ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 р. | № 8/88 (05-5-8/6708) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | АКБ “Правекс-Банк” |
на постанову | від 25.04.2006 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 8/88 |
за позовом | АКБ “Правекс-Банк” (надалі –Банк) |
до | ТОВ “Тіко-Констракшен” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 22492 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Соколов В.В. |
від відповідача | - Гріненко Т.К. |
В С Т А Н О В И В:
Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства грошових коштів в сумі 22492 грн., необхідних для виконання робіт, пов’язаних з ремонтом відділення Банку, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 79.
В обґрунтування позовних вимог Банк посилався на те, що у зв’язку із проведенням будівництва офісного центру, яке розташоване поряд із відділенням Банку і замовником якого є Товариство, позивачу спричинено майнову шкоду у вигляді нових і розкриття старих тріщин у стінах будинку, в тому числі і в приміщенні, де знаходиться відділення Банку. Шкода виникла внаслідок проведення підрядником відповідача будівельних робіт, пов’язаних із облаштуванням котловану на будівельному майданчику, динамічних впливів на ґрунт під час встановлення шпунтових свай, відхилення верхівки свай при розробці котловану. Роботи, пов’язані з укріпленням стін котловану, були проведені підрядником неякісно, що викликало горизонтальне переміщення ґрунту з під існуючих фундаментів.
Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 15, 16, 22, 386, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, глави 25 ГК України.
Товариство проти пред’явлених вимог заперечувало з підстав неправомірності та необґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2005 р. провадження у справі були зупинено у зв’язку із призначенням судом судової експертизи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2006 р. (суддя Катрич В.С.) позов задоволено на підставі ст. ст. 440, 450 ЦК УРСР, ст. 224 ГК України з посиланням на те, що наявними матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених вимог, а відповідач не довів протилежне.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. (судді: Брайко А.І., Бившева А.І., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В силу ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, апеляційний господарський суд правильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначив, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Виходячи з цього, у даній справі позивач повинен був довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; правомірно поставив під сумнів необґрунтовані твердження місцевого господарського суду; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема, висновок ДНДІБК від 24.12.2003 р., висновок ВАТ “Київпроект” від 29.11.2000 р., висновок спеціаліста КНДІСЕ № 4122 від 30.07.2004 р., висновок призначеної місцевим господарським судом судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 10082 від 09.02.2006 р., який в порушення ч. 6 ст. 42 ГПК України було немотивовано відхилено судом першої інстанції; здійснив оцінку доказів в їх сукупності; встановив обставини про те, що проведення будівельних робіт на замовлення відповідача не є причиною утворення тріщин на внутрішніх та зовнішніх стінах будинку № 79 по вул. В. Васильківській в м. Києві, розширення і розкриття старих тріщин, додаткове осідання фундаментів не пов'язане з проведенням робіт на будівельному майданчику, а будівельні роботи не заподіяли шкоду квартирі № 1, яка переобладнана під відділення Банку; судом також враховано те, що позивач не надав ніяких доказів, які б обґрунтовували заявлену до відшкодування суму грошових коштів.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну юридичну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, які утворюють склад цивільного правопорушення, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог (ст. 33 ГПК України).
За відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано помилкові та необґрунтовані висновки місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно відмовлено у задоволенні позову. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АКБ “Правекс-Банк” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. у справі № 8/88 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Панченко
С. Самусенко