Справа № 307/2046/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16.12.2021                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

                 головуючого – судді ОСОБА_1 ,

                 суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

                 за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

               та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,

               захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 , – адвокатки ОСОБА_7

                       та потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/143/21, за апеляційними скаргами, які подали обвинувачений ОСОБА_6 та його захисниця – адвокатка ОСОБА_9 ,

                                               ВСТАНОВИВ :

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2021 року                             

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,

визнаний винним і йому призначено покарання : за ч. 2 ст. 15- ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років; за ч. 3 ст. 15- ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття обвинуваченим ОСОБА_6 покарання визначено рахувати з 09 червня 2020 року.

Речові докази: експертний пакет № 4365882 з надписом «Національна поціліція України Головне слідче управління» з чоловічою курткою в середині, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, - ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_10 за належністю; чохол від ножа, зразки крові ОСОБА_10 , дві фланцеві серветки зі зразками запаху з поверхні чохла від ножа, два номерних пакета експертної служби МВС України № 3816691 та № 3816692 з пожежним сміттям у середині, три змиви, недопалок сірника та пляшки з сумішшю зміненого світлого нафтопродукту, які поміщено в номерний пакет експертної служби МВС України № 3099202, номерний пакет експертної служби «МВС України» № 3661706 з 357 металевими кульками, трубкою з прозорого полімерного матеріалу, металевим дротом, двома відрізками гніту, харчовою фольгою, самоклеючою стрічкою зеленого кольору та бездимним порохом у середині, змив, сумку, два пакети, ізоляційну стрічку з фольгою, упакований у номерний пакет експертної служби «МВС України» № 3992703 зразок крові ОСОБА_10 , експертний пакет № 4101573 з двома фланцевими серветками зі зразком запаху з поверхні чохла ножа, експертний пакет № 3933945 зі зразками крові ОСОБА_10 , експертний пакет № 1752026 з чохлом від ножа, два змиви з плямами темно-бурого кольору та змив з дверної ручки торгового комплексу «Весна, які упаковано в паперові конверти, номерний пакет експертної служби «МВС України» № 3099351 з двома пляшками із сумішшю зміненого світлого нафтопродукту, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, – ухвалено знищити; спеціальний пакет № 4302776 з надписом «Національна поліція України Слідче управління» з мобільним телефоном марки «Нокіа» моделі 301 РМ 839 в середині, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 , - ухвалено передати останньому за належністю; набір ножів фірми «Маестро» у кількості п`ять штук та ножиці чорного кольору, які поміщено в експертний пакет № 3130938 з надписом «Україна МВС», один кухонний ніж із дерев`яною ручкою коричневого кольору, який поміщено в експертний пакет № 4258210 з надписом «Національна поліція Головне слідче управління», один кухонний ніж із пластмасовою ручкою світло-бежевого кольору, який поміщено в експертний пакет № 4258211 з надписом «Національна поліція України Головне слідче управління», чоловічу бритву марки «Gillette» синього кольору, яку поміщено в експертний пакет № 4303211 з надписом «Національна поліція Слідче управління», які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, - ухвалено повернути ОСОБА_11 за належністю; чоловічу куртку синього кольору, яку поміщено в експертний пакет № 4365882 з надписом «Національна поліція Слідче управління», які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, - ухвалено повернути ОСОБА_8 ; мобільний телефон марки «Нокіа 302» із сім-картками операторів «Київстар», «Водафон», «Білайн» та «Pildyk», розкладний ніж із надписом «Stainless», які упаковано та опечатано в прозорий поліетиленовий пакет, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, - ухвалено передати за належністю ОСОБА_6 .

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави – 41 077 грн 91 коп - витрати за проведення експертиз.

Згідно вироку, ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

05 січня 2018 року приблизно о 20 год 30 хв ОСОБА_6 , знаходячись на проїзній частині дороги біля дворогосподарства АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з мотиву помсти та спричинення смерті потерпілому ОСОБА_8 внаслідок неприязних відносин, у ході розмови з останнім схопив його за праву руку та завдав йому два удари ножем в область живота, після чого потерпілий ОСОБА_8 почав втікати. Наздогнавши потерпілого ОСОБА_8 обвинувачений наніс йому ще один удар в область спини, однак свої злочинні дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_8 вирвався від обвинуваченого та втік до будинку за місцем проживання своїх батьків по АДРЕСА_1 . У результаті вказаних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних ножових поранень черевної порожнини з пошкодженням сальника, брижейки і її судин та петель тонкого і товстого кишківника, що відповідно до висновку експерта № 25 від 18.01.2018 відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення.

Окрім того, 11 серпня 2019 року приблизно о 02 год 30 хв обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою знищення або пошкодження майна потерпілого ОСОБА_8 шляхом підпалу, маючи при собі матерчату сумку, поліетиленовий пакет із паливно-мастильними матеріалами в середині та джерело запалювання у вигляді відкритого вогню, підійшов до дверей належного ОСОБА_8 торгівельного комплексу «Весна» по вул. Травнева, 2а в с. Вільхівці-Лази Тячівського району, де намагався встановити невідомий пристрій та запальну суміш на двері, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був поміченим ОСОБА_10 , що знаходився в середині приміщення, який відкрив двері з тильної сторони та намагався завадити ОСОБА_6 вчинити кримінальне правопорушення й після чого обвинувачений втік з місця скоєння злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, 11 серпня 2019 року приблизно о 02 год 30 хв обвинувачений ОСОБА_6 , після невдалої спроби підпалу, втікаючи від ОСОБА_10 , був затриманий останнім на відстані приблизно 15 метрів від торгівельного комплексу «Весна», та діючи умисно, з мотиву помсти, тримаючи в руках ніж, погрожуючи ОСОБА_10 вбивством, наніс йому один удар ножем в область грудної клітини зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді поранення лівої половини грудної клітини, вхідної колото-різаної непроникаючої рани грудної клітки зліва та вихідної різаної рани грудної клітки зліва, лінійного садна грудної клітини, які, відповідно до медичного висновку № 245 від 30.08.2019, відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, продовжував погрожувати ОСОБА_10 вбивством, намагався нанести йому ще один удар ножем, однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від нього, оскільки потерпілий ОСОБА_10 ухилився від удару та, побоюючись за своє життя, втік у середину приміщення торгового комплексу.

               В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказує на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивований, ухвалений з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд під час судового розгляду був явно упередженим, не брав до уваги доводи сторони захисту щодо непричетності його до вчинення інкримінованих йому діянь. Стверджує, що його безпідставно визнано винним та засуджено до реальної міри покарання. При цьому, посилається на те, що суд ухвалив вирок на підставі сфальсифікованих доказів, які зібрані під час досудового розслідування. Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

       Адвокатка ОСОБА_9 в апеляційній скарзі вказує на те, що вирок є незаконним. Посилається на те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення не доведена, оскільки знаряддя цього злочину під час досудового розслідування не встановлено. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду в справі № 164/1826/17, де вказано, що якщо умисне вбивство може бути вчинено як із прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Тому, вважає, що суд під час розгляду кримінального провадження, а орган досудового розслідування при проведенні такого не встановив основну кваліфікуючу ознаку, яка відмежовує цей склад злочину від інших складів злочину – прямий умисел, коли він виник у ОСОБА_6 , і що бажав останній, задумуючи вбивство, та яку мету переслідував. При цьому, зазначає, що відсутність прямого умислу на вбивство виключає наявність суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України. Крім того, посилається на те, що всі експертизи, які проведені під час досудового розслідування не містять жодного підтверджуючого доказу про наявність вини особи, а саме про вчинення саме ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів. Вказує і на те, що суд не дав належної оцінки показам свідків та безпідставно не взяв до уваги доводи сторони захисту про те, що покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зводяться до переказування слів потерпілого, а відповідно є показаннями з чужих слів, які ґрунтуються на поясненнях іншої особи. Вважає, що вищезазначене, а також покази інших свідків ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) та потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , свідчать про те, що вину ОСОБА_6 стороною обвинувачення не доведено, а судом засуджено за вчинення злочину особу, яка його не вчиняла. Посилається і на те, що суд не взяв до уваги той факт, що обвинувачений на момент коли мали місце інкриміновані йому злочини – 11.08.2019 перебував у Російській Федерації, а прокурором не надано жодного доказу за епізодами, що мали місце 11.08.2019, який би свідчив про те, що ОСОБА_6 у той час перебував на території України і що особою, яка вчинила замахи на підпал та вбивство, є саме обвинувачений ОСОБА_6 . Зазначає і про те, що суд безпідставно взяв до уваги як доказ винуватості – диск, на якому міститься відеозапис із камер відеоспостереження торгового комплексу «Весна», оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній документ у розумінні норм КПК України, який би підтверджував законність отримання цього доказу, що свідчить про його неналежність та недопустимість. Крім того, стверджує, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 07.06.2020, однак суд необґрунтовано визначив, що строк відбування ОСОБА_6 покарання необхідно рахувати з 09.06.2020. Просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому, порушує питання про проведення апеляційним судом судового слідства, у ході якого просить повторно допитати потерпілих, свідків, обвинуваченого та дослідити всі письмові та речові докази.

       Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційних скарг, пояснення учасників судового розгляду : захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатки ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційні скарги, прокурорки ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_8 , які заперечили щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг не має.

Кримінальне провадження розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого та потерпілих береться до уваги те, що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження, клопотань чи заяв про відкладення його розгляду не подавали, а обвинувачений не подавав заяв чи клопотань про те, що бажає взяти участь у розгляді апеляційних скарг і те, що у розгляді кримінального провадження бере участь захисниця обвинуваченого - адвокатка ОСОБА_7 ..

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що вирок є незаконним у зв`язку з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 194 КК України кримінальних правопорушень, а саме, у закінченому замаху на вбивство, тобто у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та незакінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, ґрунтується на сукупності зібраних відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, які наведено у судовому рішенні.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_8 , які він надав у суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, убачається, що 05.01.2018 він приїхав із Чехії в Україну в АДРЕСА_2 . Йому зателефонувала його мама та повідомила через дружину, що його шукав сусід ОСОБА_6 , який хоче з ним поговорити. Приблизно о 20 годині він прийшов до будинку ОСОБА_6 , постукав у вхідні двері. З вікна будинку виглянула донька ОСОБА_6 , якій він повідомив, що прийшов до батька, який хотів із ним поговорити. Через деякий час з будинку вийшов ОСОБА_6 і на проїзній частині дороги став виражатися на його адресу нецензурними словами, звинувачуючи його в тому, що він поставив на його земельній ділянці каналізаційний люк. Зауваживши ОСОБА_6 , що він облаштував каналізацію на своїй земельній ділянці, повернувся і став рухатися в напрямку торгівельного комплексу. В цей момент ОСОБА_6 підійшов до нього, схопив його за руку та завдав йому два удари ножем в область живота. Вирвавшись від ОСОБА_6 , він побіг до дворогосподарства своїх батьків, а ОСОБА_6 почав наздоганяти його і наздогнавши намагався завдати йому удар ножем в область спини, однак невцілив у нього, а тільки надрізав куртку, в яку він був одягнений. Знаходячись у будинку батьків повідомив їм, що його "підрізав" ОСОБА_6 . Згодом прибігла його дружина та родичі й відвезли його до лікарні. З приводу підпалу, повідомив, що підпал вчинив ОСОБА_6 через конфлікт щодо земельної ділянки, так як ОСОБА_6 не один раз йому погрожував.

З показань потерпілої ОСОБА_16 убачається, що 05.01.2018 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 вона поїхала до торгового комплексу "Весна", де розрахувалася з електриком за виконану роботу. В цей момент чоловік направився до ОСОБА_6 , так як той його шукав, щоб поговорити. Вона бачила чоловіка разом з ОСОБА_6 на проїзній частині дороги. Потім побачила,що чоловік почав втікати в дім своїх батьків, на що вона почала кричати і від її крику ОСОБА_6 відбіг на відстань приблизно 10 метрів. З приводу замаху на підпал торгового комплексу вважає, що його також вчинив ОСОБА_6 , так як його наздогнав племінник ОСОБА_17 . Коли прийшла на місце події, там вже були працівники поліції, бачила там невідомий пакет, який вони не чіпали, бо думали, що в середині бомба.

З показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що ввечері 05.01.2018 від своєї тітки ОСОБА_18 він дізнався, що його дядька ОСОБА_8 поранив ножем сусід ОСОБА_6 . Разом з іншими родичами відвозив ОСОБА_8 до лікарні. Того ж вечора стали розшукувати ОСОБА_6 , але його ніде не знайшли. В ніч з 10 на 11 серпня 2019 він разом з батьком ОСОБА_19 знаходилися в середині приміщення торгівельного комплексу «Весна» по вул. Травнева, 2а в с. Вільхівці-Лази Тячівського району, оскільки боялися вчинення підпалу. Знаходячись на третьому поверсі побачили на відеозаписі з камери відео спостереження, як невідомий чоловік із рюкзаком і кульком у руках наближається до дверей магазину. По ході впізнали ОСОБА_6 , який був у кепці. Запідозривши спробу підпалу, він спустився вниз, відкрив двері, а ОСОБА_6 у цей момент знаходився біля дверей. Одразу ж ОСОБА_6 почав втікати за магазин, де він його наздогнав та схопив за плече, на що ОСОБА_6 , розвернувшись, почав кричати, що вб`є його, наніс йому один удар ножем в область грудної клітки, та намагався нанести йому ще один удар, від якого він ухилився. Перелякавшись за своє життя, одразу ж втік до приміщення торгового комплексу.

З показань свідка ОСОБА_12 убачається, що 05.01.2018 він зустрів обвинуваченого ОСОБА_6 , який сказав йому, що хоче поговорити з його сином ОСОБА_20 , про що він розповів своїй дружині. Того ж дня, через деякий час, до нього додому прийшов його син ОСОБА_21 , поранений, тримаючись за живіт, та повідомив, що його "підрізав" ОСОБА_6 , на що прибігла невістка, її батько та внук ОСОБА_17 . Вони помістили пораненого сина в автомобіль і відвезли в лікарню.

З показань свідка ОСОБА_13 убачається, що 05.01.2018 її чоловік ОСОБА_12 сказав їй, що сусід ОСОБА_6 хоче поговорити з їхнім сином ОСОБА_8 . Вона зателефонувала невістці та повідомила про це. Через деякий час до будинку зайшов їх син, який був у крові і тримаючись рукою за живіт, сказав - "мене вбив" ОСОБА_6 . Знаходячись у будинку разом з іншими родичами вони помістили сина ОСОБА_8 до автомобіля та відвезли в лікарню міста Тячів, де йому зробили операцію. З приводу події, що мала місце 11 серпня 2019 року свідок ОСОБА_13 показала, що приблизно о 02 годині 30 хвилин ночі вона була вдома, почула крики з вулиці, у вікно побачила внука ОСОБА_22 , який тримався за живіт, вона зателефонувала ОСОБА_23 і пораненого ОСОБА_24 відвезли до лікарні. По дорозі в лікарню, в автомобілі, ОСОБА_17 розповів їй про те, що він бачив на камері відео спостереження як ОСОБА_6 прийшов до вхідних дверей магазина, а потім поранив його під час затримання та втік із місця пригоди.

З показань свідка ОСОБА_14 убачається, що такими підтверджено покази потерпілого ОСОБА_10 про те, що в ніч на 11.08.2019, коли його син ОСОБА_10 наздоганяв ОСОБА_6 біля торгового комплексу, на його крики ОСОБА_6 утік, поранивши його сина. Після цього він зателефонував іншому сину і вони відвезли пораненого ОСОБА_10 до лікарні.

З показань свідка ОСОБА_15 убачається, що після підпалу будинку ОСОБА_25 10.08.2019, родичі були насторожені спробою повторного підпалу, а тому в ніч з 10 на 11 серпня 2019 року, його батько ОСОБА_19 разом із братом ОСОБА_26 пішли в магазин, а він залишився вдома. Згодом вночі йому зателефонував батько та повідомив, що брата ОСОБА_22 поранено і його треба відвезти до лікарні. По дорозі в лікарню ОСОБА_17 розповів, що на нього напав ОСОБА_6 та поранив його ножем.

З показань свідка ОСОБА_27 убачається, що 05.01.2018 його викликали на роботу, де він прооперував ОСОБА_8 , у якого були два ножових проникаючих поранення черевної порожнини і дві рани на плечі.

З показань свідка ОСОБА_11 убачається, що 05.01.2018 до них додому прийшов ОСОБА_8 та спитав її батька ОСОБА_6 . Про прихід ОСОБА_8 вона повідомила батька і той вийшов на вулицю до ОСОБА_8 . Після цього, у будинок батько не повернувся. Через деякий час їй зателефонував батько ОСОБА_6 та сказав, що його не буде, він їде в Росію.

Відповідно до протоколу огляду місця події, проведеного у приміщенні Тячівської районної лікарні, вилучено чоловічу куртку ОСОБА_8 з ілюстрованими фото таблицями, з пошкодженнями, розрізами та плямами бурого кольору, яку в подальшому визнано речовим доказом.

З протоколу огляду місця події – перехрестя автодороги по вул. Шевченка та вулиці Травнева у с. Вільхівці-Лази Тячівського району вбачається, що в ході проведення цього огляду на дорозі та ручках дверей торгового комплексу «Весна» було виявлено плями темно-бурого кольору, схожі на кров, з яких відібрано змиви, матерчату сумку та поліетиленовий пакет із пляшками в середині з рідиною в середині, предмет круглої форми обмотаний липкою стрічкою в середині якого знаходилася фольга з металевими кульками та речовина схожа на мисливський порох із піротехнічним виробом та металевим дротом, чохол від ножа. На місці огляду два змиви з плямами темно-бурого кольору та змив з дверної ручки торгового комплексу «Весна», упаковано в паперові конверти, а також чохол від ножа, зразки крові ОСОБА_10 , металеві кульки, трубки з прозорого полімерного матеріалу, металевий дріт, два відрізки гніту, харчову фольгу, самоклеючу стрічку зеленого кольору, сумки, бездимний порох, вилучено і вищевказані об`єкти постановою слідчого визнано речовими доказами.

З висновку судової вибухотехнічної експертизи № 12/91 від 29.08.2019 убачається, що надані на дослідження предмети та речовини виготовлені у саморобний спосіб з наслідуванням конструктивних особливостей саморобного вибухового пристрою у зв`язку з тим, що використані матеріали та метальний пороховий заряд не мають кількісних та якісних показників, які притаманні вибуховим пристроям, бездимний порох, яким був споряджений саморобний вибуховий пристрій, придатний для вибухового перетворення.

З протоколу огляду та перегляду відеозапису з камер відео спостереження, встановлених на будівлі торгового комплексу «Весна» по вул. Травнева, 2а у с. Вільхівці-Лази Тячівського району, вбачається, що в ході перегляду відеозапису потерпілий ОСОБА_10 впізнав в особі, зафіксованій на відеозаписі, обвинуваченого ОСОБА_6 , який вчинив спробу підпалу та спричинив йому тілесні ушкодження.

З протоколу проведення слідчого експерименту вбачається, що в ході проведення слідчого експерименту 18.07.2020 потерпілий ОСОБА_8 розповів та показав про обставини події, що мала місце 05.01.2018, з ілюстрованими фото таблицями.

Відповідно до медичного висновку експерта № 25 від 18.01.2018 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних ножових поранень черевної порожнини з пошкодженням сальника, брижейки і її судин та петель тонкого і товстого кишківника, які могли бути спричинені яким-небудь твердим колюче-ріжучим предметом, можливо лезом ножа і відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення. Крім того, у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення м`яких тканин правого плеча, яке могло бути спричинено яким-небудь твердим колюче-ріжучим предметом, можливо лезом ножа і відноситься до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Відповідно до медичного висновку експерта № 245 від 30.08.2019 у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: поранення лівої половини грудної клітки у вигляді вхідної колото-різаної проникаючої рани грудної клітки зліва та вихідної колото різаної рани грудної клітки зліва, які виникли в результаті однієї або більше дій твердим предметом ріжучою крайкою та вістрям і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, так як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров`я більше 6-ти, але менше 21-го дня; лінійного садна грудної клітки, яке виникло в результаті однієї або більше дій за механізмом спричинення предметом, що мав характеристики тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею і відноситься до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи стійку втрату працездатності.

