Справа № 638/13506/18

Провадження № 2/638/1448/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2021 року        Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді                                Шишкіна О.В.,

за участі секретаря судового засідання                Олейник О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про знесення самочинного збудованого нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, в обґрунтування якого зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 30.08.2006 року. Квартира знаходиться на 7 поверсі багатоквартирного житлового будинку.

У вересні 2017 року власником квартири АДРЕСА_2 , були виконані незаконні будівельні роботи із змінення фасаду нашого дому. А саме: збільшена площа балкону у кв. АДРЕСА_3 , шляхом винесення за периметр будинку приблизно на один метр вперед по плиті перекриття металевих зварних конструкцій і установка на них скління зі сторони фасаду, що виходить на АДРЕСА_4 .

27.11.2017 за даним фактом було складено припис №106 від 27.11.2017 року про надання КП «Жилкомсервіс» дозвільних документів.

В травні 2018 року знову відбулися ремонтні роботи в тій самій квартирі, але вже зі сторони подвір`я, а саме на лоджії квартири АДРЕСА_5 . 30.05.2018 року власником квартири за один день були виконані будівельні роботи з розширення вже існуючої лоджії квартири АДРЕСА_5 . На цей раз суттєво збільшена площа лоджії у кв. АДРЕСА_3 , шляхом винесення за периметр будинку більше ніж на один метр вперед по плиті перекриття металевих зварних конструкцій і установка на них скління. Це викликало обурення від мешканців будинку, а найбільш його, бо ця конструкція знаходиться над його лоджію.

Позивач вважає, що ця лоджія є загрозою для нього та його родини, оскільки металева зварена конструкція є непомірно тяжкою для будови житлового будинку, та є загроза що дах лоджії не витримає такого навантаження і може впасти і потягнути невиправні наслідки. Також ця конструкція суттєво закриває вікна квартири, чим ускладнює потрапляння до квартири сонячного світла, що також є порушенням права користування своєю власністю.

15 червня 2018 року звернувся до Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю департаменту територіального контролю ХМР зі скаргою з`ясувати законність таких самовільних будівництв, відповідність до норм чинного законодавства та у разі виявлення порушень зобов`язання знесення цих конструкцій у квартирі АДРЕСА_5 .

Відповіддю від КП «Жилкомсервіс» від 03.07.2018 року зазначається, що власник квартири має дозвільні документи, а саме повідомлення про початок будівельних робіт від січня 2018 року та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від березня 2018 року.

Однак позивач звертає увагу суду, що дозвіл видано вже після фактичного збільшення балкону, та введення в експлуатацію до фактичного будування лоджії. Таким чином дані дозвільні документи не стосуються самочинно збудованих об`єктів, також це підтверджують данні про площу до та після фактичної реконструкції квартири, а також відсутність будь-яких даних щодо вбудованих- прибудованих приміщень в декларації про готовність до експлуатації об`єкта. Також Дозвільні документи були видані на реконструкцію без зміни зовнішніх геометричних розмірів у плані.

Позивач вважає, що власником квартири АДРЕСА_5 добудова лоджії та балкону виконана незаконно, що згідно п. 7 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

20 липня 2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради повідомила, що відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, наявна інформація щодо об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 », а саме:

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ХК 061180250519, січень 2018;

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 141180711663, березень 2018 року.

Після звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради порушення не усунуто.

У відповідь на адвокатський запит Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю повідомила, що встановити що саме було реконструйовано за об`єктом та чи наявні дозвільні документи саме на збільшення лоджії та балкону не вдалося, бо суб`єкт містобудування був відсутній.

Оскільки через зведену добудову (лоджії), позивач обмежений у вільному користуванні у своїй квартирі, а також в мою квартиру майже не потрапляє денне світло, що спричиняє йому незручності, вважає, що дана добудова виконана з порушенням державних будівельних норм України, що наражає людей на небезпеку та порушує його право на користування особистим майном.

Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти (балкон та лоджію) за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Свої заперечення обгартував тим, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, а також відсутній сам факт і причинно-наслідковий зв`язок руйнування балкона позивача, внаслідок її дій.

Зазначає, що зареєстровала декларацію про початок виконання будівельних робіт із реконструкції моєї квартири АДРЕСА_5 року за №АТ 004675.

Згодом зареєструвала і декларацію про готовність об`єкта до експлуатації із реконструкції квартири АДРЕСА_5 від 13.03.2018 року за №ХК 141180711663.

Згідно технічного висновку експерта «О состоянии строительных конструкций и возможности дальнейшей эксплуатации квартиры АДРЕСА_3 после ее реконструкции в жилом доме, ОСОБА_3 », за результатами проведеного аналізу вимог нормативних документів чинних в галузі будівництва та враховуючи результати проведеного експертом візуального обстеження, відхилень від вимог нормативних документів стосовно фактично влаштованих конструкцій балкона, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 не виявлено. Фактичний стан балкону не погіршує технічний стан, як будинку, так і розташованих в ньому квартир. На момент обстеження ознак негативного впливу фактичного стану балкону на будинок не виявлено.

Перебудова балкону відповідача під час реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_6 , не належить до самочинного (самовільного) перепланування, оскільки роботи, виконані у відповідності до розробленого проекту на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 » та дозвільної документації.

Проект на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 », затверджений замовником, розроблений у 2017 році ТОВ «ТОПАЗ-УКРАЇНА» у відповідності до вимог нормативно-правових актів на підставі відповідних даних.

За результатами проведених обстежень об`єктів та дослідження нормативних документів, чинних в галузі будівництва, причинно- наслідкового зв`язку між перебудовою балкону відповідача за адресою: АДРЕСА_6 та погіршенням технічного стану балкону позивача за адресою: АДРЕСА_7 не встановлено.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представник відповідача просив справу розглянути за його відсутністю, у задоволенні позову просив відмовити. Позивач та його представник в судове засинання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 30.08.2006 року (а.с. 13-15).

Згідно з технічним паспортному на квартиру від 08.07.2006, квартира знаходиться на 7 поверсі багатоквартирного житлового будинку (а.с. 18-19).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2017 року належить квартира АДРЕСА_5 (а.с. 88).

Згідно з Договором купівлі-продажу від 23.05.2017 року квартира АДРЕСА_5 , розташована на 8 поверсі, має загальну площу 84,6 кв.м., житлову площу 56,1 кв.м., складається з 4 кімнат, що також підтверджується технічним паспортом на квартиру від 14.06.1998 (а.с. 86-87).

Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову і здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями, будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державною прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Територіальним органом Держархбудінспекцією України - Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекцією повідомлено позивачц, що відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, наявна інформація щодо об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 », а саме:

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ХК 061180250519, січень 2018;

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 141180711663, березень 2018 року.

Згідно з п. 16 Порядку №466 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладання через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно- будівельного контролю два примірника декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до Порядку №466.

Проект на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 », затверджений замовником, розроблений у 2017 році ТОВ «ТОПАЗ-УКРАЇНА».

Питання щодо стану будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_3 після її реконструкції розглянутом в технічному висновку «О состоянии строительных конструкций и возможности дальнейшей эксплуатации квартиры АДРЕСА_3 после ее реконструкции в жилом доме, ОСОБА_3 » (назва мовою оригіналу), складеному експертом Шаршуновим Борисом Олександровичем, та затвердженому ФОП « ОСОБА_4 » (а.с. 74-78).

Згідно з висновками технічного висновку експерта за результатами проведеного аналізу вимог нормативних документів чинних в галузі будівництва та враховуючи результати проведеного експертом візуального обстеження, відхилень від вимог нормативних документів стосовно фактично влаштованих конструкцій балкона, яким обладнано квартиру АДРЕСА_3 не виявлено. Роботи виконані будівельною організацією з дотриманням технічного нагляду за весь період реконструкції, організацією, яка має ліцензію на проведення такого виду робіт ТОВ «ТОПАЗ-Україна», згідно наказу №28/11-17-АН від 28.11.2017 та договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 30.11.2017. Реконструкція квартири здійснювалась з дотриманням чинних вимог.

Таким чином перебудова балкону відповідача під час реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_6 не належить до самочинного (самовільного) перепланування, оскільки роботи, а саме: посилення балконної плити; посилення конструкцій екрану для встановлення віконних блоків; утеплення екрану балкону виконані у відповідності до розробленого проекту на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 » та дозвільної документації.

Також позивач у позові зазначає, що реконструкцію квартири АДРЕСА_3 здійснено з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил.

Пунктом 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальній ремонт» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 №295, згідно яких при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно-планувальними завданнями. При проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено утеплення і скління існуючих балконів і лоджій а також улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління. Чинним законодавством передбачено одержання дозволу виконкому місцевої влади та згода решти учасників спільної власності при проведення прибудови, надбудови або перебудови житлових і підсобних приміщень будинку. Я, як учасник спільної власності такої згоди не надавав та заперечую відносно даного самочинного будівництва.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) самочинним вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров`ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тощо.

Також згідно п 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем всупереч зазначеним вище вимогам належними та допустими доказами не доведено ані погіршення стану його балкону, ані причинно-наслідкового зв`язку між перебудовою балкону відповідача за адресою: АДРЕСА_6 та погіршенням технічного стану балкону за адресою: АДРЕСА_7 .

Доказів того, що виконані роботи по об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 » призвели до порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації самого будинку матеріали справи не містять.

Водночас відповідачем доведено, що здійснення реконструкції квартири було здійснено з дотриманням вимог законодавства, надано відповідну дозвільну документацію, та дотримано відповідну процедуру реконструкції житлового приміщення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

тися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що здійсненням реконструкції квартири АДРЕСА_5 , порушено його права як власника майна, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача про те, що дозвіл видано вже після фактичного збільшення балкону, та введення в експлуатацію до фактичного будування лоджії, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодним дослідженим під час судового розгляду доказом.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 13, 77-81 , 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про знесення самочинного збудованого нерухомого майна – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                О.В. Шишкін