ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

05 січня 2022 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., перевіривши клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Морозової О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

На вказану постанову суду, захисник Морозова О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить визнати причину пропуску строку на подання апеляційної скарги поважною та поновити строк. Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2021 року, у справі №727/9329/21 - скасувати, у зв`язку із відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Адміністративну справу №727/9329/21 відносно ОСОБА_1 закрити.

Свої вимоги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду обґрунтовує тим, що під час проголошення постанови районним судом, апелянт ОСОБА_1 та його захисник адвокат Морозова О.В. присутніми не були. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав лише 24.12.2021 року, а про її існування дізнався із ЄРСР 14.12.2021 року. Раніше ніж 14.12.2021 року сторона захисту не могла довідатись про існування оскаржуваної постанови так, як відомості по останній були відсутніми в ЄРСР.

ЄУНСС: 725/6489/21 Головуючий у І інстанції: Одовічен Я.В.

Номер провадження № 33/822/26/22 Головуюча в апеляційній ін-ції:

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Станковська Г.А .

Крім того, сторона захисту очікувала вирішення долі поданого клопотання та навіть не припускала про винесення оскаржуваної постанови.

Перевіривши матеріали справи та доводи в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Нормами ч.2 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, постанова районного суду відносно ОСОБА_1 була винесена судом 09 грудня 2021 року (а.с.25-26). Апеляційна скарга на вказану постанову подана апелянтом лише - 24 грудня 2021 року, що підтверджується відомостями на поштовому конверті (а.с.45), та отримана районним судом - 28 грудня 2021 року, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції районного суду (а.с.31), тобто поза межами встановленого законом строку на її оскарження.

Згідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (вирішеної справи/остаточного судового рішення), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що захисник Морозова О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , була присутньою в судовому засідання 09 грудня 2021 року, в якому вину свого довірителя у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнала, та підтримала своє клопотання про направлення матеріалів справи на доопрацювання (а.с.25).

Крім того, в матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення ОСОБА_1 копії постанови суду від 09.12.2021 р.(а.с.27).

Твердження апелянта в частині того, що їм не було проголошено судове рішення не заслуговує на увагу суду, так як стороною захисту жодним чином зазначене не доводиться, а навпаки була присутня при розгляді вказаної адміністративної справи. Також, слід звернути увагу на те, що апелянт мав можливість дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду, шляхом звернення з клопотанням про надання копії постанови суду та у визначений ст.294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року, Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не навів обґрунтованих підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення, а тому в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.

Керуючись ст.ст.289, 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Морозовій О.В. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2021 року відносно ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційну скаргу разом з усіма додатками до неї повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду Г.А. Станковська