СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12088/19

пр. № 2/759/362/21

06 грудня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Пономарчук К.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення з відповідача-1 вартість відновлювального ремонту у розмірі 21 968,29 грн, вартість витрат, пов`язаних із отриманням звіту про оцінку автомобіля 2 200,00 грн., стягнення з відповідача-2 вартість моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Позов обґрунтовано тим, 24.01.2019 близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_1 по просп. Перемоги, 142 в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав переваги у русі автомобілю марки «Субару», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого допущено зіткнення, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 26.03.2019 постановою Святошинського районного суду м. Києва відповідача-2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова не оскаржувалась. Власником автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 є гр. ОСОБА_3 . Відповідно до звіту №1285 про оцінку автомобіля від 11.04.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Субару Легасі», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП складає 21 968,29 грн. Вартість витрат, пов`язаних із отриманням звіту про оцінку автомобіля у розмірі 2 200,00 грн. Вказує, що окрім майнової шкоди, позивачеві також було заподіяно відповідачем-2 і моральної шкоди. Внаслідок ДТП, позивач протягом декількох місяців перебував у стані стресу та постійно нервував через погіршення стосунків із власником автомобіля, яким він керував. Поряд з цим, позивач є військовослужбовцем та постійно перебуває у службових відрядженнях. Внаслідок ДТП, звичайний стан речей та його побут значно змінились у негативну сторону.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.08.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі про відшкодування майнової та моральної шкоди, призначено підготовче судове засідання.

31.10.2019 відповідач скерував до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що позов пред`явлено неналежним позивачем та безпідставним завищенням вартості стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ухвали суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, справу 07.04.2020 передано в моє провадження.

Ухвалою суду від 08.04.2020 прийнято до свого провадження справу, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Згідно із ухвалою суду від 19.01.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення у якості третьої особи з самостійними вимогами, залучено ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 24.06.2021 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлявся належним чином. 19.01.2021 на адресу суду представник позивача скеровував заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність позивача та його представника.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, наголошував, що позов пред`явлено неналежним позивачем.

Третя особа до судового засідання не з`явилась, про дату та час повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила.

Суд, у порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 24.01.2019 близько о 21 год. 50 хв. ОСОБА_1 по пр. Перемоги, 142 в м. Києві, керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю та вчинив зіткнення з автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті допущеного зіткнення вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2019 у справі №759/1791/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно із схемою місця ДТП, що на момент ДТП автомобіль «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_2 , належав ОСОБА_4 , автомобіль «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_3 , належав ОСОБА_3 , застраховнимй в АТ «СГ «ТАС», поліс ОСЦПВ АМ 9106361, терміном дії до 10.09.2019.

Відповідно до звіту №1285 про оцінку автомобіля «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_4 , вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження при ДТП, станом на 05.04.2019 складає 15 044,30 грн..

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №701 від 11.04.2019 ФОП ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_4 за звіт №1285 від 05.04.2019 2 200,00 грн..

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Відповідно до ст. 3 Закону, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом статей 9, 22, 31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 37 Закону,підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодуванняє неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Однак, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 року у справі №296/587/17.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_4 . Доказів, які б підтверджували право власності позивача на транспортний засіб «Subaru Legacy», НОМЕР_4 , суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування належності транспортного засобу «Subaru Legacy», НОМЕР_4 , саме позивачу.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП, а тому відмовляє у задоволенні позовної заяви.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та 81 ЦПК України.

Позивач посилається на те, що зазнав душевних страждань через пошкодження автомобіля, чим заподіяно йому моральну шкоду, розмір якої ним оцінено в 10 000,00 грн. Вважає, що саме ці кошти має відшкодувати відповідач-2 як компенсацію заподіяної позивачу моральної шкоди.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

Крім того, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом, оскільки факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті винних дій або бездіяльності відповідача не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, та позивачем не надано будь-яких доказів в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на обґрунтування, викладеного в позові.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки в позові відмовлено повністю, відповідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 79-81, 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2021.

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

Третя особа: ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Суддя Ю.В. Войтенко