ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 р. | № 2-1/12164.1-05 (2-1/6971-03) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Панченко Н.П., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ЗАТ “Дитячий медичний центр “Чайка” |
на постанову | від 28.03.2006 р. Севастопольського апеляційного господарського суду |
за заявою | ТОВ “Діана-Тур” |
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення | від 10-17.07.2003 р. господарського суду АР Крим |
у справі | № 2-1/6971-2003 (2-1/12164.2005) |
за позовом | ТОВ “Діана-Тур” (надалі –Товариство) |
до | ЗАТ “Дитячий медичний центр “Чайка” (надалі –Центр) |
про | спонукання до виконання договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном |
зустрічний позов про | визнання договору недійсним |
за участю представників: |
від позивача | - Мамутова К.С. (17.07.2006 р.), Іваницька Н.А. (23.08.2006 р.), Цівінський А.В. (23.08.2006 р.) |
від відповідача | - Кошенко О.М. |
в судовому засіданні 17.07.2006 р. оголошувалась перерва
в судовому засіданні 23.08.2006 р. у зв’язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 10-17.07.2003 р. (суддя Ковтун Л.О.) в первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено: визнано недійсним договір оперативної оренди державного нерухомого майна від 12.04.2002 р., зокрема, з підстав відсутності узгодження укладення цього договору з Міністерством праці та соціального захисту АР Крим.
Товариство звернулось до суду в порядку розділу ХІІІ ГПК України із заявою про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 10-17.07.2003 р. за нововиявленими обставинами, в якій просило його скасувати, а також прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування вимог заяви Товариством надано лист-відповідь Міністерства праці та соціального захисту АР Крим за підписом міністра від 11.05.2005 р. про узгодження договору оперативної оренди нерухомого майна санаторно-оздоровчого центру “Чайка”, а саме: приміщення спального корпусу площею 1542 м2 та приміщення спального корпусу площею 350 м2, розташованих за адресою: м. Євпаторія, вул. 60 років СРСР, 37. А також листи узгодження Міністерства праці та соціального захисту АР Крим від 04.04.2002 р. № 09-106 та № 09-106-1 на передачу в оренду будинку спального корпусу.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.09.2005 р. (суддя: Ковтун Л.О.) рішення господарського суду АР Крим від 10-17.07.2003 р. залишено без змін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. (судді: Горошко Н.П., Прокопанич Г.К., Сотула В.В.) ухвалу господарського суду АР Крим від 20.09.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 10-17.07.2003 р. скасовано, позов Товариства задоволено: зобов’язано Центр усунути перешкоди в користуванні орендованим майном та виконувати умови договору оперативної оренди від 12.04.2002 р. будівлі спального корпусу № 9 загальною площею 1542 м2, будівлі спального корпусу (службового приміщення) загальною площею 350 м2, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. 60 років СРСР, 37; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Центр звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях господарських судів.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував положення розділу ХІІІ ГПК України та дійшов мотивованих висновків про наявність нововиявлених обставин, у зв’язку з чим підставно скасував ухвалу та рішення місцевого господарського суду.
Проте, приймаючи нове рішення у справі, апеляційний господарський суд не звернув увагу на ч. 8 ст. 114 ГПК України, відповідно до якої у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України до основних засад судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов’язків.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України до основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у створенні сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; заявляти клопотання; давати усні та письмові пояснення господарському суду; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу; заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.
Дійшовши висновку про наявність нововиявлених обставин, скасувавши рішення та одночасно прийнявши нове рішення у справі апеляційний господарський суд, у даному випадку, не здійснив розгляд справи за правилами, встановленими ГПК України. При вирішенні спору по суті, суд не забезпечив сторонам, зокрема відповідачу, можливості реалізувати процесуальні права на подачу доказів, взяти участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.
Тим самим, суд апеляційної інстанції не створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та порушив принципи рівності та змагальності сторін ст. ст. 42, 43, 22 ГПК України, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Прийнята у справі постанова вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що судом всебічно, повно і об’єктивно не розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів; належним чином не з’ясовано дійсних прав і обов'язків сторін. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
З урахуванням викладеного, висновки суду про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та про правомірність вимог про усунення перешкод в користуванні майном не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах матеріального права, є необґрунтованими та передчасними.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним, постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим останні підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Дитячий медичний центр “Чайка” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р., ухвалу господарського суду АР Крим від 20.09.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 10-17.07.2003 р. у справі № 2-1/6971-2003 (2-1/12164.2005) скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Панченко
В. Рибак