майном, так як у той час вона проживала за іншою адресою.
Вважає рішення стосовно відмови в позові про усунення перешкод в користуванні власністю безпідставним, позаяк висновок суду про недоведеність обставини права власності ОСОБА_1щодо спадкового майна є необґрунтованим. Натомість вона позбавлена доступу до спірного житлового будинку в зв'язку із заміною матір'ю замків у вхідних дверях.
Просила апеляційний суд скасувати рішення суду, що оскаржується, та ухвалити нове, яким її вимоги задовольнити. Зустрічний позов просила задовольнити частково.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги повністю, надавши колегії суддів пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2і ОСОБА_3заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на її безпідставність. Просили колегію суддів відхилити скаргу, залишивши рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості вимоги ОСОБА_1про визнання за нею права власності й недоведеності вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю, а також із обґрунтованості зустрічного позову.
Між тим, такий висновок суду частково суперечить обставинам справи й перевіреним колегією суддів доказам у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що на вхідних дверях спірного житлового будинку замінено замки, що позбавило позивача мати вільний доступ до об'єкта своєї власності. Зазначену обставину ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6та ОСОБА_7(а.с. 138-138, зворот). Підстав для критичної оцінки показань указаних свідків колегія суддів не вбачає, оскільки ці показання повністю збігаються з обставинами справи.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведені обставини дають достатні підстави для задоволення позову в частині усунення перешкод в користуванні власністю.
Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, рішення, що оскаржується, підлягає частковому скасуванню й ухваленню в цій частині нового рішення.
На підставі ст. 391 ЦК України, керуючись ч. 3 ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду від 5 жовтня 2007 року в частині відмови у позові ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації, Рокитнівська державна нотаріальна контора; про усунення перешкод у користуванні власністю - скасувати.
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації, Рокитнівська державна нотаріальна контора; про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4не чинити перешкод у користуванні її власністю, а саме 1\8 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 Рівненської області.
В решті - рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: