ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.12.10 р. Справа № 29/312
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк”, м.Київ, в особі філії „Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м.Дорнецьк, ЄДРПОУ 09334636,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада-Плюс”, м.Феодосія Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ 3353588,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32208910,
відповідача 3: Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир», м.Донецьк, ЄДРПОУ 20376210,
про стягнення з відповідача 1 4 220 562,75 грн., у тому числі заборгованість за кредитом – 3 719 953,29 грн., заборгованості за несплаченими процентами – 488 609,46 грн., заборгованості за несплаченою комісією – 12 000,00 грн.; звернення стягнення на майно відповідача 2, відповідача 3.
За участю представників сторін:
від позивача: Ломовцев В.О. – за довіреністю,
від відповідача 1: не з’явився,
від відповідача 2: Бєломєстнов А.Ю. – за довірністю,
від відповідача 3: не з’явився, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк”, м.Київ, в особі філії „Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада-Плюс”, м.Феодосія Автономної Республіки Крим, про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 220 562,75 грн., у тому числі заборгованості за кредитом – 3 719 953,29 грн., заборгованості за несплаченими процентами – 488 609,46 грн., заборгованості за несплаченою комісією – 12 000,00 грн., до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл”, м.Донецьк, про звернення стягнення на майно, передане у заставу Банку, відповідно до договору застави №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р. шляхом продажу майна Банком від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» будь-якій особі з наданням права Банку вчинити дії по зняттю автотранспорту, що є предметом застави з обліку в МРЕВ УДАІ для його подальшої реалізації, а також передати рухоме майно у володіння банку для подальшого продажу третім особам, та до Відповідача 3, Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Богатир», м.Донецьк, про звернення стягнення на майно, передане у іпотеку Банку, відповідно до договору іпотеки №15-94/17-4324/08 від 03.07.2008р., посвідченого ОСОБА_1 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №3433 шляхом продажу предмета іпотеки Банком від свого імені будь-якій особі з наданням права банку отримати витяг в БТІ (за місцем знаходження предмету іпотеки).
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р., іпотечний договір №15-94/17-4324/08 від 30.07.2008р. та договір застави майна №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р., договори про внесення змін до даних договорів, копії правовстановлюючих документів, витяги з Державного реєстру іпотек.
01.12.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, м.Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом щодо визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р., укладеного між Головним управлінням Промінвестбанку в Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Елада-Плюс” та договору застави майна № 15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р., укладеного між Головним управлінням Промінвестбанку в Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”.
За результатми розгляду даної заяви зустрічний позов повернутий заявнику без розгляду ухвалою господарського суду від 01.12.2009р.
14.12.2010р. представником Позивача надано заяву про збільшення позовних вимог, якою з огляду на тривали час розгляду справи, станом на 24.09.2009р., а також при допущенні помилки при розрахуванні суми комісії, фактично заявлено до стягнення сума боргу у розмірі 4 252 806,69 грн., у тому числі 3 719 953,29 грн. заборгованості за кредитом, 522 853,40 грн. заборгованості по відсотках та 10 000,00 грн. заборгованості за комісійну винагороду.
На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.
Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та надавав пояснення по суті спору.
Відповідачі 1, 3 у судові засідання не з’являлися, відзиву та доказів припинення або відсутності спірних грошових зобов’язань не надали, хоча належним чином повідомлялися про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.
Представник Відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому відзиву та доказів припинення або відсутності підстав звернення стягнення на майно суду не представив.
Справа розглядається, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
18.07.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі заступника начальника філії „Головне управління Промінвестбанку у Донецькій області” (правонаступником якого є Позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еллада Плюс” (Позичальник, Відповідач 1) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1409/08 (кредитний договір), відповідно до умов якого розмір зобов’язань за відновлюваною кредитною лінією між Банком та Позичальником не може перевищувати 4 300 000,00грн. на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 в редакції договору про внесення змін №15-93/17-1409/08/2 від 27.08.2008р. до кредитного договору).
Відповідно до п.1.2 договору (в редакції договору про внесення змін №15-93/17-1409/08/2 від 27.08.2008р. до кредитного договору), повернення сум кредиту за кредитною лінією повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку:
- 200 000,00 грн. - 03.11.2008р.;
- 200 000,00 грн. – 01.12.2008р.;
- 300 000,00 грн. – 26.12.2008р.
Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту – 17.07.2009р. або 10 днів з моменту настання випадків, передбачених у п.3.3.4 цього договору.
За своєю правовою природою вказаний договір №15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р. є кредитним договором, згідно якому за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відсотки за користування фінансовим кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20 процентів річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та сплачуються Позивальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, відсотки нараховані у жовтні 2008р. сплачуються Позичальником до останнього робочого дня листопада 2008р., відсотки нараховані у листопаді 2008р. сплачуються Позивальником до останнього робочого дня грудня 2008р., відсотки нараховані Банком у день остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту сплачуються Позичальником у той же день. У грудні кожного року відсотки нараховуються Банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) по 31 грудня включно та сплачуються Постачальником не пізніше останнього робочого дня місяця (п.2.2. договору в редакції договору про внесення змін №15-93/17-1409/08/4 від 28.11.2008р. до кредитного договору).
За послуги по управлінню фінансовим кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду 2 000,00 грн. без ПДВ, яка нараховується Банком щомісячно 26 числа та у день остаточного погашення кредитної лінії і сплачується Позичальником до останнього робочого дня місяця, крім жовтня 2008р., яка сплачується по 30.11.2008р., а у день погашення кредиту у той же день з поточного рахунку Позичальника. У день остаточного повернення кредитної лінії Позичальник сплачує комісійну винагороду у повному обсязі. (п.2.3. договору в редакції договору про внесення змін №15-93/17-1409/08/3 від 31.10.2008р. до кредитного договору).
У випадку порушення Позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, встановленого п.1.2 цього договору, Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 23,0 процента річних за кредитом, наданим у національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.2.2 цього договору і Банк нараховує у передостанній робочий день звітного робочого місяця за період попередній даті нарахування та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, проценти нараховані Банком у день остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту сплачуються Позичальником у той же день. В грудні кожного року проценти нараховуються Банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) по 31 грудня включно та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця (п.2.4. кредитного договору).
У випадку, якщо застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому п.2.2 цього договору для нарахування та сплати процентів на рахунок, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття (п.2.5 кредитного договору).
Крім того, згідно п.3.3.4 кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних у межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, у випадках, коли, зокрема, Позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.
Забезпеченням кредиту є іпотека, майно майнових поручителів та застава права вимоги (п.2.9 договору в редакції договору про внесення змін №15-93/17-1409/08/1 від 30.07.2008р. до кредитного договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих останнім на себе згідно умов цього договору (п.п.5.1, 5.6 кредитного договору).
Внаслідок порушення Відповідачем 1 грошових зобов’язань за кредитним договором Позивач звернувся відповідно до п.3.3.4 кредитного договору до останнього з вимогою №19-30/316 від 08.04.2009р. про повернення на протязі 10 календарних днів процентів несплачених в строк за користування кредитом та кредиту.
Тобто, Позивач набув права на стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
За умовами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Оскільки Відповідачем 1 до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р., суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу.
Таким чином, суд вважає, що Позивачем доведений факт заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Елада Плюс” перед Банком, а саме заборгованості за кредитом у розмірі 3 719 953,29 грн., 522 853,40 грн. заборгованості по відсотках та 10 000,00 грн. заборгованості за комісійну винагороду.
В якості забезпечення виконання боржником зобов’язань за кредитним договором №15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р. (та усіх договорів про внесення змін до нього) між Банком (Іпотекодержатель) та Малим приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Богатир” (Іпотекодавець, Відповідач 3) був укладений іпотечний договір №15-94/17-4324/08 від 30.07.2008р. (договір іпотеки).
Відповідно до п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно –автозаправочна станція – 2, Донецька область, Шахтарський район, с/рада Золотаревська, траса Міллерові-Донецьк 242км+700м, будівля операторної (літ.А), шлакоблок, АПБ (літ.Б), метал, замощення.
Як вбачається з договору іпотеки, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу №57 від 24.05.2000р.
Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 3 976 000,00 грн. (п.1.2. договору іпотеки).
В розділі 5 іпотечного договору визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, відповідно до п.5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, зокрема, якщо: у момент настання строку виконання будь-яких зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, у тому числі при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строк суму кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбаченому кредитним договором строк суми відсотків (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті у строк суми неустойки (пені, штрафу), що передбачено кредитним договором.
Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись будь-яким із наступних способів на вибір Іпотекодержателя за заставною вартістю: позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Іпотекодежателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі за заставною вартістю на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України „Про іпотеку”; прийняття предмету іпотеки у власність Іпотекодержателем за заставною вартістю у порядку, передбаченому ст.37 Закону України „Про іпотеку”; іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмету іпотеки законодавству (п.5.3.1 договору іпотеки).
Іпотекодержатель може безпосередньо звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за заставною вартістю та його реалізацією. При цьому реалізація предмета іпотеки здійснюється будь-яким способом (у тому числі вказаному у п.5.3.1 цього договору) за вибором Іпотекодержателя (п.5.3.2 договору іпотеки).
Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно ст. 36 Закону України “Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає можливий способі звернення стягнення на предмет іпотеки за заставною вартістю за вибором Іпотекодержателя, без додаткового узгодження з Іпотекодавцем (п.5.2 іпотечного договору).
Як встановлено судом, договір іпотеки №15-94/17-4324/08 від 30.07.2008р. та договори про внесення змін до нього посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дрігою І.Г., обтяження майна іпотекою зареєстровано в реєстрі 30.07.2008р. за №53.
За своєю правовою природою договір №15-94/17-4324/08 від 30.07.2008р. є договором іпотеки, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України “Про іпотеку”, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Згідно ст.575 Цивільного кодексу України, іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про іпотеку” та ст.572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про іпотеку”, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб, на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
На час розгляду справи в суді інших іпотекодержателів за вказаними об’єктами не встановлено.
Позивач направив Відповідачу 1 вимогу №19-30/316 від 08.04.2009р., в якій зазначив, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором, будуть здійснені заходи щодо початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За приписом ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (ст.38 Закону України „Про іпотеку”).
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає, що позов в частині звернення стягнення на предмети іпотеки підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене вимога позивача стосовно надання Банку права отримати витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім того, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 2 (Поручитель) був укладений договір застави майна №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р.
Пунктом 1.1 договору застави обумовлено, що цей договір забезпечує вимоги Позивача, які випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1409/08 від 18.07.2008р. (а також усіх договорів про внесення змін до нього).
Предметом застави є обладнання, що знаходиться за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с/с Золотаревський АЗС траса Мілерово-Донецьк 242км+700 (п.1.2 договору застави).
Стотрони цього правочину оцінюють майно у 483 585,00 грн. (п.1.3 договору застави).
За своєю правовою природою договір №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р. є договором застави, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України “Про заставу”, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Відповідно до п.5.1. договору застави, заставодержатель набуває права звернення стягнення та реалізації майна, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю або частково, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитної угоди строки суми кредиту та/або при несплаті або часткові несплаті у строк суми відсотків або процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у строк сум штрафних санкцій; та/або при несплаті або частковій несплаті строк комісійної винагороди.
Згідно з п.5.2. договору застави, порядок звернення стягнення на предмет застави визначений шляхом звернення до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на майно та його реалізацію одним із способів, обраним Заставодержателем та вказаним у п.5.3 цього договору.
Звернення стягнення на майно, у відповідності до п.5.3 договору, може відбуватись згідно з чинним законодавством, зокрема, через самостійну реалізацію за заставною вартістю шляхом укладення договору купівлі-продажу майна з іншою особою покупцем або на публічних торгах.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі про його пролонгацію, зміну процентної ставки та ін. або припинення права застави у випадка, що прямо передбачені чинним законодавством (п.7.2 договору).
Відомості про обтяження заставою вищевказаного майна за договором застави №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р. зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), було зареєстровано звернення стягнення за вищезазначеним договором застави.
Позичальником зобов’язання за кредитним договором виконувались неналежно, в зв’язку з чим Банком було направлено Відповідачу 2 вимогу №19-30/316 від 08.04.2009р. з вимогами погашення заборгованості за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на заставне майно у випадку невиконання зазначених вимог.
У відповідності до ст.21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.
Відповідно до ст.22 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.1 Закону України „Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права обтяжувача звернутися до суду.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом (ст.25 того ж Закону).
Факт невиконання Відповідачем 1 забезпеченого заставою зобов’язання підтверджений матеріалами справи, тому вимоги Позивача щодо звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на Відповідачів, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з їх вини виник спір.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 20, 22, 33, 34, 43, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії “Головне управління Промінвестбанку у Донецькій області” до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Еллада-Плюс”, м.Феодосія,до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, м.Донецьк, до відповідача 3, Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Донецьк, про стягнення з відповідача 1 4220562,75 грн., у тому числі заборгованості за кредитом – 3719953,29грн., заборгованості за несплаченими процентами –488609,46 грн., заборгованості за несплаченою комісією –12000,00 грн.; звернення стягнення на майно Відповідача 2, Відповідача 3 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елада-Плюс” заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 252 806,69 грн., у тому числі 3 719 953,29 грн. заборгованість за кредитом, 522 853,40 грн. заборгованість по відсотках та 10 000,00 грн. заборгованість за комісійну винагороду.
Звернути стягнення на нерухоме майно Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, передане у іпотеку банку відповідно до договору іпотеки №15-94\17-4324/08 від 30.07.2008р., шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі з наданням права банку отримати витяг у БТІ (за місцем знаходження предмета іпотеки).
Звернути стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл”, передане у заставу відповідно до договору застави №15-94/17-4238/08 від 30.07.2008р. шляхом продажу майна від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл” будь-якій особі з наданням права банку вчиняти дії по зняттю автотранспорту, що є предметом застави з обліку у МРЕВ УДАІ для його подальшої реєстрації та передати рухоме майно у володіння банку для подальшого продажу третім особам.
Стягнути з кожного з Відповідачів витрати по сплаті державного мита в розмірі 8 500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78,66грн.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
У судовому засіданні 27.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Іванченкова О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 31.12.2010р