Справа № 33-ц- 560/07 Головуючий у першій інстанції - Мартиць О.І.
Категорія - 3 Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Стрільчука В.А., Расевича С.І., Русинчука М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ВВ» про стягнення заборгованості по заробітній платі за касаційною скаргою ТзОВ «Скіф ВВ» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2005 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд до ТзОВ «Скіф ВВ» про стягнення 23 100 грн. заборгованості по заробітній платі посилаючись на те, що працював на посаді директора товариства з 21.10.2002 р. по 01.06.2004р., але протягом цього часу йому в порушення вимог трудового законодавства заробітна плата не виплачувалась.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2005 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та провадження по даній справі закрити, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що відповідно до протоколу №1 від 18.01.2002 р. зборів засновників ТзОВ «Скіф ВВ» на посаду директора даного товариства обрано ОСОБА_1 з встановленням окладу 1200 грн. на місяць згідно штатного розпису та укладено з ним трудовий договір на термін з 18.10.2002р. по 18.10.2003р., який пролонгований до 18.10.2004р. Наказом №4 від 01.06.2004р. позивач ОСОБА_1був звільнений з роботи за власною ініціативою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із положень ст. 116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата належних йому всіх сум від підприємства провадиться в день звільнення. При звільненні ОСОБА_1, йому не виплачено заборгованість з заробітної плати в сумі 23 000 грн., яку суд підставно стягнув в його користь з відповідача.
Судом апеляційної інстанції дане рішення обґрунтовано залишено без змін.
Доводи відповідача з посиланням на наявну в матеріалах справи розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків ( а. с. 42) щодо виплати позивачу 14 400 грн. заробітної плати за час роботи його директором підприємства, є безпідставними, оскільки ця відомість є звітним, а не платіжним документом, за яким проводиться виплата заробітної плати ( платіжна відомість, видатковий касовий ордер тощо).
Відповідач після звільнення ОСОБА_1, маючи в своєму розпорядженні всі наявні в товаристві документи, не надав суду ті з них, які б прямо вказували на виплату позивачу зазначених сум заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведенні в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ВВ» відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного від 14 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2005 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
В.А. Стрільчук
С.І. Расевич
М.М. Русинчук