ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
27 листопада 2007 р. |
Справа № 1/59 |
за позовом: Спільного українсько-нідерландського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Тикаферлюкс", вул.Вербова, 9 Б, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400
до відповідачів: 1) Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ, 76000;
2) ОСОБА_2, 77614, м.Брошнів, АДРЕСА_2
Cуддя Соботник В. В.
При секретарі Кучер Н.М.
Представники:
від позивача: Скиданюк М.В., - представник (довіреність б/н).
від відповідачів: представники не з”явились
СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 99189грн. 99коп., в тому числі, 94495грн. основного боргу та 4694грн. 99коп. пені.
Відповідачі в судові засідання не з”явився двічі. Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказуючи на невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по Договору комісії від 29.01.03 щодо оплати за отриманий товар.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, враховуючи вимоги діючого законодавства суд встановив наступне:
Відповідно до п. 1.1 укладеного між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1. Договору комісії від 29.01.03, Комітент (позивач) взяв на себе зобов”язання поставити, а Комісіонер (відповідач -1) прийняти для подальшої демонстрації та реалізації хутрові вироби.
На виконання умов Договору комісії від 29.01.03 позивачем було поставлено приватному підприємцю ОСОБА_1. товар -хутрові вироби на комісію, а останній отримав продукцію, що підтверджується наявними в справі документами, зокрема, актом прийому- передачі товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно умов Договору комісії від 29.01.03 (п.п. 2.1, 5.2, 6,1) Комісіонер взяв на себе зобов”язання забезпечувати Комітента повною інформацією про хід реалізації товарів, кількість укладених угод, щомісячно до 10 числа поточного місяця представляти письмовий звіт про реалізацію товару, перевести кошти Комітенту в 3-денний термін після отримання коштів від покупця.
Проте, суду не подано доказів, які б свідчили про належне виконання приватним підприємцем ОСОБА_1. своїх зобов”язань по Договору комісії від 29.01.03, а саме доказів про кількість укладених угод, надання позивачу щомісячного письмового звіту про реалізацію отриманого товару, що у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України дає підстави суду для висновку про порушення зобов”язанння відповідачем, відповідно до умов якої, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно поданого позивачем розрахунку, заборгованість позивача становить 94495грн.
Відповідно до представленого в матеріали справи графіку погашення заборгованості по договору комісії, підписаного позивачем і відповідачем -1, сторони визначили строк погашення заборгованості до 30 червня 2005 року. Листом від 27.06.07 позивач звертався до приватного підприємця ОСОБА_1. з вимогою погасити наявну суму заборгованості, доказів чого суду не подано.
За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги доводи позивача, відсутність доказів в їх спростування, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе договірного зобов"язання належним чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимоги в частині стягнення 94495грн. боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині, стягнувши її з відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1.
Пунктом 7.2 Договору комісії від 29.01.03 встановлено відповідальність комісіонера за порушення строків оплати по даному договору у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно поданого розрахунку позивачем нараховано 4694грн. 99коп. пені.
Враховуючи матеріали справи, неподання доказів належного виконання договірного зобов'язання та у встановлені строки, що свідчить про його прострочення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми пені, стягнувши її з відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1.
Щодо відповідача -ОСОБА_2, то, враховуючи положення ст.ст. 1, 21 ГПК України, згідно яких сторонами в судовому процесі можуть бути зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, відсутність доказів здійснення ОСОБА_2. своєї діяльності як суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи, суд вважає за правильне припинити провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, поклавши суму заборгованості на приватного підприємця ОСОБА_1., оскільки саме підприємець ОСОБА_1. є стороною Договору комісії від 29.01.03 і саме вона як сторона договору, яка взяла на себе відповідні зобов”язання, повинна відповідати за їх належне виконання.
Крім того, суд вказує, що відповідач -ОСОБА_1. в судові засідання не з”явилась. Хоча як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 12.10.07, ухвала про відкладення розгляду справи від 30.10.07 направлялась на адресу відповідача (ОСОБА_1.), якою згідно представленого в матеріали справи свідоцтва про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи є: м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1. А відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, доказів чого суду не подано.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 549, 610, 1014 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 49, 75, п. 1ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Свідоцтво про держреєстрацію № НОМЕР_2) на користь спільного українсько-нідерландського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Тикаферлюкс", вул.Вербова, 9 Б, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400 (р/р 2600601542249 відділення Укрексімбанку, МФО 336934, код ЄДРПОУ 05394104) -94495грн. 00коп. основного боргу, 4694грн. 99коп. пені, 991грн. 90коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 провадження по справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соботник В. В.
рішення підписане 03.12.07
Виготовлено в АС “Діловодство”
Кучер Н.М._________________