При оцінці вищенаведених показань потерпілих та свідків, а також інших письмових і речових доказів, на які суд посилається у вироку в підтвердження вини ОСОБА_6 у скоєнні передбачених ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 194 КК України кримінальних правопорушень, колегія суддів показання потерпілих та свідків вважає логічними, послідовними, такими, що не містять суперечностей, і такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

При оцінці показань потерпілих та свідків, колегія суддів бере до уваги те, що в кримінальному провадженні відсутні які-небудь докази (дані) про те, що у потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , а також свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 були підстави для обмови ОСОБА_6 , і на такі не вказували, як під час розгляду справи у місцевому суді, так і під час розгляду апеляційних скарг захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , а також не вказувала адвокатка ОСОБА_9 в апеляційній скарзі. Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв їх до уваги, надавши їм перевагу та визнавши їх достовірними, і також приймає їх до уваги.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вищенаведені докази в їх сукупності, які є достовірними, допустимими, зібраними відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі із врахуванням вимог ст. ст. 85-89 КПК України, підтверджують винуватість ОСОБА_6 у закінченому замаху на вбивство, тобто у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, та незакінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, а тому, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності наведених вище доказів. У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій.

Колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 194 КК України за вказаними вище кваліфікуючим ознаками кваліфіковані правильно.

Перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку не виявлено порушень норм Конституції України, у тому числі передбачених статтею 62 Конституції України, норм Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, та обґрунтованість судового рішення в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, та які є безумовною підставою для його скасування і, зокрема, порушення права особи на захист.

З огляду на наведені вище докази, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд під час судового розгляду був явно упередженим, не брав до уваги доводи сторони захисту щодо непричетності до вчинення інкримінованих йому діянь, безпідставно визнав його винним та засудив до реальної міри покарання, при цьому ухваливши вирок на підставі сфальсифікованих доказів, які зібрані під час досудового розслідування, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що сторона захисту – апелянти, не посилаються на те у чому проявлялась упередженість та необ`єктивність суду під час розгляду кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час досудового розслідування не встановлено знаряддя злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України, що свідчить про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину, - апеляційний суд не бере до уваги й відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину, який підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження та наведеними вище доказами.

Із цих підстав, як такі, що не знайшли свого підтвердження та, відповідно, не впливають на висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України, а також не свідчать про відсутність у ОСОБА_6 прямого умислу на вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , що не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, - апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що суд під час розгляду кримінального провадження, а орган досудового розслідування при проведенні такого не встановив основну кваліфікуючу ознаку, яка відмежовує даний склад злочину від інших складів злочину – прямий умисел, коли він виник у ОСОБА_6 , і що бажав останній задумуючи вбивство та яку мету переслідував. При цьому, апеляційний суд вважає, що характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_6 , локалізація тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та механізм їх спричинення, знаряддя вчинення злочину, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України, і свідчать про те, що ОСОБА_6 у даному випадку діяв із прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілих, однак смерть потерпілих не настала лише через обставини, що не залежали від волі ОСОБА_6 .

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що відсутність прямого умислу на вбивство виключає наявність суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні й необґрунтовані.

Як безпідставні, надумані та необґрунтовані, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що всі експертизи, які проведені під час досудового розслідування не містять жодного підтверджуючого доказу про наявність вини особи, а саме про вчинення саме ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів.

Як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки показам свідків, оскільки покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зводяться до переказування слів потерпілого, а відповідно є показаннями з чужих слів, які ґрунтуються на поясненнях іншої особи, а покази інших свідків ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) та потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , свідчать про те, що вину ОСОБА_6 стороною обвинувачення не доведено, а судом засуджено за вчинення злочину особу, яка його не вчиняла.

Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений на момент коли мали місце інкриміновані йому злочини – 11.08.2019 перебував у Російській Федерації, а прокурором не надано жодного доказу за епізодом, що мав місце 11.08.2019, який би свідчив про те, що ОСОБА_6 у той час перебував на території України і що особою, яка вчинила замахи на підпал та вбивство, є саме ОСОБА_6 , - апеляційний суд відхиляє як такі, що також не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_14 , які впізнали ОСОБА_6 . При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні й стороною захисту не надано будь-яких доказів про перебування 11.08.2019 ОСОБА_6 на території Російської Федерації. Окрім цього, береться до уваги і те, що, відповідно до протоколів затримання, обвинувачений ОСОБА_6 державний кордон з України до РФ намагався перетнути поза пунктами пропуску, про що свідчить нижченаведене.

Разом із тим, як безпідставні, такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства та не свідчать про неналежність та недопустимість як доказу - диску, на якому міститься відеозапис із камер відеоспостереження торгового комплексу «Весна», - апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній документ у розумінні норм КПК України, який би підтверджував законність отримання такого доказу, що свідчить про його неналежність та недопустимість.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 07.06.2020, однак суд необґрунтовано визначив, що строк відбування ОСОБА_6 покарання необхідно рахувати з 09.06.2020, - апеляційний суд відхиляє як такі, що також не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 було затримано за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень саме 07.06.2020, а відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження протоколу затримання - ОСОБА_6 було затримано 09.06.2020 (т. 3, а. к. п. 37-40). При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що, відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 07.06.2020 ОСОБА_6 був затриманий 07.06.2020 о 22.20 год відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 на відстані 200 метрів від державного кордону при спробі незаконного перетину поза пунктами пропуску державного кордону з України в РФ, за скоєння адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (т. 4, а. к. п. 83-89).

Відхиляючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника й погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку дослідженим у ході судового розгляду доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу, передбачених ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України кримінальних правопорушень, а доводи апеляційних скарг спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини.

При оцінці клопотання сторони захисту про проведення апеляційним судом судового слідства, у ході якого необхідно повторно допитати потерпілих, свідків, обвинуваченого та дослідити всі письмові та речові докази колегія суддів взяла до уваги наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом із тим, законним та обґрунтованим апеляційний суд вважає вирок щодо ОСОБА_6 й у частині призначеного йому покарання.

Так, згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов`язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання вимоги вказаних вище статтей Кримінального кодексу були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі йому покарання обставини.

Так, з вироку вбачається, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції враховано тяжкість вчинених злочинів (те, що передбачене ч. 1 ст. 115 КК України кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, а передбачене ч. 2 ст. 194 КК України – до категорії тяжких); дані про особу обвинуваченого – неодружений, непрацюючий, негативно характеризується за місцем проживання; відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_6 не визнає вину у вчиненому, не кається.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовано призначено остаточне покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді реального позбавлення волі на строк 9 років.

Призначене ОСОБА_6 покарання колегія суддів вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчинених ОСОБА_6 кримінально-карних діянь, так і особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети – виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Також апеляційний суд бере до уваги й те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а вчинені ОСОБА_6 кримінально-карані діяння посягають на життя та здоров`я потерпілих, а тому на переконання апеляційного суду виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде неможливим без відбування ним покарання у виді реального позбавлення волі.

Разом із тим, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Тому, доводи апеляційних скарги про скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції колегія суддів також відхиляє.

За таких обставин, апеляційні скарги, доводи яких визнаються безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженими, задоволенню не підлягають, а оскаржуваний вирок як законний та обґрунтований підлягає залишенню без зміни.

При оцінці доводів апеляційних скарг та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги і положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що апеляційний суд не перешкоджав сторонам кримінального провадження в наданні належних та допустимих доказів у підтвердження доводів поданих ними апеляційних скарг та обґрунтування висунутих ними аргументів, однак таких сторонами кримінального провадження не надано й будь-яких обґрунтованих клопотань із даного приводу ними не заявлялось.

Керуючись  ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги, які подали обвинувачений ОСОБА_6 та його захисниця – адвокатка ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2021 року щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України  ОСОБА_6 – залишити без зміни.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, - у той самий строк із моменту вручення йому копії даної ухвалою.

Судді: