Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133345669

                                                                                                                                                                                                                                                              

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


21 грудня 2021 року Справа № 160/12386/21


Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження  (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:


22 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №0009283305 від 17.03.2020 р. форми «Р», згідно якого визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за  результатами річного декларування» (код платежу 11010500) в розмірі: за податковими зобов`язаннями 131290,97 грн., за штрафними санкціями 32822,74 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №0009293305 від 17.03.2020 р. форма «Р», згідно якого визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір, що сплач фіз. особою за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) в розмірі: за податковими зобов`язаннями 10 940,91 грн., за штрафними санкціями 2 735,23 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №0009273305 від 17.03.2020 р. форма «ПС», згідно якого застосовано штрафні санкції до фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500» в розмірі: 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом встановлено факт отримання платником податку оподатковуваного доходу, передбаченого пп. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а саме, отримання доходу у вигляді додаткового блага в сумі 730 083.29 грн. від ТОВ «Кей-Колект» (код 37825968) внаслідок прощення (анулювання) заборгованості за кредитом. Викладені висновки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 №0009283305, №0009293305 та №0009273305, які позивач вважає протиправними з огляду на те, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, що призводить до протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Також, позивач зазначає, що погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом прощення (анулювання) боргу у розумінні пп. «д» пп.  164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України та звільнення позивача від подальшого виконання її обов`язків щодо повернення частини заборгованості, а шляхом припинення кредитного зобов`язання передачею відступного. Таким чином, жодних додаткових благ позивач не отримувала, оскільки у даному випадку не мало місця прощення боргу за кредитним договором, в той час, як законодавством чітко вказано на анулювання (прощення) кредитором суми боргу за його самостійним рішенням.

Ухвалою суду від 29.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 30.08.2021.

Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

20 серпня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що у зв`язку з отриманням податкової інформації щодо отримання позивачем у 2016 році доходу за ознакою додаткове благо, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу позивача надіслало лист від 13.09.2019 №2458/10/04-36-52-40 про надання інформації. Через ненадання запитуваних документів відповідач набув право на проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. При цьому, зауважив, що позивачем не було подано до контролюючого органу будь-яких відомостей щодо зміни адреси проживання, а тому, в силу приписів Податкового кодексу України документи вважались врученими. В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» здійснило списання основної суми кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 730 083,29 грн., повідомивши боржника у відповідності до вимог пп. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто. Відтак, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням у IV кварталі 2016 року суми у розмірі 730 083,29 грн. як додаткового блага у вигляді основної суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитом, не нараховано за 2016 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 131 290,97 грн. та військовий збір у розмірі 10 940,91 грн. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений  Конституцією  та законами України.

07 вересня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів податкового органу та вказує, що податкова адреса була визначена самостійно у відповідності до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України та яка збігається із зареєстрованим місцем проживання. Однак, відповідачем направлено запит про надання інформації, що обов`язково передує рішенню про проведення перевірки, не за податковою адресою.

20.08.2021 та 09.09.2021 від сторін надійшли клопотання про заміну сторони з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», територіальні органи Державної податкової служби як юридичні особи публічного права ліквідовано, їх права та обов`язки перейшли до Державної податкової служби та її територіальних органів у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

У свою чергу, відповідно до наказу Державної податкової служби України №755 від 24.12.2020, з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС України №529 від 30.09.2020, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються.

Зважаючи на викладене, у відповідності до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне заміни відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі п.п.19-1.1.1  п.19-1 ст.19-1, п.п.20.1.4  п.20.1  ст.20, п.п.75.1.2  п.75.1  ст.75, п.п.78.1.2  п.78.1  ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2020 №220-п та повідомлення від 17.01.2020 №63 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2020 №8500/04-36-33- 05/ НОМЕР_1 , у висновках якого встановлено порушення позивачем:

-          п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік;

-          пп. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 131 290,97 грн. та військового збору на суму 10 940,91 грн.

17 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-          №0009283305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) у розмірі 164  113,71 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 131 290,97 грн., за штрафними санкціями 32 822,74 грн.;

-          №0009293305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплач фізич особ за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) у розмірі 13  676,14 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 10 940,91 грн., за штрафними санкціями - 2 735,23 грн.;

-          №0009273305 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500» у розмірі 170,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2  статті 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до підпункту  20.1.4. пункту  20.1  статті  20 Податкового Кодексу України  (далі -  ПК України  в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами  статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт  75.1.2  пункту  75.1  статті  75 ПК України).

Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до пункту  78.4  статті  78 ПК України,  про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно зі статтею 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених  статтями 77  та  78  цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті  75.1.2  пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному  статтею 42  цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) контролюючим органом направлявся запит від 13.09.2019 за вих.№2458/10/04-36-52-40 про надання інформації та її документального підтвердження у зв`язку із наявністю інформації про отримання у 4 кварталі доходу у вигляді додаткового блага (прощення (анулювання) кредитором суми боргу) від ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» на суму 1  181  000,37 грн.

В свою чергу, конверт з поштовим відправленням, яким позивачу був направлений вказаний запит, повернувся відправнику із зазначенням у довідці Укрпошти причини повернення: «за адресою не проживає».

Як вказує відповідач у відзиві, у зв`язку з ненаданням запитуваних ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, контролюючий орган набув права на проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, у наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2020 №220-п як підставу проведення перевірки визначено підпункт 78.1.2  пункту 78.1  статті 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Вищевказаний наказ від 17.01.2020 №220-п, а також повідомлення про проведення перевірки №63 від 17.01.2020 та лист-запрошення для підписання акту перевірки відповідачем також було направлено на адресу: АДРЕСА_1 .

Пункт  45.1. ст.45 ПК України  передбачає, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені  ст. 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 70.7 ст. 70 ПК України  визначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (форма № 5ДР).

Отже, в даному випадку податковий орган був зобов`язаний надіслати позивачу запит, копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про перевірку за його податковою адресою, тобто за адресою місця його проживання, що є основним місцем обліку платника, за яким така фізична особа береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

При цьому, у разі зміни адреси місця проживання позивач був зобов`язаний повідомити контролюючий орган про відповідні зміни протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З огляду на приписи наведених норм, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, зокрема, за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси, яка міститься у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, та про зміну якої фізичні особи - платники податків зобов`язані повідомляти контролюючим органам протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з акта перевірки, податковою адресою фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Дана адреса була підтверджена адресно-довідковою службою за вх. 10759/1 від 26.09.2019.

Водночас, позивач стверджує, що у період з 14.01.2010 по 04.11.2016 ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а з 04.11.2016 зареєстрованим місцем її проживання є адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .

Також, позивач наполягає, що з 25.04.2017 вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець із зареєстрованим місцезнаходженням: АДРЕСА_3 . У зв`язку з реєстрацію фізичною особою-підприємцем, 26.04.2017 позивача було взято на облік Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережною ДПІ (Самарський р-н м.Дніпра).

Між тим, у даному випадку перевірка проводилась відносно фізичної особи – громадянина ОСОБА_1 , а не фізичної особи-підприємця.

Як встановлено судом, позивач при зміні місця проживання з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , не повідомляв про це контролюючий орган, до облікових даних не вносились зміни щодо адреси реєстрації, а тому, вся поштова кореспонденція правомірно направлялася контролюючим органом саме за існуючою податковою адресою, визначеною платником та яка співпадає з адресою облікових даних платника податків, яка наявна у відповідних базах даних відповідача.

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначав, що пунктом 70.7 статті 70 ПК України на платників податків покладено безумовний обов`язок подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Верховний Суд, проаналізувавши Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року, дійшов висновку, що процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов`язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов`язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою №5ДР.

У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд також зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач згідно з положеннями  ПК України був повідомленим про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу тягне відповідні правові наслідки такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.

Щодо твердження позивача про неправомірність віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

04 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк, позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11354721000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 36 500,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 177  098,00 грн., для придбання кватири під 15% відсотків річних зі строком остаточного повернення не пізніше 03 червня 2033 року.

04 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки №11354721000/113547300/3, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передається нерухоме майно - квартира АДРЕСА_4 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, 07 травня 2009 року банк звернувся з вимогою до позичальника про дострокове погашення всієї суми кредиту, та рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.02.2011 у справі № 2-90/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором в сумі 359 557,61 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту 35 768 доларів США, що в еквіваленті складає 282 831,88 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом 8379,77 доларів США, що в еквіваленті складає 66 262,19 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1323,26 доларів США, що в еквіваленті складає 10 463,54 гривень.

12 грудня 2011 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект» перешли всі права вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором.

Також, 12 грудня 2011 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (договір посвідчено 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. в реєстрі за 5207- 5208), відповідно до якого банк передав своє право вимоги за договором іпотеки.

Таким чином, до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_3 за зобов`язаннями, що випливають з кредитних правовідносин за договором про надання споживчого кредиту №11354721000 від 04 червня 2008 року.

13 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 (Кройс, боржник) та ТОВ «Кей-Колект» (кредитор) укладено договір про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016, відповідно до п.1.1. якого сторони дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору №11354721000 від 04 червня 2008 року із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного до 13.10.2016 року включно. Станом на 11.10.2016 загальна сума заборгованості Боржника за Кредитним договором складає 53  227,00 доларів США, з яких 35  768,00 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту, 17  459,00 доларів США – заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору, відступним за даним договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 7500 дол.США, що за курсом продажу ПАТ «Приватбанк» долара США станом на 10.10.2016 року дорівнює 195 300,00 грн. Розмір відступного у гривневому еквіваленті зобов`язаний бути переглянутий боржником пропорційно зміні курсу долара США на дату здійснення платежу. Боржник зобов`язується передати відступне кредитору у строк до 13.10.2016 року включно.

Згідно з пунктом 1.3. цього договору, відступне передається кредиторові виключно у відповідності до вимог ст.533 Цивільного кодексу України.

У пункті 2.1. договору визначено, що з дати отримання кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 7500 дол.США припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором, кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором.

Повідомленням про анулювання боргу від 13 жовтня 2016 року №151-22471 ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що 13 жовтня 2016 року прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього у загальному розмірі 45  727,00 доларів США (еквівалент 1  181  000,37 грн.), з яких, як свідчить розрахунок заборгованості, 28 268,00 доларів США (еквівалент 730  083,29 грн.) - за основною сумою боргу, 17  459,00 доларів США (еквівалент 450  917,08 грн.) - за процентами. Також, ТОВ «Кей-Колект» звернуло увагу позивача на те, що відповідно до підпункту  164.2.17  пункту  164.2  статті  164 ПК України  анулювання суми заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, а тому останньому необхідно відобразити відповідну суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі: податок на доходи фізичних осіб; військовий збір.

Як вбачається з наявного підпису на повідомленні про анулювання боргу позивач отримала вказане повідомлення особисто 13.10.2016.

У підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами  розділу IV  цього Кодексу).

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

В абзаці «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.

До того ж, дія абзацу 1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судом встановлено, що позивачу анульовано основну суму боргу 45  727,00 доларів США, що за курсом долару станом на 11.10.2016 складає 1  181  000,37 грн., з яких основна сума боргу - 28 268,00 доларів США, що за курсом долару станом на 11.10.2016 становить 730  083,29 грн.; проценти - 17  459,00 доларів США, що за курсом долару станом на 11.10.2016 становить 450  917,08 грн.

Вказане анулювання відбулось з підстав виконання позивачем умов договору №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016, за яким з дати отримання кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 7  500,00 доларів США, що за курсом купівлі-продажу долара США станом на 10.10.2016 року дорівнює 195  300,00 грн., припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором. Кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором. Розпорядження про анулювання боргу вступає в силу з дати отримання боржником повідомлення про анулювання боргу. Дата отримання повідомлення підтверджується підписом боржника на такому повідомленні або повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, після виконання умов цього Договору, припиняються всі та кожне із зобов`язань, визначених Кредитним договором, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив дію.

