27.01.2011
Справа № 22ц –522/11р. Головуючий в 1 інстанції :
Ведмідська Н.І.
Категорія 53 Доповідач : Бездрабко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року січня місяця 27 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Бездрабко В.О.
Суддів : Полікарпової О.М.
Цуканової І.В.
при секретарі : Кримцевій І.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Дочірнього підприємства «Енергетик»закритого акціонерного товариства «Херсонська меблева фабрика»на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Енергетик»закритого акціонерного товариства «Херсонська меблева фабрика», третя особа –директор дочірнього підприємства «Енергетик»Очеретяний Павло Григорович про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що він працював в ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»на посаді заступника начальника електротехнічного відділу з окладом 1560грн.
Згідно наказу №4/к від 29 квітня 2009 року він, з 01 травня 2009 року, в порядку ст.36 п.5 КЗпП України переведений в дочірнє підприємства «Енергетик»на посаду заступника директора. 28 жовтня 2009 року звільнений з посади у зв»язку зі скороченням штату працівників.
З 01.05.2009 року по 28 жовтня 2009 року заробітна плата йому не виплачувалася, з приводу чого виникла заборгованість у розмірі 10920грн., яку просив стягнути з ДП «Енергетик»на його користь та на підставі ст.237 ч.1 КЗпП України просив відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000грн.
28 вересня 2010 року ОСОБА_3 уточнив та доповнив позовні вимоги, зазначивши, що при переведені в ДП «Енергетик»його не було попереджено про зміну посадового окладу, а тому вважає, що його оклад в ДП «Енергетик»повинен дорівнювати 1560грн.
Оскільки відповідач з ним у повному обсязі не розрахувався, сплативши 14 квітня 2010 року лише заборгованість у розмірі 3924грн.56коп., то в порядку ст.117 КЗпП України просив також стягнути з ДП «Енергетик»середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.10.2009 року по 01.09.2010року, виходячи з посадового окладу в розмірі 1560грн. та коефіцієнта, на який повинна була збільшена заробітна плата, у розмірі 20454грн.64коп.
Справа судами слухалася неодноразово.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з дочірнього підприємства «Енергетик» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 6996грн.
У задоволенні вимог щодо стягнення компенсації за моральну шкоду відмовлено за необґрунтованістю.
В задоволені вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Стягнуто з дочірнього підприємства «Енергетик» на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 1000грн. та на користь держави судовий збір в сумі 69,96грн., витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з”ясування обставин справи, просить рішення суду частково скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП «Енергетик»ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»також подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити. Зокрема товариство зазначило, що під час роботи позивача на підприємстві його оклад складав 683грн. і станом на 09.04.2010 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 виплачена.
Заслухавши доповідача, осіб, які з”явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ДП Енергетик»підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 з 05 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року працював на посаді начальника електротехнічного відділу ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»з окладом 1560грн.
Відповідно до наказу №4/к від 29 квітня 2009 року ОСОБА_3 на підставі п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, за його згодою, переведений в дочірнє підприємство «Енергетик»ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»на посаду заступника директора з 30 квітня 2009 року, що підтверджується наказом №1/к ДП «Енергетик»про прийняття позивача на роботу з окладом згідно штатного розкладу (а.с.22).
З свідоцтва про державну реєстрацію, статуту дочірнього підприємства «Енергетик»встановлено, що дане підприємство є юридичною особою, яке засноване на колективній власності ЗАТ «Херсонська меблева фабрика». При цьому засновник затверджує штатний розклад та розмір посадових окладів працівників дочірнього підприємства.
З штатної чисельності ДП «Енергетик», затвердженої директором ЗАТ «Херсонська меблева фабрика», вбачається, що станом на 01 травня 2009 року посадовий оклад позивача складав 683грн. (а.с.23). Зазначений розмір посадового окладу позивача також підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов»язкове пенсійне страхування за травень –жовтень 2009 року, які подавалися підприємством до Управління пенсійного фонду України і, з якого обчислювалися відповідні внески (а.с.105-110).
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що посадовий оклад ОСОБА_3 в ДП «Енергетик»повинен відповідати його окладу в ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»у розмірі 1560грн., оскільки позивачем не доведено факт порушення його трудових прав, пов»язаних з переведенням в ДП «Енергетик»в порядку п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України. Крім того, висновок суду про те, що штатна чисельність ДП «Енергетик», як самостійної юридичної особи, не мала бути затверджена директором ЗАТ «Херсонська меблева фабрика»суперечить правовому статусу дочірнього підприємства та участі засновника в управлінні цим підприємством, яка передбачається установчими документами господарського товариства та регулюється нормами ЦК та ГК України.
Згідно наказу від 28 жовтня 2009 року ОСОБА_3 звільнений з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з скороченням штату працівників.
В порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільнені позивача з ним не був проведений повний розрахунок.
З пояснень сторін встановлено, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 3924грн.56коп. (виходячи з посадового окладу 683грн.та з урахуванням сплати обов»язкових податків та платежів) ОСОБА_3 отримав 14 квітня 2010 року, з приводу чого рішення суду в частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 6996грн., яка обрахована судом з окладу 1560грн., підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог про відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 10000грн. пов»язаної з несвоєчасністю виплати відповідачем заборгованості по заробітній платі, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в цій частині підлягають відхиленню.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно роз»яснень в абз.5 п.25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці»не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку ст.117 КЗпП України, з заявою про поновлення цього строку не звертався та поважність причин пропуску не довів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд першої інстанції стягнув в ДП «Енергетик»на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1000грн. Проте, у зв»язку з відмовою у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в порядку ст.88 ЦПК України слід відмовити у стягненні на його користь витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Енергетик»закритого акціонерного товариства «Херсонська меблева фабрика»задовольнити частково.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року в частині стягнення з дочірнього підприємства «Енергетик»на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі у розмірі 6996грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені вказаних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :