П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.11.2007 р.                                                                                                     № 4/43 

                                                       Головуючий суддя Вовк П.В.,

                                                       Судді Келеберда В.І., Пилипенко О.Є.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.11.07 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.11.07.                         

                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції № 444 від 19.06.06, яким Позивачу відмовлено в наданні статусу біженця та зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про надання статусу біженця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.07 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/43.

26.11.07 у судовому засідання представник Позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача спірне рішення є необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог абз. 1 ст. 3, абз. 6 ст. 13, абз. 5 ст. 14 Закону України «Про біженців»та ст. 33 Конвенції про статус біженців 1951 року.

Представник Відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позову.

У запереченнях представник Відповідача посилався на те, що Позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України. На підтвердження своїх заперечень представник Відповідача надав суду копії матеріалів справи Позивача. 

Дослідивши матеріали справи, суд -

                                              ВСТАНОВИВ:

07.09.06 Позивач отримав повідомлення Управління міграційної служби в м. Києві № 282 про те, що рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції № 444 від 19.06.06 Позивачу відмовлено у наданні статусу біженця, відповідно до абзацу п'ятого статті 10 Закону України «Про біженців»як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього закону, відсутні.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.06 № 1575 Державний комітет у справах національностей та міграції і Державний департамент у справах релігій реорганізовано  у Державний комітет України у справах національностей та релігій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.07 № 201 затверджено положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій. Отже, відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України Відповідач є правонаступником Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Відповідно до частини 2 ст. 1 «Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 201 від 14.02.07 Держкомнацрелігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців.

Відповідно до абз. 2 ст. 16 Закону України «Про біженців»рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції про відхилення скарги про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач отримав спірне рішення 07.09.06, а оскаржив його до Окружного адміністративного суду м. Києва 10.09.2007, тобто Позивачем пропущено річний строк встановлений Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з письмових заперечень на позов б/н від 30.10.07, Відповідач  наполягає на відмові у задоволені позову, у тому числі з підстав пропуску Позивачем строку встановленого для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач з клопотанням про поновлення процесуального строку встановленого законом до суду не звертався, судом не встановлено поважних причин пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене суд залишає позов без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 160-163  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову громадянина Російської федераціїОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції № 444 від 19.06.06 та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                        П.В. Вовк

Судді                                                                                             В.І. Келеберда

                                                                                                      О.Є. Пилипенко

Головуючий - суддя                                                             Вовк П.В.