Справа № 373/1293/20

Номер провадження 2/373/90/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року                                                              м. Переяслав       

 Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді      Опанасюка І.О.

      за участі:

секретаря судових засідань                  Олійник Ю.І. Товстої В.О., Тітрової І.В.

        позивача                                 ОСОБА_1

        його представника адвоката                Чичиркіна А.О.

              представника третьої особи - Київської обласної прокуратури Селіної О.В., Недільченко К.І., Тарасюк Н.С., Кравченко В.В.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/1293/20 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду та просив стягнутим з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь 680 000 грн., які в ході розгляду справи збільшив до 1 170 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 лютого 2015 року він був затриманий працівниками прокуратури Київської області, відносно нього розпочалося протиправне кримінальне переслідування, шляхом внесення до ЄРДР відповідних відомостей. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.

27 лютого 2015 року в його службовому кабінеті був проведений обшук.

Того ж дня йому було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та було доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області.

28 лютого 2015 року відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного часу доби.

У подальшому такий запобіжний захід відносно нього був повторно застосований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2015.

04.06.2015 йому був вручений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015110000000074 від 17.02.2015 про вчинення кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Обвинувальний акт був направлений для розгляду по суті до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області. Справі присвоєний номер 373/1742/15-к.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14.07.2015 у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні відносно ОСОБА_1 відмовлено.

07.08.2017 вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, ухвалено ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.189 КК України визнати невинуватим та виправдати за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Поновити його у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

12.07.2018 вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 вступив у законну силу.

Після неодноразових оскаржень вироку суду у різних інстанціях, 11.06.2018 остаточно припинилось кримінальне переслідування щодо нього, яке тривало з 27.02.2015 та становить 51 місяць 16 днів.

Внаслідок його незаконного затримання та притягнення до кримінальної відповідальності, його притягнули до дисциплінарної відповідальності і незаконно звільнили 28.02.2015 з органів внутрішніх справ. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 його поновлено на роботі на посаді начальника СКР Переяслав-Хмельницького МР ГУМВС України в Київській області. Але не зважаючи на це, його звільнили з роботи, після поновлення, через скорочення штату.

Тривалий час він не міг знайти роботи за спеціальністю, перебував на обліку у центрі зайнятості як безробітний, був вимушений тривалий час працювати на будівництві різноробочим, не за фахом, оскільки за спеціальністю влаштуватися не міг у зв`язку з наявністю факту притягнення його до кримінальної відповідальності. Його кар`єра повністю зруйнована і 15 років служби в системі органів МВС виявилися марними і назавжди втраченими роками.

Проведення обшуку, його затримання, перебування під вартою, вважає незаконним, а проведення досудового розслідування порушенням його прав та одного з основоположних принципів , що лежить в основі кримінального права презумпції невинуватості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чичиркін А.О. пояснили, що моральну шкоду за проведення незаконного обшуку вони оцінюють в 5000 грн., незаконне затримання ОСОБА_1 оцінюють в 30000 грн., розмір моральної шкоди за обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінюють в 10000 грн., інші процесуальні дії які обмежували права ОСОБА_1 ним оцінені в 27500 грн. Мінімально гарантована державою сума компенсації моральної шкоди складає 202500 грн., яку ОСОБА_1 помножив на три та додавши всі попередні суми, оцінив загальну суму заподіяної йому моральної шкоди в 680 000 грн., які просив стягнути з держави на його користь.

В подальшому, ОСОБА_1 та його представник збільшили розмір моральної шкоди, мотивувавши це висновком експерта судової – психологічної експертизи, та виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на грудень 2021 року - 6500 грн. і просять стягнути на користь ОСОБА_1 1170000 грн.

04.11.2020 відповідач направив до суду відзив на позов у якому зазначив про те, що Державна казначейська служба є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних взаємовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому посилається на позиції Верховного Суду викладених у справі №210/27/15-ц від 05.07.2017, у постанові по справі №199/6713/14 від 06.02.2019 у справі №910/23967/16, у праві №242/474/16-ц від 27.11.2019.

Зазначає про те, що оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача та його вини, тому в задоволенні позову слід відмовити і на цій підставі. Окрім того, розмір моральної шкоди є явно необґрунтовано завищеним.

При цьому, відповідач представника до суду не направив.

10.11.2020 від Київської обласної прокуратури, як третьої особи, надійшли письмові пояснення на позов у яких третя особа зазначає таке. Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів факту вчинення органами прокуратури Київської області фізичного чи психічного впливу на позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження №4201511000000074, що вказувало б на спричинення подій та явищ, переживань, тощо.

Зазначає про те, що позивач при визначенні розміру моральної шкоди безпідставно завищив суму стягнення у порівнянні із розміром, визначеним у ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та період перебування його під судом і слідством.

Вважає, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами протиправності та навмисності злочинних дій працівників прокуратури Київської області під час проведення обшуку, перебування його без законний підстав в ізоляторі тимчасового тримання у Києво-Святошинському МВ ГУМВС України в Київській області та що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту призвів до заподіяння позивачу моральних страждань.

Після збільшення позивачем суми вимоги, за результатами експертного дослідження, зазначають про те, що виключно судом повинен визначатися розмір моральної шкоди, а не шляхом проведення відповідного виду судової експертизи. Звертає увагу на невідповідність висновку експерта вимогам чинного законодавства в зв`язку з використанням ним методики дослідження, чинність якої на території України припинена.

Від Печерського районного суду м. Києва, як третьої особи, надійшли письмові повідомлення про розгляд справи у відсутності їх представника та вирішення спору по суті на розсуд суду.

Судом встановлено наступне.

Згідно частини 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

       Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до частини 1,2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

17 лютого 2015 року до ЄРДР заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радником юстиції Бозовуляком М.І. внесені відповідні відомості на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень щодо позивача та двох інших осіб. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.

27 лютого 2015 року позивач, як начальника карного розшуку Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області був затриманий старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2015.

27 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

28 лютого 2015 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області Тельпіс М.В. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу-тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

28 лютого 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області ОСОБА_3 задовольнив частково та застосував відносно позивача (на той час підозрюваного в кримінальному провадженні) запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного часу доби.

У подальшому такий запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був повторно застосований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2015 за клопотанням заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радником юстиції Бозовуляка М.І.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 28 лютого 2015 за №457 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектора карного розшуку Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області  ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28 лютого 2015 року №116 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1  з посади начальника сектора карного розшуку Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, поновлено його на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирішено питання про судові витрати.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 13.02.2018 №3 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді відповідно до судового рішення, але іншим наказом від 03.05.2018 №13 о/с ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штатів звільнено зі служби. На момент звільнення позивач мав 18 років 00 місяці 18 днів вислуги років в органах внутрішніх справ.

07 травня 2015 року старший слідчий групи у кримінальному провадженні №42015110000000074-заступник начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радник юстиції Бозовуляк М.І. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу-домашнього арешту строком до 27.06.2015 щодо ОСОБА_1 .

08 травня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва клопотання заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Бозовуляка М.І. задовольнив та застосував відносно позивача (на той час підозрюваного в кримінальному провадженні) запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного часу доби.

28 травня 2015 року позивачу було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні було затверджено обвинувальний акт відносно позивача та двох інших осіб.

14 липня 2015 ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області відмовлено у задоволені клопотання прокурора Тельпіса М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 .

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Цим же вироком ОСОБА_1 поновлено у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок було закрито, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено потерпілому ОСОБА_4 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року відмовлено потерпілому ОСОБА_4 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишена без змін, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення.

Таким чином, виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 28.09.2017. Судове провадження здійснювалося до 11.06.2019.

     Статтею 1176 ЦК України передбачено підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до цієї норми шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Цим Законом (стаття 2) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: постановлення виправдувального вироку суду.

Тобто, ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди відповідно до приписів цього Закону, оскільки відносно нього постановлено виправдувальний вирок.

Частиною першою статті 11 цього Закону встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Статтею 13 цього Закону встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Частина перша статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Судом такої обставини в судовому засіданні не встановлено. ОСОБА_1 не роз`яснювався порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і він не звертався до відповідних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суду із заявою про відшкодування шкоди.

Проаналізувавши зміст норм цього Закону суд дійшов висновку, що цим законом визначено підстави, порядок та розмір відшкодування шкоди у добровільному (позасудовому порядку) відповідними органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Позивач звернувся до суду із позовом і просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду, посилаючись не лише на норми вищевказаного Закону, а й на норми ЦК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

       Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

       Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

       Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

       У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

              Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.     

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

       Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

       Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

               Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2020 в справі № 644/9923/18 зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що суди помилково визначили джерело відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України на увагу не заслуговують, оскільки саме на державу покладено цивільну відповідальність за відшкодування завданої шкоди незалежно від вини цієї особи або органу.

               Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

       Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

       Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

       Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

       Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

               До схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20).

За таких підстав заперечення відповідача та доводи Київської обласної прокуратури про те, що позивачем невірно визначено особу відповідача в справі не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності була спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Наслідком незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності стало не лише його незаконне звільнення, подальше поновлення на роботі та повторне звільнення, а й моральні переживання та потрясіння, що були викликані цим та його довгим шляхом доведення своєї невинуватості, що не притаманно принципам кримінального процесу.

Враховуючи послужний список позивача про проходження служби в органах внутрішніх справ; його тривалий період служби, що був припинений протиправно; втрату ним можливості проходити службу в подальшому в зв`язку з наявністю кримінального переслідування щодо нього та латентне повторне звільнення зі складу працівників ОВС поза розумним сумнівом і втрату ним можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення як працівника ОВС; втрату довіри щодо нього у певного кола членів суспільства можна прийти до висновку про наявність тривалих моральних страждань у позивача та обґрунтований розмір сатисфакційної виплати.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходить з того, що законом встановлений мінімальний розмір такої моральної шкоди, який міг бути відшкодований позивачу державою у добровільному порядку, шляхом реалізації положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Однак, позивачу не було роз`яснено порядок відшкодування шкоди та не проведено таке відшкодування в добровільному порядку.

Розмір моральної шкоди суд визначає, виходячи із встановлених підстав про наявність моральної шкоди та висновку експерта від 13.08.2021 № СЕ-19/124-21/7956-ПС. Такий розмір, відповідно до зазначеного вище висновку, складає 180 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»  установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату , зокрема, у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1 170 000 грн ( 180 х 6 500).

Судові витрати відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

Правову допомогу ОСОБА_1 в цивільній справі, надавав адвокат Чичиркін А.О. й витрати позивача в цій частині склали 20000 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами (договір про надання правової допомоги від 28.09.2020р. з додатковою угодою від 28.09.2020р., актом виконаних робіт з описом робіт від 15.12.2021р. на суму 20000 грн. 00 копійок, та чеком про оплату цих грошових коштів (а.с. 147), рахунок на оплату експертизи №60 від 16.06.2021р. на суму 5076 грн. 00 коп., та фотокопія квитанції про сплату ОСОБА_1 послуг за проведення експертного дослідження, на вказану вище суму.

З поданих представником позивача доказів, вбачається понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн та витрат на проведення експертизи в розмір 5 076 грн, що підлягають стягненню із відповідача на його користь відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, загальний розмір шкоди, яка була завдана й підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, становить 1195076 грн (1170000 грн - моральна шкода, 20000 грн - витрати на юридичну допомогу, 5076 грн – витрати за проведення судово – психологічної експертизи).

Згідно ч.1 ст.4 Закону №266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір за подачу позовів даної категорії судовий збір не справляється, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, п.26 Положення сплату цих судових витрат слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 15, 16, 23, 167, 170, 1167, 1176 ЦК України, Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду задовольнити.

Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 170 000 (один мільйон сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокуратури.

Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 25 076 (двадцять п`ять тисяч сімдесят шість) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646;

третя особа: Київська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 02909996;

третя особа: Печерський районний суд м. Києва, адреса місцезнаходження вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 02896745.

Судове рішення не проголошувалось в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Суддя         І. О. Опанасюк