Суд зауважує, що метою запровадження положень п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року, та валюту зобов`язання, за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, предбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від               15.05.2018 року у справі №821/1594/17, у постанові від 19.07.2019 року по справі №826/4240/18.

Судом не встановлено наявності доказів (договорів, додаткових угод, тощо), які б підтвердили факт реструктуризації кредитних зобов`язань позивача. Сторонами також не надано до суду доказів зміни валютних зобов`язань за даним договором з іноземної на національну.

При встановленні обставин щодо того, із чого складається сума анульованої (прощеної) заборгованості ОСОБА_1 (тіло кредиту, проценти, пеня, штрафні санкції), та зазначення, що проценти, пеня, штрафні санкції не є додатковим благом судом враховано наступне.

Станом на дату укладання договору про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016, загальна сума заборгованості позивача за Кредитним договором складала 53  227,00 доларів США, з яких 35  768,00 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту, 17  459,00 доларів США – заборгованість за процентами (п.1.1).

На виконання п.2.1. вказаного договору в якості відступного було сплачено             7500,00 доларів США у гривневому еквіваленті у сумі 195  300,00 грн.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведе кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:          1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;        2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, після сплати відступного, на виконання пункту 2.1. договору про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016 сума прощеного боргу складається із: тіло кредиту - 730  083,29 грн. (28 268,00 доларів США); сума відсотків за користування кредитом - 450  917,08 грн. (17  459,00 доларів США).

Посилання позивача на те, що прощення (анулювання) первісного зобов`язання не має ознак самостійного прощення та по суті є заміною первісного зобов`язання (новація) передбаченим відступним, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2  статті 604 Цивільного кодексу України,  зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відтак, з урахуванням досліджених судом матеріалів справи, у даному випадку припинення зобов`язань відбулось саме на підставі прощення боргу кредитором.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У 2016 році така сума становила 689,00 грн. з урахуванням того, що проценти, пеня, штрафні санкції не є додатковим благом, належна до сплати позивачем сума податку на доходи з фізичних осіб визначається наступним чином.

Виходячи з того, що сума прощеного тіла кредиту, а отже, і база оподаткування, становить 729 394,29 грн. (730 083,29 - 689,00), то у відповідності до вищезазначеної норми оподаткування такої бази оподаткування донараховано:

ПДФО в сумі 131 290,97 грн. (= 729 394,29х 18%)

військовий збір в сумі 10 940,91 грн. (= 729 394,29х 1,5%)

За таких обставин, суд вважає прощену суму основного боргу - додатковим благом, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішеннямт№0009283305 від 17.03.2020.

Судом відхиляються доводи позивача, що з пред`явленням банком позову до Самарського районного суду міста Дніпропетровська (справа № 2-90/11) про стягнення 35768 доларів США та визначивши заборгованість у гривні в сумі 282 831,88 грн., банком було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, оскільки анулювання боргу відбувалось не на виконання вказаного рішення, а за наслідками укладення договору про припинення зобов`язань переданням відступного №11354721000/11354723000/3/736023 від 13.10.2016

Щодо обов`язку подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи суд зауважує, що відповідно до п.179.1. ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту120.1 статті 120 ПК України, за не подання декларації, передбаченої цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи, що позивачем не було подано річну декларацію про майновий стан і доходи, що не заперечується і самим позивачем, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0009273305 від 17.03.2020 є законним та обґрунтованим.

Щодо донараховано військового збору, суд вказує, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Отже, враховуючи зазначене та висновок суду, що відповідачем вірно визначено суму податкового зобов`язання несплаченого позивачем, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0009293305 від 17.03.2020 є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1  статті 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2  статті 77 КАС України).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням встановлених судом обставин відповідачем доведено, що він діяв в межах вимог закону, правомірно прийнявши спірні рішення, а тому позовні вимоги за даним позовом не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:


У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП: 44118658), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.


Суддя                                                                                    І.В. Тулянцева


                                                                                       



                                                                                                 



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація