ОКРЕМА УХВАЛА

м. Вінниця

29 грудня 2021 р. Справа № 120/3076/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Молявчик Олена Олександрівна та Фермерське господарство "Ланецького"

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Молявчик Олена Олександрівна та Фермерське господарство "Ланецького" про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням від 24.06.2021 року, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено: Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1178/5 від 31.03.2021 "Про задоволення скарги".

В подальшому позивач звернувся в суд із заявою в порядку статті 383 КАС України, обґрунтовуючи яку зазначає, що на виконання рішення суду від 24.06.2021 року у справі № 120/3076/21-а відповідач уникає виконання своїх обов`язків, передбачених ч. 2 п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови КМУ від 24.12.2019 №1150).

Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо наданої заяви, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правові норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5.02.2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням від 24.06.2021 року у справі № 120/3076/21-а позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1178/5 від 31.03.2021 "Про задоволення скарги".

Частиною 2 п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови КМУ від 24.12.2019 №1150) передбачено, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення також забезпечує внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.

Так, зазначеною нормою передбачено обов`язок Мін`юсту не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення внести до реєстрів відповідних відомостей.

Із матеріалів справи слідує, що за результатами апеляційного розгляду справи Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 03.12.2021 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до положень ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Сьомим апеляційним адміністративним судом копію постанови від 03.12.2021 року направлено Міністерству юстиції України засобами електронного зв`язку та отримано 03.12.2021, що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021.

Із викладеного слідує, що у Міністерства юстиції України 06.12.2021 (наступний робочий день після отримання рішення суду, що набуло законної сили) виник обов`язок відповідно до ч. 2 п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови КМУ від 24.12.2019 №1150), що полягає у відновленні відомостей, які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства "Ланецького" (код ЄДРПОУ 36244177) до скасування реєстраційних дій від 27.03.2020 №11631050033000414 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та № №11631070033000414 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Однак, Міністерство юстиції України такі дії не вчинено, а відтак, вчинено протиправну бездіяльність, яка порушує права позивача на володіння та розпорядження своїм майном, як власнику та керівнику ФГ "Ланецького".

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України.

Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Враховуючи, що Міністерство юстиції ігнорує вимоги судів суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство юстиції України у 10-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали усунути причини і умови, які сприяли невиконанню рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі № 120/3076/21-а.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 249, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі № 120/3076/ 21-а, яка полягає у не вчиненні дій по відновленню відомостей, які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фермерського господарства "Ланецького" (код ЄДРПОУ 36244177) до скасування реєстраційних дій від 27.03.2020 №11631050033000414 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та № №11631070033000414 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Винести окрему ухвалу на ім`я Міністра юстиції України щодо недотримання Міністерством юстиції України вимог чинного законодавства України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Про вжиті заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд у 10-денний термін з дня отримання ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович