ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3864/21 пров. № А/857/18861/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня  2021 року про повернення позовної заяви, постановлену головуючим суддею Луцович М. М. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

                                                    В С Т А Н О В И В:

18.08.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення йому виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2015 року по 2020 рік як учаснику бойових дій, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2015 року по 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку ненаведенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду і відсутністю доказів в їх підтвердження та надано позивачу строк для усунення недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 визнано неповажними підстави пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та повернуто позовну заяву.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неповажність причин пропуску ним строку звернення до суду, оскільки про порушене право позивач дізнався лише у березні 2021 року з засобів масової інформації та ознайомився з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, про право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що 10.03.2021 Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації відмовило йому у перерахунку і виплаті щорічної разової грошової допомоги, а тому саме з цієї дати підлягає обчисленню строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, апеляційний суд відповідно до вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви, шляхом надання суду вмотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин. Судом першої інстанції зазначено, що виплати учасникам бойових дій, гарантовані статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають регулярний характер та виплачуються один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні-травні 2015-2020 років при отриманні щорічної допомоги до 5 травня за відповідний рік. Відтак, відхилено доводи позивача про те, що про порушене право він дізнався з відповіді відповідача від 10.03.2021.

Копії зазначеної ухвали позивачем отримано 04.09.2021.

13.09.2021 ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, яке обґрунтоване карантинними обмеженнями, запровадженими Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Зазначені позивачем обставини визнані судом першої інстанції неповажними, у зв`язку з чим позовну заяву повернуто.

Апеляційний суд при вирішенні справи виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), в якій Суд дійшов наступних висновків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на те, що про порушення свого права дізнався лише у березні 2021 року, ознайомившись з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20, а відтак, на думку позивача, початок шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався саме з цієї дати й позивачем не пропущений або ж пропущений з поважних причин.

Також позивач покликався й на те, що початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом слід пов`язувати з датою отримання відповіді (відмови) відповідача на його заяву про проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, а саме 10.03.2021.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10.03.2021 №01-04/190 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання скаржника на запровадження на території України карантинних заходів не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки запроваджений Законом України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Однак скаржник не навів доводів з належним їх підтвердженням, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Більше того, карантин на всій території України було запроваджено з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами). У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Відтак, на спірні правовідносини щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2015 року по 2019 рік карантинні обмеження жодним чином не поширювались.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                   П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 260/3864/21 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.  

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 28.12.2021