ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 січня 2011 р.                                                                                    № 6/324  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТДВ "Трест "Південатоменергобуд"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р.

та рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.07.2010 р.

у справі№ 6/324

за позовомТДВ "Трест "Південатоменергобуд"

(надалі –Товариство)

доНАК "Нафтогаз України"

(надалі –Компанія)

третя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

провизнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті, а виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

від позивача-  Острянко М.М.

від відповідача-  Пац В.О.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2009 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Компанії про визнання простого векселя № 3190923981 на суму 784 000 грн., складеного у м. Вишгороді 30.03.2000 р., зі строком платежу 30.03.2009 р. таким, що не підлягає оплаті та визнання виконавчого напису № 919 від 02.04.2009 р., вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_1 за вказаним опротестованим векселем, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що простий вексель був складений на користь ремітента ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ вік", однак на зворотній стороні векселя міститься бланковий індосамент, вчинений ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век". Позивач вважає, що вказані найменування осіб не є тотожними, а отже, ремітент здійснив передачу векселя без вчинення індосаменту.

Крім того, позивач послався на те, що підписи, які містяться на бланку вказаного векселя та виконані від імені голови правління Товариства Костирка О.І. та головного бухгалтера Гончаренко О.І., не були виконані власноручно зазначеними особами, а є підробленими і були виконані іншими особами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2010 р. (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. (судді: Коршун Н.М, Корсак В.А., Авдеєв П.В.), в позові відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.03.2000 р. Товариство емітувало простий вексель № 3190923981 на суму 7 840 000 грн., місце складання векселя: м. Вишгород; дата платежу: 30.03.2009 p.; найменування бенефіціара: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазпроект-ХХІ вік"; місце платежу: м. Вишгород (далі - Вексель).

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" векселбь –це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у без документарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

В силу ст. 75 Уніфікованого закону переказний вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

З огляду на те, що в позовний заяві Товариство стверджувало, що підписи, які містяться на бланку Векселя та виконані від імені голови правління Товариства Костирка О.І. та головного бухгалтера Гончаренко О.І., не були виконані власноручно зазначеними особами, а є підробленими і були виконані іншими особами, судом першої інстанції у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку № 992 від 11.05.2010 р. судово-почеркознавчої експертизи підписи, вчинені на бланку Векселя від імені Костирка О.І. та Гончаренко Г.С., вчинені особисто зазначеними особами.

З огляду на викладене, суди правомірно спростували доводи позивача, що Вексель є підробленим.

Згідно з ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

За умовами ст. 13 Уніфікованого закону індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Судами встановлено, що на зворотному боці Векселя вчинено бланковий індосамент, шляхом вчинення напису "сплатити наказу" за підписом директора та головного бухгалтера та завірено печаткою ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век".

Також, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век" додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № 12 від 10.03.2000 р. укладено російською мовою. Згідно з додатковою угодою № 1 від 30.03.2000 р. ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век" прийняло від позивача Вексель.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили твердження позивача, що ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ век" і ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ вік" є різними юридичними особами, оскільки зазначаючи на Векселі, складеному українською мовою, "заплатимо проти цього векселя "Нафтогазпроект-ХХІ вік" чи його наказу", позивач зазначив саме ремітента, яким в подальшому було вчинено бланковий індосамент.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23 Уніфікованого закону, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (ст. 25 Уніфікованого закону), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Як встановлено судами, 30.03.2009 р. позивач отримав лист від 25.03.2009 р. № 48/13-69-1478 Компанії з вимогою про здійснення платежу за Векселем, проте, вимогу відповідача не виконав.

01.04.2009 p. приватним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було вчинено протест Векселя про неоплату.

02.04.2009 p. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, на підставі протесту векселя було вчинено виконавчий напис, реєстраційний № 919, яким запропоновано стягнути з Товариства на користь Компанії 786 500 грн. (надалі - Виконавчий напис).

09.04.2009 р. вказаний Виконавчий напис поданий відповідачем до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції для примусового виконання.

13.04.2009 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження за Виконавчим написом.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p. (надалі –Інструкція).

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (надалі – Перелік).

Згідно з пунктом 11 Переліку заборгованість стягується за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку; для одержання виконавчого напису нотаріуса подаються оригінал опротестованого векселя і акт про протест векселя.

З огляду на те, що Інструкція не містить заборони для вчинення виконавчого напису на опротестованому векселі не пред'явленому до оплати векселедавцю, а виконавчий напис вчинено на підставі протесту векселя про неоплату, дійсність якого позивачем не оскаржується, судами правомірно відхиленні тверджень позивача про порушення ст.ст. 44, 45 Уніфікованого закону при пред'явлені Векселя до оплати та вчинення виконавчого напису на ньому.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що нотаріус правомірно вчинив виконавчий напис про стягнення з векселедавця суми векселя 784 000 грн. та 2 500 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.

Встановивши, що Вексель відповідає вимогам чинного законодавства, а оспорюваний виконавчий напис вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, суди дійшли правомірних висновків про відмову позові.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч.1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ТДВ "Трест "Південатоменергобуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 р. у справі № 6/324 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                            В. Дерепа

С у д д і                                                                                                 Б. Грек

                                                                                                              О. Подоляк