Провадження № 2/742/182/21

Єдиний унікальний № 742/637/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Циганка М.О., за участю секретаря судового засідання Харченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування,

установив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування. Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що 14 серпня 2016 року о 21 год. 00 хв. водій транспортного засобу ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 на 20 км +74 м автодороги Київ-Овруч скоїв наїзд на пішохода, сина позивача ОСОБА_6 , внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду внесено до ЄРДР за №12016110000000277 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Проте, постановою слідчого дане кримінальне провадження закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України за відсутності в діях водія складу кримінального правопорушення. Враховуючи, що ст.ст.1166, 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана дією джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала незалежно від наявності вини, та на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс», тому 15 листопада 2017 року(отримано відповідачем 21.11.2017року)позивач звернулася до товариства із заявою про здійснення страхового відшкодування та відповідними документами, яке їй було виплачено 03 грудня 2019 року, але у зв`язку з простроченням виплати відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5800грн., позивач і звернулася до суду про стягнення пені у розмірі 3728,84грн., інфляційних втрат у розмірі 740,35грн. та 324,00грн. 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 22.02.2018 року по 03.12.2019 року.

01.02.2021 відповідач ПрАТ «Європейський страховий альянс» надав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, вказуючи що страхова виконала свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в повному обсязі та враховуючи ліміт відповідальності відповідача за полісом 100 000грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, а також трьох заявників потерпілого ОСОБА_6 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» сумарно виплатило всю суму ліміту відповідальності. Зауважує, що відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.

12.04.2021 відповідач ПрАТ «Європейський страховий альянс» надав заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, де вказує що період, який позивач просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційних втрат є періодом поза межами строку спеціальної позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) в один рік, а тому просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за період з 22.01.2018 до 03.12.2019, також наголошує про невірний розрахунок інфляційного збільшення боргу та 3% річних, яка складає згідно їх розрахунку 187,34 грн. суми інфляційного збільшення боргу та 146,83грн. 3% річних, також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказує, що позивачем не підтверджено квитанцією про фактичну оплату послуг правничої допомоги, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та її представник адвокат Денисенко С.В. в судове засідання не з`явилися, проте попередньопредставником подано заяву, де уточнені позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» в судове засідання не з`явився, проте попередньо представником подано письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, щодо задоволення уточнених позовних вимог заперечують, посилаючись на обставини викладені у відзиві та запереченнях.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про поважність причини своєї неявки.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальністьособи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяному здоров`ю та/або майну потерпілого.

При цьому, згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18 лютого 1993 року, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його матір`ю записана ОСОБА_1 (а.с.12 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 16 серпня 2016 року (а.с.17 т.1).

Зокрема, згідно копії постанови про закриття кримінального провадження від 28 жовтня 2016 року, встановлено, що 14 серпня 2016 року приблизно о 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_5 керував технічно справним автомобілем ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1 і здійснював рух по проїзній частині автодороги сполученням «Київ-Овруч» з боку м.Києва у напрямку с.Нові Петрівці в Вишгородському районі, Київської області. Проїжджаючи ділянку дороги в районі кілометрового знаку 20+74 м з вказаної автодороги в Вишгоородському районі, Київської області, водій ОСОБА_5 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який знаходячись в нерухомому стані на розділовій смузі, почав перетинати автодорогу сполученням «Київ-Овруч» зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспорної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

15 серпня 2016 року інформацію про вказану дорожньо-транспортну подію було внесено до ЄРДР за №12016110000000277 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Причиною дорожньо-транспортної пригоди є необережні дії пішохода ОСОБА_6 , який допустив порушення вимог п.4.14 «а», «б», «г» Правил дорожнього руху України. Оскільки в даній ДТП в діях водія автомобіля марки ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 невідповідності вимогам ПДР, які перебували б в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, не вбачається, у зв`язку з чим в його діяннях відсутні ознаки злочину, передбаченого ст.286 КК України, тому кримінальне провадження №12016110000000277 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито за відсутності в діянні водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.20-23 т.1).

У відповідності до копії Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АЕ/6730609, застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1 у ПрАТ «Європейський страховий альянс». Строк дії договору до 12 листопада 2016 року. При цьому, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і зборов`ю становить сто тисяч гривень (а.с.29 т.1).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 800 грн, а із ОСОБА_5 6 200 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд виходив із того, що в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди заподіяної смертю потерпілого відмовлено.Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на моральну шкоду в розмірі 5 800 грн, то судом враховано, що позивач не надала ПрАТ «Європейський страховий альянс» відомостей про склад сім`ї потерпілого ОСОБА_6 , без яких страховик не міг здійснити виплату страхового відшкодування.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін. Приймаючи постанову 25 листопада 2019 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків районного суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди заподіяної смертю потерпілого, стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного судувід 25 листопада 2019 року залишено без змін.

15.11.2017р. потерпіла ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із повідомлення про ДТП, заявою про виплату страхового відшкодування(а.с.24 т.1).

03.12.2019р. ПрАТ «Європейський страховий альянс» сплатила відшкодування моральної шкоди у розмірі 5800 грн.00коп. (а.с. 21 т.3).

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 ЦК України).

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик на протязі 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується частина друга статті 625 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 11 листопада 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов`язання.

Згідно з Правовим висновком Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року щодо застосування наслідків порушення грошового зобов`язання: Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 року розглянув справу № 6-113цс14, предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач, страхова компанія, не сплатив вчасно позивачу страхове відшкодування, а отже у цього відповідача є прострочення у виплаті страхового відшкодування.

Розрахунок позивача щодо прострочення виплати відшкодування, який вказаний з 22 січня 2018 року по 03 грудня 2019 року суд не вважає правильним, оскільки заява про здійснення страхового відшкодування позивачем надіслана страховику 15.11.2017 року, яку останній отримав 21.11.2017 року, тобто граничний 90-денний строк, визначений у ст.36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на здійснення страхового відшкодування закінчився 21.02.2018 року, а відшкодування виплачено позивачу 03.12.2019 року, тобто період прострочення становить з 22 лютого 2018 року по 03 грудня 2019 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу,пені).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починаається від дня, коли особа довідалася або могда довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені, за період з 22 лютого 2018 року по 03 грудня 2019 року, про що просить відповідач в своїй заяві від 12 квітня 2021 року.

Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1947 грн. 53 коп. за період з 03.12.2018р. по 03.12.2019р. відповідають положенням ст. 992 ЦК України та статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягають стягненню з відповідача (розрахунок судом перевірено а.с. 72-73 т.3).

Позовні вимоги про стягнення 3 відсотків річних відповідають положенням статті 625 ЦК України та позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 6-927цс16 та у постанові Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі № 149/344/15-ц і підлягають до часткового задоволення. За період з 22 лютого 2018 року по 03 грудня 2019 року кількість днів прострочення становить 649 днів. Отже, сума трьох процентів річних складає 309,00грн., яка підлягає стягненню.

Інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення з 22 лютого 2018 року по 03 грудня 2019 року становить 682,01грн., яке підлягає стягненню.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивачаа долучено до матеріалів справи: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.01.2021, детальний опис робіт від 30.03.2021 та розрахунок-фактура №1 від 05.01.2021 на суму 3000,00грн..

Суд також звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

З огляду на викладене, враховуючикритерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката,складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), співрозмірність з ціною позову,суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн 00 коп..

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 1947(одна тисяча дев`ятсот сорок сім)грн. 53коп. пені, 682(шістсот вісімдесят дві)грн. 01коп. інфляційних втрат, 309(триста дев"ять)грн.00коп. 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування.

Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000(дві тисячі)грн..

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Максим Циганко