ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
УХВАЛА
28 січня 2011 року № 2а-749/11/2670
Об 11 год. 08 хв. у приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючий Бояринцева М.А. при секретарі судового засідання Швець А.Ю.,
за участю:
позивач: ОСОБА_1,
розглянувши в попередньому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1)Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області,
2)Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
3)Пенсійного фонду України
про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Пенсійного фонду України про визнання неправомірною та протиправною бездіяльність відповідачів по невиплаті мінімальної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV та про зобов’язання відповідачів здійснити виплату соціальної допомоги у розмірі 5090,05 грн.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2010 року (суддя Карпович В.Д.) відкрито провадження в адміністративній справі. Під час проведення попереднього судового засідання Управлінням Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано клопотання про передачу справи Яготинського районного суду Київської області № 2а-270/10 до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю. Яготинським районним судом Київської області 12 жовтня 2010 року ухвалено про задоволення клопотання відповідачів, а справу № 2а-270/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Пенсійного фонду України про визнання неправомірною та протиправною бездіяльність відповідачів по невиплаті мінімальної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії передано за предметною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року справу прийнято до провадження.
Під час проведення підготовчих дій судом встановлено наступне.
Сторонами у справі є фізична особа та органи пенсійного забезпечення, предметом позову –правовідносини щодо обчислення, нарахування та виплати соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Частиною 1 наведеної норми передбачені випадки, коли адміністративні справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, законодавець вказав на підсудність саме усіх адміністративних справ за певним предметом позову місцевим загальним судам як адміністративним.
Крім того, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З огляду на положення ст. 19 КАС України щодо територіальної підсудності адміністративних справ, законодавець також виходив з принципу доступності до правосуддя фізичних та юридичних осіб, що проявилось у праві вибору позивача до якого саме суду звертатися за захистом порушеного або оспорюваного права.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» визначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Тому порушення встановленого статтею 22 цього Кодексу порядку передачі справи з одного суду до іншого є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд.
За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в рішенні від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції»зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.
Враховуючи викладене, а також врахувавши думку позивача, суд приходить до висновку про направлення справи за предметною підсудністю до Яготинського районного суду Київської області.
На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —
У Х В А Л И В:
Передати справу № 2а-749/11/2670 (№ 2а-270/10) Яготинському районному суду Київської області.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. 186 КАС України.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя М.А. Бояринцева