Справа №613/163/19 Провадження № 2/613/3/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/163/19, пров. № 2/613/342/21 за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, представник позивача Стеріоні В.С. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , ТОВ «Агропромислова фірма «Зоряне», про визнання наказів незаконними, договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Харківські області №2227-СГ від 06.04.2018 та №4069-СГ від 01.06.2018 про надання дозволу, затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га. ( кадастровий номер 6320810100:03:003:0139) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, скасувати запис про право власності №26577641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 2,0000 га, ( кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, зареєстровану за ОСОБА_1 , скасувати запис про право власності №26837139 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 2,000 га, ( кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, зареєстровану за ОСОБА_2 , визнати недійсним договір оренди землі від 24.09.2018, площею 2,0000 га, ( кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, укладеного між ТОВ «Агропромислова фірма « Зоряне» та ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію ( номер запису про інше речове право: 28414089), витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку, площею 2,0000 га, ( кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, стягнути судовий збір.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2227-СГ від 06.04.2018 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4069-СГ від 01.06.2018 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області. Відомості про право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2018 за №27127391. Крім того, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3255-СГ від 14.05.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передано у власність земельну ділянку площею 1,7030 га, в тому числі рілля площею 1,7030 га , кадастровий номер 6322886500:04:000:0988, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Тобто, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки ( накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2227-СГ від 06.04.2018 та №4069-СГ від 01.06.2018) вдруге використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання ( наказ ГУ Держгеокадасту у Харківській області №3255-СГ від 14.05.2018). Отже земельна ділянка площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, останній при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Харківській області не повідомив, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тобто ОСОБА_1 порушив інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України. Крім того, після опрацювання інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно встановлено, що на даний час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139 на підставі договору купівлі – продажу від 27.06.2018 є ОСОБА_2 , тому дана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача. Також, встановлено, що у подальшому ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі від 24.09.2018, спірну земельну ділянку надала в оренду ТОВ «Агропромислова фірма «Зоря». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме не повідомив ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб, що є підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляді справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду пояснення, згідно якого на його думку позивачем помилково зазначеного його відповідачем по справі, оскільки задоволення вимоги пред`явленої саме до нього, не зможе призвести до поновлення порушеного права, та у разі задоволення позову вона не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Відповідач не має доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому не може скасовувати будь – які записи в ньому. Крім того, на даний час він не є власником спірної земельної ділянки , оскільки 27 червня 2018 року він продав її ОСОБА_2 , тобто запис про право власності №26577641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, було припинено в той же день. Просив відмовити у задоволені позову в частині скасування запису про право власності №26577641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, зареєстровану за ОСОБА_1 , щодо решти вимог покладався на розсуд суду, у подальшому просив розглядати справу у його відсутність. ( Т.1 а.с. 37-38)

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлені.

Відповідач – представник ТОВ « Агропромислова фірма «Зоряне» в судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлений.

Представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, але надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого прокурор зобов`язаний попередньо , до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень, у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У позові прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган уповноважений реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, проте органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів Головного управління як територіального органу Держгеокадастру, є відповідно Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання прокурором вимог ч.4 ст. 23 ЗУ « Про прокуратуру» стосовно направлення відомостей суб`єктам владних повноважень, які зазначені вище, з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області. У позові прокурор зазначає, що накази Головного управління підлягають визнанню незаконними та скасуванню, при цьому посилаючись на статті ЦК України, в яких зазначаються підстави визнання недійсності правочинів, проте накази такими не являються, вони є актами органу державної влади. Крім того, прокурор у позові зазначає, що на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Але, ОСОБА_1 звернуся 02 квітня 2018 року до ГУ Держгеокадастру у Харківській області в якій зазначив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 ЗК України, не скористався. Головне управління не може вимагати додаткові матеріали та документи не передбачені статтею 118 ЗК України. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно – правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко – економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно – територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів , затверджених у встановленому законом порядку. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , 06 квітня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області видало наказ №2227-СГ , а в подальшому і наказ №4069-СГ від 01 червня 2018 року. При цьому, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №975-СГ від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 вже було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3255-СГ від 14 травня 2018 року затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7030 га, (кадастровий номер 6322886500:04:000:0988) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства , розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Відповідно до відомостей із Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139, право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 12 червня 2018 року, у подальшому право власності на вищевказану земельну ділянку , на підставі договору купівлі – продажу від 27 червня 2018 року , було зареєстровано за ОСОБА_2 , яка 10 жовтня 2018 року передала земельну ділянку в оренду ТОВ « Агропромислова фірма « Зоря». В той же час, відповідно до відомості із Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322886500:04:000:0988, право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 17 липня 2018 року, у подальшому право власності на вищевказану земельну ділянку , на підставі договору купівлі – продажу від 17 серпня 2018 року , було зареєстровано за ОСОБА_6 . Тобто, позивач просить скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області видані на земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 раніше, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 6322886500:04:000:0988, що суперечить ст.ст. 125, 126 ЗК України, згідно яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, ОСОБА_1 12 червня 2018 року, правомірно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139, тому вимоги позивача щодо визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2227-СГ від 06.04.2018 та №4069-СГ від 01.06.2018 є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства ( Т. 1 а.с. 39-42, 73-74).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2021 року, до участі у справі залучено Богодухівську окружну прокуратуру Харківської області, як правонаступника первісного позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02 квітня 2018 року звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення , яка розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради, з метою подальшого надання у власність. Своє право на отримання земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації в межах норм, визначених статтю 121 Земельного кодексу України, не використав. (Т.1 а.с. 13)

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2227-СГ від 06 квітня 2018 року « Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства. ( Т.1 а.с. 12)

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3255-СГ від 14 травня 2018 року « Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), для ведення особистого селянського господарства , розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7030 га, в тому числі рілля площею 1,7030 га , (кадастровий номер 6322886500:04:000:0988) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства , розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. ( Т.1 а.с. 11).

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4069-СГ від 01 червня 2018 року « Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6320810100:03:003:0139) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради. ( Т.1 а.с. 14)

Відповідно до висновку спеціаліста ПП « Перспектива – Земля» про вартість земельної ділянки, вартість однієї земельної ділянки, площею 2,0000 га, розташованої на території Богодухівської міської ради Харківської області, становить 557 591 грн. ( Т.1 а.с. 15)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, площею 2 га. рілля, зареєстрована Відділом у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 30 травня 2018 року, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради. Деталізована інформація про право власності: на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4069-СГ від 01 червня 2018 року « Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, власником вищевказаної ділянки виступає ОСОБА_1 , його право власності на земельну ділянку припинено 27 червня 2018 року. Актуальна інформація про право власності: 27 червня 2018 року, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки серії та номер 1458 виданого 27 червня 2018 року, власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 . Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: 10 жовтня 2018 року на підставі договору оренди землі від 24 вересня 2018 року, ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ « Агропромислова фірма «Зоря» земельну ділянку площею 2,00 га. ( Т.1 а.с. 16-17)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер 6322886500:04:000:0988, площею 1,703 га. рілля, зареєстрована міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 19 травня 2017 року, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення. Деталізована інформація про право власності: 17 липня 2018 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3255-СГ від 14 травня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, власником вищевказаної ділянки виступає ОСОБА_1 , його право власності на земельну ділянку припинено 17 серпня 2018 року. Актуальна інформація про право власності: 17 серпня 2018 року, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки серії та номер 1076 виданого 17 серпня 2018 року, власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_6 ( Т.1 а.с. 218-219)

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектар.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Згідно ст.15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд не погоджується із твердженням відповідача - ГУ Держгеокадастру у Харківській області - про те, що він не наділений функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Так, відповідно до п. 2 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області» Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів        України, іншими актами законодавства, дорученнями        Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Основними завданнями Держгеокадастру є , окрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) використання та охорони земель усіх категорій і форм власності (підпункт 1 п. З Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»). Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління, Зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (підпункти 13,14п.4 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області»).

Таким чином, реалізація повноважень Головного управління має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, в даному випадку, на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось ГУ Держгеокадастру у Харківській області, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, в тому числі ч. 4 ст. 116, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності його погоджувати.

Суд не приймає до уваги посилання представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139, була зареєстрована за ОСОБА_1 раніше, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 6322886500:04:000:0988, тому останній правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку і скасуванню підлягають накази Головного управління №975-СГ від 27 лютого 2018 року та №3255-СГ від 14 травня 2018 року на підставі яких у ОСОБА_1 виникло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322886500:04:000:0988, з наступних підстав.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3255-СГ від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,7030 га, (кадастровий номер 6322886500:04:000:0988) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства , розташованої за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області та наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4069-СГ від 01 червня 2018 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6320810100:03:003:0139) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не були заборонені законом, зокрема і правочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності , а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідження судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає ( постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі 910/10987/18).

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15).

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 6322886500:04:000:0988, площею 1,703 зареєстрована 19 травня 2017 року міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а земельна ділянка кадастровий номер кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, площею 2 зареєстрована 30 травня 2018 року, відділом у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 (наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01 червня 2018 №4069-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 травня 2018 року № 3255-СГ).

Всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України ОСОБА_1 при отриманні у власність спірної земельної ділянки не повідомив той факт, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. При цьому, у своїй заяві від 02 квітня 2018 року, останній повідомляє, що своє право на отримання земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, не використав.

Отже, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 6320810100:03:003:0139), що знаходиться за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради, вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Відтак на підставі ч. 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконними та скасовує накази ГУ Держгеокадастру в Харківські області №2227-СГ від 06 квітня 2018 року та №4069-СГ від 01 червня 2018 року, як такі, що суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси, і як наслідок скасовує запис про право власності №26577641 на земельну ділянку зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Згідно актуальної інформації про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки серії та номер 1458 виданого 27 червня 2018 року, власником вищевказаної земельної ділянки стала ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах за позовами власників майна щодо його відчуження за наступними правочинами таке майно може бути витребувано від особи шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав , передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки підстава набуття спірної земельної ділянки ОСОБА_1 внаслідок визнання вище вказаних наказів недійсними відпала, він мав би повернути незаконно отриману ним земельну ділянку у власність держави. Однак, як встановлено судом, 27 червня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139 була відчужена за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 у власності якої вона перебуває.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч.1 ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки у справі не доведено протилежного, суд вважає ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Разом з тим, оскільки сама земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, то вона підлягає витребуванню від ОСОБА_2 , і як наслідок суд скасовує запис про право власності №226837139 на земельну ділянку зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Згідно постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Стаття 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суспільний інтерес, який полягає в поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон, набув право власності на неї.

Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку кадастровий номер 6320810100:03:003:0139 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 24 вересня 2018 року, на підставі договору оренди землі передано у строкове платне користування ТОВ « Агропромислова фірма « Зоряне» строком на 10 років з правом пролонгації.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону України "Про оренду землі" у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином між ОСОБА_2 та ТОВ « Агоропромислова фірма « Зоряне» установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до  ч. 3 ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Таким чином визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, та повернення даної земельної ділянки, дає підстави для визнання недійсним договору оренди, із внесенням запису про скасуванням його державної реєстрації у відповідності до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У складеному Верховним Судом України «Аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014, вказано, що якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п.2 ч.2 ст.16 ЦК України за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Тому, визнаючи недійсними спірний договір оренди землі, суд також скасовує відповідний запис про реєстрацію відповідного права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Представником позивача не надано до суду доказів, що земельну ділянку з кадастровим номером 6320810100:03:003:0139, яка є предметом позову у даній справі передано Богодухівській міській раді, як органу який на даний час здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів.

Крім того, Богодухівська міська рада не залучена до участі в розгляді вказаної справи.

Відтак, у даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та правові норми коли не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, також у зв`язку з тим, що підстави набуття відповідачами права користування на земельну ділянку визнані недійсними, вимога про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння підлягає задоволенню, спірна земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем ОСОБА_2 - Державі.

Суд визнає безпідставними та відхиляє доводи ГУ Держгеокадастру у Харківській області стосовно відсутності повноважень у прокурора на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратурі покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключні: випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Згідно ст.1 Закону України «Про основи національної безпеки України» до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст. 13, 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключне відповідно до вимог Закону.

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересам суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки шодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 324 ЦК України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

У спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції є ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Проте, як встановлено в судовому засіданні, вказаний орган є стороною спірних правовідносин, сам допустив порушення вимог законодавства, внаслідок чого є відповідачем у даній справі, тобто не здійснює захист інтересів держави відповідно до покладених на нього повноважень, а враховуючи подані заперечення на позовну заяву, здійснювати захист порушених інтересів держави і не збирався. За таких обставин, суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, а відтак прокурор є належним позивачем у справі.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення вимог Богодухівської окружної прокуратури Харківської області.

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 17 968,87 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 131-1 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 21, 203, 215, 216, 236, 324, 328, 387, 388, 638, 792, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 15-1, 116, 118, 121, 122, 124, 125, 126, 210 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 2, 23 Закону України « Про прокуратуру», ст.ст. 5, 10-13, 50, 56, 76-79, 81, 95, 89, 133, 141, 177, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Богодухівської окружної прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Агропромислова фірма «Зоряне», про визнання наказів незаконними, договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та витребування земельної ділянки – задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру в Харківській області №2227-СГ від 06 квітня 2018 року « Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №4069-СГ від 01 червня 2018 року « Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність».

Скасувати запис про право власності №26577641 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області , зареєстровану за ОСОБА_1 .

Скасувати запис про право власності №26837139 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області , зареєстровану за ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір оренди землі від 24 вересня 2018 року, площею 2,0000 га кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області, укладений між ТОВ «Агропромислова фірма « Зоряне» та ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію ( номер запису про інше речове право: 28414089).

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Державі земельну ділянку кадастровий номер 6320810100:03:003:0139, площею 2,0000 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 3 593 ( три тисячі п`ятсот дев`яносто три ) гривни 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 3 593 ( три тисячі п`ятсот дев`яносто три ) гривни 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 8 984 ( вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири ) гривни 45 коп.

Стягнути з ТОВ « Агропромислова фірма «Зоряне» (код ЄДРПОУ 42480929) на користь Харківської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1 796 ( одна тисяча сімсот дев`яносто шість ) гривень 89 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2021 року.

СУДДЯ