Справа № 22Ц-49/11

                                                                                          01.02.2011

     АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-49/11                                                            оскаржуване рішення ухвалено

Категорія: 42                                                                      під головуванням Сушка О.О.

                                                                      Доповідач Мішеніна С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Мішеніної С.В.

Суддів: Чуприни В.О., Морозовського В.І.

При секретарі: Топольській В.О.

За участю:  представника  позивача  ОСОБА_2  ОСОБА_3,  відповідача  ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 вересня 2010 року, -

В с т а н о в и л а :

В вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно договору дарування від 11.08.2004 р. вона є власником будинку, але фактично не може ним користуватися через те, що у ньому мешкає відповідачка, яка заволоділа будинком, нікого до нього не допускає, веде себе агресивно, провокує конфлікти.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 21 вересня 2010 р. позов задоволено частково.

Виселено ОСОБА_4 із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового  приміщення.

У задоволенні іншої частини позову –відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 37 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на користь держави 8,50 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ладижинського міського суду від 21.09.10 р., ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду  не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неповно зясованих фактах та на недоведеності обставин, які суд вважає встановленими.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які  сторони  посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 належить на підставі договору дарування жилого будинку від 11.08.2004 року будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 45).

Відповідачка вселилася в спірний будинок як дружина сина позивачки і проживала разом з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.09.1997 року на правах члена сімї позивачки, а після розлучення як колишній член сімї.

При таких обставинах в суду першої інстанції не було підстав для її виселення з посиланнями на ст. 321 ЦК України, так як відповідно ст. 156 ЖК України члени сімї власника, в тому числі й колишні користуються жилим приміщенням нарівні з власником і їхнє право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Крім того, виселяючи ОСОБА_4 з займаного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, то є підстави для її виселення, не врахувавши, що виселення бувшого члена сімї власника з жилого приміщення може проводитись лише на підставі  норм житлового законодавства.

Також, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ОСОБА_4 з 1997 року постійно проживає у спірному будинку, іншого житла немає і згідно закону має право на проживання в ньому разом з неповнолітньою дитиною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.09.2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та стягнення відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення.

Може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:                    1.

                    2.

Згідно з оригіналом: