Єдиний унікальний номер справи 235/8001/21

Номер провадження 2/235/2474/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ Донецької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (нарахованої, але не виплаченої при звільненні), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 27727,97 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», 12.04.2017 року звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На день звільнення позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 27727,97 гривень (згідно довідки №386/09 від 26.04.2018 року). З часу припинення трудових відносин, в супереч ст. 116 КЗпП України, позивачу не надано остаточного розрахунку, що й зумовило ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом порушених прав спосіб стягнення заборгованості по заробітній платі (а. с. 1 - 3).

Ухвалою суду від 09.11.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 15).

АТ «Українська залізниця» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, відзив не подано.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Позивачем ОСОБА_1 , в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, в позовній заяві заявлене клопотання про розгляд справи в його відсутність, а також про витребування доказів, в задоволенні цього клопотання позивачу було відмовлено мотивованою ухвалою.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

З трудової книжки ОСОБА_1 серійний номер НОМЕР_1 вбачається здійснення таких записів про трудову діяльність:

- 14.03.1994 року: прийнятий на посаду слюсаря по ремонту ЕПС 3 розряду;

- 28.08.2002 року: переведений помічником машиніста електровоза;

- 28.07.2003 року: переведений помічником машиніста електропоїзда;

- 04.06.2009 року: переведений машиністом електропоїзда цеху експлуатації (м. Ясинувата);

- 12.04.2017 року: звільнений за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 10 - 15).

Факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» не оспорюється, є доведеним, документально підтвердженим, останній запис в трудовій книжці позивача про звільнення зроблений на підставі наказу № 79/ос від 10.04.2017 року, засвідчений підписом помічника начальника з кадрових питань та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця».

За таких обставин, оскільки сторони перебували у трудових відносинах, - позивач ОСОБА_1 вважає, що спірний період часу з лютого 2016 року по квітень 2017 року він мав правомірні та законні очікування на оплату своєї праці.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» належних при звільненні виплат (заборгованості із заробітної плати), - суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Працівники мають на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996 року, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 року усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача ОСОБА_1 розрахунок з ним не проведено.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надано довідку №386/04 від 26.04.2017 року, згідно якої позивачу ОСОБА_1 за період з 01.02.2016 року по 12.04.2017 року сума невиплаченої заробітної плати склала 27727,97 гривень: за лютий 2016 року - 4859,19 гривень, за березень 2016 року - 5028,84 гривень, за квітень 2016 року - 3831,90 гривень, за травень 2016 року - 4237,24 гривень, за травень 2016 року - 4237,24 гривень, за червень 2016 року - 0,00 гривень, за липень 2016 року - 5122,87 гривень, за серпень 2016 року - 1469,49 гривень, за вересень 2016 року - 312,23 гривень, за жовтень 2016 року - 45,17 гривень, за листопад 2016 року - 168,15 гривень, за грудень 2016 року - 0,00 гривень, за січень 2017 року - 0,00 гривень, за лютий 2017 року - 0,00 гривень, за березень 2017 року - 0,00 гривень, за квітень 2017 року - 6566,13 гривень (а. с 16).

Суд звертає увагу, що відповідачем АТ «Українська залізниця» не оспорено дійсність відомостей, наведених у довідці, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумність цей документ.

В зазначеній довідці не зазначено інформацію стосовно виплати ОСОБА_1 належних сум при звільненні: - заробітна плата з вже здійсненим утриманням податків та зборів за період з 01.02.2016 року по 12.04.2017 року, тому суд вважає, що заборгованість значиться з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів.

Згідно позовної заяви відповідач АТ «Українська залізниця» не оспорює той факт, що при звільненні позивача ОСОБА_1 розрахунок з ним не проведено, при цьому зазначено, що підтвердження заборгованості по заробітній платі ускладнюється відсутністю первинної бухгалтерської документації, оскільки безпосередньо регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться у м. Лиман Донецької області, а фактичне місце роботи позивача знаходилося у м. Донецьку Донецької області, тобто на непідконтрольній території, на якій проводиться антитерористична операція.

Суд зазначає, що відсутність первинної документації не є підставою для відмови у нарахуванні заробітної плати, та виплати, проведенні остаточного розрахунку при звільненні, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить саме на працедавцеві, а не на працівникові. Отже, обмеження підприємства в доступі до первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Такий висновок узгоджується з положенням чинного законодавства. Так, відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року по справі № 243/5469/17 (провадження № 61-94св17) відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати заробітної плати.

Так, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Більш того, суд звертає увагу, що відсутність доступу до документації підприємства (кадрової, первинної, бухгалтерської тощо) у зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих документів, розташованих у м. Донецьку, однак загальновідомо, що антитерористична операція, згідно з положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпочата з 14.04.2014 року та не завершена (наразі здійснюється Операція об`єднаних сил). З вказаного вбачається, що відповідачем після визначення м. Донецька непідконтрольною територією України продовжено ведення господарської діяльності та ОСОБА_1 як працівнику (машиніста електровоза) цеху експлуатації (м. Ясинувата) продовжувалося нарахування заробітної плати, спірні трудові відносини виникли лише в період з лютого 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, форс-мажорні обставини відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року можуть свідчити про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, та можуть бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Разом з тим, заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (статті 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні, та жодним нормативно-правовим актом про працю не передбачено умови, підстави для ухилення роботодавця від обов`язку заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Суд, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що АТ «Українська залізниця» не доведено факт проведення відповідно до ст. 116 КЗпП України повного розрахунку після звільнення, - приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вищевикладеного, стягненню підлягає заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 27727,97 гривень.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з присудженої рішенням суду до стягнення заробітної плати.

За змістом ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 на підставі пільг відповідно п. 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при подачі позову державне мито не сплатив.

Згідно п.п 1 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Датою подачі позову є 05.11.2021 року. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2270 гривень. Тобто, з позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі - 27727,97 гривень підлягав сплаті судовий збір в сумі 908 гривень (в мінімальному розмірі).

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, вказане, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ОСОБА_1 задоволено повністю на суму 27727,97 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави дорівнює 908 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 9, 263, 617 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (нарахованої, але не виплаченої при звільненні) - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий 2016 року по квітень 2017 року в загальній сумі 27727 (дванадцять сім тисяч сімсот двадцять сім) гривень 97 копійок (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за лютий 2016 року в сумі 4859 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 19 копійок (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 04.01.2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5

Суддя: