ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 р. № 30/247-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Сибіги О.М. (доповідач)
розглянувши матеріали
касаційної скаргиСпільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис”,
м. Дніпропетровськ
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПриватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк
до
Спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис”,
м. Дніпропетровськ
простягнення 37 202,50 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з’явились
від відповідача:не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „Зевс” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис” про стягнення 33 699,36 грн. –основного боргу, 893,10 грн. – 3 % річних, 2 610,04 грн. – інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі з мотивів доведеності факту поставки товару за Договором поставки та відсутності доказів оплати поставленого товару.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року апеляційну скаргу спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис” було залишено без задоволення, а рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 року –без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, спільне підприємство з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис” (далі за текстом –СП ТОВ „Кипарис”) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 28 266,42 грн. і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 5 432,94 грн.
Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторони згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між приватним підприємством „Зевс” (постачальник) та СП ТОВ „Кипарис” (покупець) було укладено договір поставки № ДНС-1583/ПР-40260-21, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені цим договором, згідно замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (далі за текстом –додаток № 3 „Замовлення товару”), а покупець – прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до цього договору „Додаткові умови”, який також є невід'ємною частиною договору (далі за текстом –додаток № 4 „Додаткові умови”).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.
Асортимент і ціна товару узгоджуються в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток № 1 „Специфікація”) і є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п.12.1 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і до 31.12.2009 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на один рік у випадку, якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про намір змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору (п.12.2 договору).
Приватне підприємство „Зевс” (далі за текстом –ПП „Зевс”) на виконання умов договору поставки № ДНС-1583/ПР-40260-21 від 01.07.2008 року здійснило поставку товару СП ТОВ „Кипарис” за договором, що підтверджується видатковими накладними: №13НН015696 від 18.12.2008 року на суму 3 940,44 грн., №13НН015343 від 09.12.2008 року на суму 516 грн., №13НН001291 від 06.02.2009 року на суму 869,64 грн., №13НН001004 від 31.01.2009 року на суму 5 638,20 грн., №13НН000538 від 22.01.2009 року на суму 483,60 грн., №13НН000352 від 16.01.2009 року на суму 1 201,02 грн., №13НН000176 від 10.01.2009 року на суму 215,40 грн., №13НН000135 від 09.01.2009 року на суму 1 682,70 грн., №13НН000134 від 09.01.2009 року на суму 3 323,04 грн., №13НН015401 від 10.12.2008 року на суму 516 грн., №13НН015333 від 09.12.2008 року на суму 1 888,80 грн., №13НН0153463 від 11.12.2008 року на суму 258 грн., №13НН015466 від 11.12.2008 року на суму 996,48 грн., №13НН015698 від 18.12.2008 року на суму 258 грн., №13НН015823 від 20.12.2008 року на суму 1 572,48 грн., №13НН015995 від 25.12.2008 року на суму 3 435,96 грн., №13НН016203 від 31.12.2008 року на суму 1 836,60 грн., №13НН016212 від 31.12.2008 року на суму 258 грн., №13НН016204 від 31.12.2008 року на суму 4 833,48 грн.
Крім того, згідно видаткової накладної №13НН00000611 від 18.12.2008 року проведено корегування вартості товару на суму 24,48 грн.
Таким чином, всього за вищевказаними накладними було поставлено товару на суму 33 699,36 грн.
Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що хоч накладні і не містять підпису уповноваженої особи, але факт поставки товару, що здійснена належним чином, підтверджується доказами в їх сукупності, а саме: товаротранспортними та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Також з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача не спростував факту поставки товару, а лише вказав, що товар за деякими накладними було поставлено за іншим договором.
Пунктом 7.1 договору поставки № ДНС-1583/ПР-40260-21 від 01.07.2008 року передбачено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.
Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п. 6 додатку № 4 до цього договору „Додаткові умови” (п. 7.2 договору в редакції протоколу розбіжностей).
Крім того, відповідно до п. 6 додатку № 4 до договору „Додаткові умови” покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.
СП ТОВ „Кипарис” доказів проведення розрахунку за поставлений товар надано не було.
В касаційній скарзі СП ТОВ „Кипарис” вказує, що видаткові накладні №13НН015343 від 09.12.2008 року, №13НН000135 від 09.01.2009 року, №13НН000134 від 09.01.2009 року, №13НН001004 від 31.01.2009 року не підтверджують отримання відповідачем товару на суму 11 159,94 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було витребувано та досліджено оригінали вказаних накладних.
Відповідач оригінали вищезазначених накладних не надав, в той час як оригінали накладних, що були надані позивачем, містять посилання саме на договір №ДНС-1583/40260 від 01.07.2008 року, тобто є належним доказом поставки товару.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Також, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно з положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Згідно з умовами п. 7.2 договору та п. 6 додатку № 4 до договору „Додаткові умови” строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав.
Доказів оплати поставленого товару в сумі 33 699,36 грн. відповідачем надано не було, а його заперечення щодо поставки частини товару за іншим договором та повернення частини товару на суму 17 106,48 грн. не були доведені належним чином в процесі розгляду справи судами.
Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахування вищезазначених правових норм, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що прострочення виконання зобов'язання мало місце, а тому правомірно стягнуто судами 3% річних за період з 25.04.2009 року по 31.07.2010 року в сумі 893,10 грн. та збитків від інфляції за період з травня 2009 року по березень 2010 року в сумі 2 610,04 грн.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що підставами, на яких відповідач обгрунтовував свої заперечення під час розгляду справи в господарських судах, було заперечення не проти факту поставки товару, а з приводу окремих видаткових накладних та сум, які підлягають до стягнення з відповідача.
Заперечення відповідача, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують висновків господарських судів та вже були предметом перегляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю „Кипарис” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року у справі № 30/247-10 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року у справі № 30/247-10 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга